Рішення

від 25.05.2020 по справі 906/307/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/307/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (м.Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 59749,54грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" про стягнення 59749,54грн, з яких: 49791,28грн основного боргу, 9958,26грн штрафу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.04.2020 розгляд справи по суті відкладено на 25.05.2020.

Сторони в судове засідання 25.05.2020 своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

На адресу Господарського суду Житомирської області 15.04.2020 від позивача надійшло клопотання №029/146 від 09.04.2020 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами (а.с.50-51).

До Господарського суду Житомирської області повернулись копії ухвал Господарського суду Житомирської області від 27.04.2020, які направлялись на адреси відповідача - ТОВ "Прогрес ВР": 13308, Житомирська область, м.Бердичів, вулиця Космічна, буд.76, кв.2 та 10029, м.Житомир, вул. Степана Бандери, буд.7, офіс №105 з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини" (а.с.60-67).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, неявка представників сторін та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №223/ОД/ЖТ/19 (далі - договір) (а.с.9-11).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця металопрокат (далі по тексту "товар"), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар від постачальника згідно умов даного договору. За домовленістю сторін, вантажовідправником товару можуть бути треті особи.

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

На кожну партію товару, поставленого згідно умов п.3.1. даного договору постачальник передає разом із товаром або направляє документи поштою протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати поставки:

а) рахунок-фактуру (оригінал);

б) видаткову накладну (оригінал);

в) сертифікат якості (у електронному вигляді або завірена постачальником копія) (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що якщо інше не обумовлено сторонами в Специфікації, то постачальник зобов`язується надати покупцеві товар протягом 60 (шестидесяти) днів з дати заявки покупця на дану партію товару чи підписання специфікації, а покупець зобов`язується прийняти й вивезти даний товар зі складу постачальника протягом трьох робочих днів з моменту одержання повідомлення. Допускається дострокова поставка товару постачальником. Поставка нержавіючих і легованих марок сталі - 70 (сімдесят) днів, якщо інший строк не був погоджений з покупцем додатково.

Відповідно до пункту 3.4 договору, при готовності товару до поставки постачальник повідомляє покупця про дату відвантаження. Покупець зобов`язаний прийняти товар в день відвантаження.

За змістом пункту 3.7 договору, за взаємною домовленістю сторін постачальник має право здійснити постачання продукції автотранспортом постачальника на склад покупця за додаткову плату, що в обов`язковому порядку здійснюється шляхом виставлення покупцеві рахунка-фактури на 100 % передплату та оформлюється сторонами договору складанням Акта виконаних робіт, в якому зазначаються строки та фактичний розмір оплати за доставку поставленої продукції.

Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару.

Вартість товару визначається у Специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору, орієнтовна загальна сума договору становить 3000000,00грн в т.ч. ПДВ-20%. Загальна сума договору визначається за сумою всіх підписаних Специфікацій та/або видаткових накладних та/або сплачених рахунків-фактур.

За пунктом 4.5 договору, підписання особою, уповноваженою покупцем на прийняття матеріальних цінностей видаткової накладної свідчить про згоду покупця із характеристиками товару вказаними постачальником в цій видатковій накладній. Сторони домовились, що підписуючи документи про отримання товару (зокрема видаткову накладну), вони підтверджують факт отримання покупцем відповідного рахунку-фактури на оплату цього товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що прийомку товару за кількістю та якістю здійснює покупець товару (уповноважена ним особа), згідно положень "Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (далі по тексту "Інструкція П-7"), "Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості", що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 (далі по тексту "Інструкція П-6").

Відповідно до пункту 6.2.2 договору, постачальник зобов`язаний оплатити товар на умовах цього договору. В платіжному дорученні вказати: призначення платежу, номер і дату цього договору, номер та дату рахунку-фактури.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку якщо кількість поставленого товару (партії товару) перевищує погоджений об`єм постачання, покупець зобов`язується сплатити суму фактичного постачання на протязі 3-х банківських днів з дати переходу права власності на товар.

Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019 року. У випадку, якщо жодна з сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, але в будь-якому випадку строк дії договору складає не більше як два роки з моменту його укладення.

Договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №223/ОД/ЖТ/19 від 23.09.2019, просить стягнути з відповідача 49791,28грн боргу, а також штраф в сумі 9958,26грн за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: №СФ7-11888 від 11.11.2019 на суму 7796,16грн; №СФ7-11889 від 11.11.2019 на суму 3306,60грн; №СФ7-11891 від 11.11.2019 на суму 5234,47грн; СФ7-11913 від 12.11.2019 на суму 248,33грн; №СФ7-12126 від 18.11.2019 на суму 12823,54грн; №СФ7-12128 від 18.11.2019 на суму 3306,60грн; №СФ7-12133 від 18.11.2019 на суму 17099,81грн (а.с.21-27). У вищевказаних рахунках зазначено, що: рахунок-фактура дійсний протягом 1-го банківського дня; при сплаті обов`язкове посилання на номер рахунка; термін самовивозу - протягом 4-х робочих днів з моменту надходження коштів: починаючи з 5-го робочого дня згідно пункту 3.5 договору буде нараховуватися плата за зберігання.

На виконання умов договору поставки №223/ОД/ЖТ/19 від 23.09.2019, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 49815,50грн, а покупцем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень, що підтверджується видатковими накладними: №РН7-006326 від 12.11.2019 на суму 7796,16грн, №РН7-006327 від 12.11.2019 на суму 3306,60грн, №РН7-006328 від 12.11.2019 на суму 5234,47грн, №РН7-006334 від 12.11.2019 на суму 248,33грн, №РН7-006501 від 19.11.2019 на суму 5808,22грн, №РН7-006502 від 19.11.2019 на суму 13430,90грн, №РН7-006503 від 19.11.2019 на суму 13990,82грн (а.с.12-18), а також товарно-транспортними накладними: №РН-371.6326 від 12.11.2019 та №РН-371.6501 від 19.11.2019 (а.с.19-20).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.4.4 договору, умови оплата продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Якщо покупець сплатив суму за рахунком-фактурою після спливу строку його дії, постачальник, за власним рішенням, може: або повернута платіж покупцю, або прийняти платіж як оплату вартості товару за цим договором, при цьому, у разі, якщо ціна на товар на момент його оплати змінилась у бік збільшення, постачальник виставляє покупцю новий рахунок-фактуру на різницю між новою вартістю товару та сплаченою сумою, а покупець зобов`язаний сплатити такий рахунок протягом одного банківського дня.

Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (або внесення грошових коштів до каси підприємства). За домовленістю сторін, ними може бути встановлено інші умови оплат товару, що сторони визначають в Специфікаціях або інших додатках, які укладаються сторонами.

Наявні в матеріалах справи докази у сукупності свідчать про те, що позивач здійснив поставку товару на суму 49815,50грн без отримання від відповідача попередньої оплати. В свою чергу відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 49815,50грн та отримав рахунки на оплату цього товару, відповідно до погоджених в п.4.5 договору умов.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов`язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.

Як вбачається з банківської виписки за 20.12.2019 відповідач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 5748,32грн з призначенням платежу: "оплата за металопрокат з/г рах.№СФ7-11735 від 07.11.2019 у сумі 4790,27грн, ПДВ -20% 958,05грн", що підтверджується банківською випискою (а.с.38-40).

Згідно з поясненнями позивача, які містяться у позові, з цієї суми в рахунок часткової оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН7-006326 від 12.11.2019, зараховано грошові кошти в сумі 24,22грн; решта коштів в сумі 5724,10грн сплачено за товар, одержаний відповідачем за попередніми поставками (а.с.3).

У випадку наявності заборгованості за товар, отриманий покупцем раніше (на підставі іншого документа, ніж вказаного у платіжному дорученні покупця), постачальник має право отриману від покупця оплату зарахувати спочатку в рахунок погашення заборгованості, а залишок зарахувати в оплату за відповідним документом, вказаним у платіжному дорученні (пункт 4.8 договору).

Отже, за товар отриманий за видатковою накладною №РН7-006326 від 12.11.2019 на суму 7796,16грн, відповідачем проведено оплату частково на суму 24,22грн; неоплаченим за вказаною накладною залишився товар на суму 7771,94грн. За іншими накладними №РН7-006327 від 12.11.2019, №РН7-006328 від 12.11.2019, №РН7-006334 від 12.11.2019, №РН7-006501 від 19.11.2019, №РН7-006502 від 19.11.2019, №РН7-006503 від 19.11.2019 відповідачем проплат здійснено не було. Неоплаченим станом на час звернення позивача з позовом залишився товар на загальну суму 49791,28грн (49815,50грн-24,22грн).

Таким чином, відповідно до умов договору поставки №223/ОД/ЖТ/19 від 23.09.2019 та положень ч.1 ст.530 та ст.692 ЦК України, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий від позивача товар: за видатковими накладними №РН7-006326 від 12.11.2019, №РН7-006327 від 12.11.2019, №РН7-006328 від 12.11.2019, №РН7-006334 від 12.11.2019 - у строк до 13.11.2019; за видатковими накладними №РН7-006501 від 19.11.2019, №РН7-006502 від 19.11.2019, №РН7-006503 від 19.11.2019 - у строк до 20.11.2019.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію №029/10 від 17.01.2020 з вимогою провести розрахунки за поставлені товари, сплативши заборгованість у розмірі 49791,28грн (а.с.36, доказ надіслання та отримання - а.с.36 на звороті, 37). Однак, відповідач відповіді на зазначену претензію позивача не надав, розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 49791,28грн не надав, вимоги позивача не спростував.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49791,28грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 9958,26грн штрафу.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, позивач на підставі п.7.2 договору, нарахував відповідачу штраф в сумі 9958,26грн (20% від несвоєчасно сплаченої суми) на суму неоплаченого товару - яка у даному випадку становить 49791,28грн.

Господарський суд, перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми штрафу, встановивши факт невиконання відповідачем зобов`язань з оплати товару на суму 49791,28грн, дійшов висновку, що вказані нарахування здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9958,26грн (49791,28грнх20%) є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 49791,28грн основного боргу та 9958,26грн штрафу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (13308, Житомирська область, м. Бердичів, вулиця Космічна, буд.76, кв. 2; ідентифікаційний код 42426382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Валерія Лобановського, буд. 6-А; ідентифікаційний код 32040840):

- 49791,28грн основного боргу,

- 9958,26грн штрафу,

- 2102,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.05.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк. :

1 - в справу,

2 - позивачу (рек. з пов.),

3,4 - відповідачу за двома адресами (рек. з пов.):

- 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Космічна, буд.76, кв.2 ,

- 10029, м.Житомир, вул. Степана Бандери, буд.7, офіс №105.