Постанова

від 21.05.2020 по справі 904/3467/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3467/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Кузнецова В.О., Коваль Л.А.

Секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 (суддя Золотарьова Я.С.)

у справі № 904/3467/19

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євроазія", м. Дніпро

відповідача-3: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 770 323,56 грн.,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до відповідача: Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК", м. Дніпро

про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євроазія", відповідача-3: ОСОБА_1 і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 770 323,56 грн, з яких: 651 161,08 грн неповернута сума кредиту, 119 162,48 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язання за договором №0026/16-О про надання овердрафту від 21.07.2016 в частині своєчасного та повного повернення кредиту отриманого у формі овердрафту.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/3467/19 первісний позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 651 161,08 грн. неповернутої суми кредиту.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 3 255,81 грн. судового збору.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" про зменшення розміру пені на 50% - відмовлено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євроазія" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 651 161,08 грн неповернутої суми кредиту.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євроазія" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 3 255,81 грн судового збору.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 651 161,08 грн неповернутої суми кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 3 255,81 грн судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки відмовлено повністю.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову. Ухвалити нове рішення у справі №904/3467/19, яким задовольнити зустрічний позов про визнання припиненими зобов`язання за договором поруки.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права: статей 16, 251, 553, 559 Цивільного кодексу України.

За твердженнями апелянта, положення статей 251, 553 та 559 Цивільного кодексу України свідчать про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тобто, зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Апелянт наголошує, що договір поруки № 0026/16-О від 21.07.2016, який укладений між позивачем (за зустрічним позовом) та відповідачем (за зустрічним позовом) припинив свою дію 16.01.2018, оскільки останнім днем для повернення грошових коштів боржником за основним договором є 15.07.2017, а тому місцевий господарський суд повинен був задовольнити вимоги за зустрічним позовом.

Акціонерне товариство "Кредобанк" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її задоволення заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №904/3467/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/3467/19 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн..

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №904/3467/19 апелянтом до матеріалів справи долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 881,50 грн..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/3467/19 та призначено судове засідання на 23.03.2020 о 10:00 год..

У зв`язку з встановленням постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " на усій території України карантину, судове засідання 23.03.2020 не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи №904/3467/19 призначено в судове засідання на 21.05.2020р. о 16 год. 00 хв.

В судове засідання 21.05.2020 року учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання не з`явилися, своїх представників не направили. Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника відповдіача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби установлено карантин, тому строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, з огляду на що просив відкласти судове засідання на іншу дату після завершення карантину, про яку повідомити скаржника.

Подане клопотання, апеляційним господарським судом залишено без задоволення з огляду на те, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 27.04.2020, при цьому, відповідач 3 не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає конкретних причин, які безпосередньо перешкоджають йому з`явитись до судового засідання, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких умов апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 0026/16-О, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 арк.с.15).

Відповідно до пункту 1 договору, банк зобов`язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості у розмірі та на мовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Згідно пункту 2.1 договору банк надає позичальнику овердрафт, а позичальник приймає його на таких умовах: максимальний ліміт заборгованості по овердрафту - 1 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору, річна процентна ставка встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника, а саме:

- ставка 18,5 % річних встановлюється для строків використання від 1 до 3 днів (включно);

- ставка 20,5 % річних встановлюється для строків використання від 4 до 7 днів (включно);

- ставка 21,5 % річних встановлюється для строків використання від 8 до 15 днів (включно);

- ставка 22,0 % річних встановлюється для строків використання від 16 до 30 днів (включно);

- ставка 22,5 % річних встановлюється для строків використання від 31 до 45 днів (включно);

- ставка 23,5 % річних встановлюється для строків використання від 46 до 60 днів (включно);

- ставка 23,5 % річних встановлюється для строків використання від 61 дня.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що датою остаточного повернення овердрафту є 15.07.2017.

Пунктом 2.5.2 договору встановлено, що у якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором третіми особами надаються наступні види забезпечення: порука ОСОБА_1 та порука ТОВ "ТД"Євроазія".

21.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євроазія" (поручитель) було укладено договір поруки № 0026/16-П/2, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 арк.с.22).

Також, 21.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 0026/16-П/1, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 арк.с.24).

Вищезазначені договори поруки за своїм змістом є тотожними.

Відповідно до пункту 1.1 договорів поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (боржник) зобов`язань у повному обсязі за договором № 0026/16-О про надання овердрафту від 21.07.2016, укладеним між боржником та кредитором.

Згідно пункту 2.1 договорів поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором кредитор письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника.

Пунктом 2.2 договорів поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

Цей договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором (пункт 4.7 договорів поруки).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (за первісним позовом) було надано відповідачу-1 (за первісним позовом) грошові кошти у розмірі 668 186,01 грн та відповідачем-1 було частково повернуто грошові кошти у розмірі 17 024,93 грн..

Позивачем (за первісним позовом) було направлено на адресу відповідача-1 (за первісним позовом) повідомлення про порушення основного зобов`язання від 26.04.2018, в якому той просив погасити заборгованість у розмірі 670 844,08 грн (т.1 арк.с.47).

Позивачем (за первісним позовом) було направлено на адресу відповідача-2 (за первісним позовом) досудову вимогу від 26.04.2018, в якій він просив погасити заборгованість у розмірі 670 844,08 грн (т.1 арк.с.42).

Також, позивачем (за первісним позовом) було направлено на адресу відповідача-3 (за первісним позовом) досудову вимогу від 26.04.2018, в якій він просив погасити заборгованість у розмірі 670 844,08 грн (т.1 арк.с.37).

Відповіді на повідомлення та на досудові вимоги матеріали справи не містять.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем-1 (за первісним позовом) своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів, позивачем (за первісним позовом) нараховано пеню у розмірі 119 162,48 грн за період з 30.12.2018 по 30.06.2019.

Перевіривши розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що пеня нарахована неправильно, оскільки позивачем невірно взято період нарахування. Строк повернення грошових коштів за основним договором є таким, що настав 15.07.2017. Тобто, прострочка виконання зобов`язання почалась 16.07.2017, відповідно нарахування пені починається з 16.07.2017 та враховуючи частину 6 статті 232 Господарського кодексу України закінчується 16.01.2018.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що період нарахування, який заявляє позивач (за первісним позовом) виходить за межі періоду передбаченого чинним законодавством, а відтак, вимога позивача (за первісним позовом) щодо стягнення пені у розмірі 119 162,48 грн за період з 30.12.2018 по 30.06.2019 не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін повинна застосовуватись редакція частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України зазначена у Законі 2478-VIII, оскільки договір поруки є дійсним, строк його дії не скінчився, та відносини між сторонами продовжують існувати.

За таких умов підстави для задоволення зустрічних вимог відсутні.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідачів (боржника та поручителів) в солідарному порядку заборгованості по кредиту у розмірі 770 323,56 грн, з яких: 651 161,08 грн неповернута сума кредиту, 119 162,48 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 року лише в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки.

З приводу доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем-1 (за первісним позовом) виникли правовідносини за кредитним договором.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору, строк повернення овердрафту є таким, що настав 15.07.2017.

Докази повернення відповідачем-1 (за первісним позовом) суми заборгованості у розмірі 651 161,08 грн. матеріали справи не містять, як і доказів сплати відповідачами заборгованості у повному обсязі.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) щодо стягнення з відповідача-1 (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 651 161,08 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вже зазначалось, 21.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 0026/16-П/1.

Також 21.07.2016 було укладено аналогічний договір поруки між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем - 2.

Відтак, між позивачем (за первісним позовом), відповідачем-2 (за первісним позовом) та відповідачем-3 (за первісним позовом) виникли правовідносини поруки.

Відповідно до пункту 1.1 договорів поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (боржник) зобов`язань у повному обсязі за договором № 0026/16-О про надання овердрафту від 21.07.2016, укладеним між боржником та кредитором.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що датою остаточного повернення овердрафту є 15.07.2017.

Позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що договір поруки № 0026/16-О від 21.07.2016 припинив свою дію 16.01.2018, оскільки відповідач (за зустрічним позовом) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (15.07.2017) не пред`явив вимоги до позивача (за зустрічним позовом).

Позиція позивача (за зустрічним позовом) ґрунтується на частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору поруки), відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних вимог щодо визнання припиненим зобов`язання за договором поруки та зазначає наступне.

03.07.2018 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII (далі-Закон 2478-VIII), який набрав чинності 04.11.2018.

Відповідно до пункту 3 частини 1 Закону внесено зміни, зокрема, до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, а саме: порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. ...";

Частиною 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2478-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII було опубліковано 03.11.2018 та введено у дію з 04.02.2019.

Згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2478-VIII, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Пунктом 4.7 договорів поруки встановлено, що цей договір припиняється зі спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (підстави виникнення цивільних прав та обов`язків) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Як передбачено ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У свою чергу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Колегія суддів зауважує, що строк дії договорів поруки, які були укладені між позивачем та відповідачами -2, 3 не скінчився, а отже відносини поруки продовжують існувати після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII, яким були внесені відповідні зміни до редакції частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок, що до правовідносин сторін повинна застосовуватись редакція частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України зазначена у Законі 2478-VIII, оскільки договір поруки є дійсним, строк його дії не скінчився, та відносини між сторонами продовжують існувати. Цивільні права та обов`язки сторін виникли з моменту укладення договору та діють щонайменше до закінчення строку дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи встановлено, що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, тому відсутні підстави для визнання припиненим зобов`язань за договором поруки №0026/16-П/1 від 21.07.2016, що був укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 .

При цьому, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду. При цьому, суд повинен оцінити всі докази, що містять інформацію, яка входить в предмет доказування та впливають на правильне вирішення справи.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права.

Позивачем (за зустрічним позовом) до матеріалів справи надано висновок експерта в галузі права щодо застосування аналогії права у питанні співвідношення дії договору поруки та строку дії поруки згідно статті 559 Цивільного кодексу України, складеного Доцентом кафедри цивільного, господарського та екологічного права Університету митної справи та фінансів Зуєвим О.А.

Статтею 109 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Враховуючи викладене, а також те, що при розгляді цієї справи питання аналогії права у спірних правовідносинах не розглядалось, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено зазначений висновок експерта в галузі права з огляду на встановлені обставини справи.

За таких умов правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи апеляційним господарським судом враховується:

- правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведена в постанові від 05.06.2019 у справі № 554/1566/17: Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються .

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 року в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та в частині відмови в задоволенні первісного позову сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 року у справі № 904/3467/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 року у справі № 904/3467/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.05.2020.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя В.О.Кузнецов

Суддя Л.А.Коваль