Рішення

від 19.05.2020 по справі 910/1264/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2020Справа № 910/1264/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Групп"

про стягнення 1 123 019,20 грн.

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Телющенко П.П. - представник за ордером серія КС №571281 від 27.01.2020;

від відповідача: Орлов А.П. - представник за довіреністю № б/н від 12.03.2020.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Групп" про стягнення 1 123 019,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі видаткових накладних №247 від 19.11.2018 року та №249 від 21.11.2019 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 293 408,90 грн.

Проте, відповідачем здійснена часткова оплата в розмірі 170 389,70 грн.

У зв`язку з чим позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 1 123 019,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

11.02.2020 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист (на виконання ухвали) з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.03.2020.

В судовому засіданні 16.03.2020 року судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви на 30.03.2020 року.

16.03.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив.

19.03.2020 року з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, на офіційній сторінці суду https://ki.arbitr.gov/ua/sud5011/ та на сторінці суду у соціальній мережі Facebook розміщено інформації щодо зняття з розгляду справ, призначених суддею Мудрим С.М. на 23, 24, 30 та 31 березня 2020. Повідомлено, що про дати і час судових засідань всі учасники будуть повідомлені ухвалами суду, які будуть внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Про зняття з розгляду вищезазначеної справи сторін 19.03.2020 року повідомлено телефонограмами.

09.04.2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 року призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2020 року.

19.05.2020 року до канцелярії суду позивачем подано заяву щодо надання документів, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Групп" витрати на професійну правничу допомогу у звязку з розглядом справи. Та, повідомлено, що докази, які підтверджують розмір витрат ТОВ "Р-Пласт" на професійну правничу допомогу, будуть подані суду протягом 5-ти календарних днів з моменту ухвалення судового рішення у справі №910/1264/20.

В судовому засіданні 19.05.2020 року сторони в порядку ч.6 статті 183 ГПК України надано письмову згоду на розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання, а саме 19.05.2020 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткової накладної №247 від 19.11.2018 року (рахунок на оплату покупцю №239 від 19.11.2018 року) позивачем поставлено відповідачу трубу ПЕ-100 для подачі холодної води 710/SDR 17 в кількості 111,45 пог.м на загальну суму 683 177,35 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р247 від 19.11.2018 року трубу ПЕ-100 була доставлено та вручена уповноваженому представнику ТОВ ВК Групп за адресою: м. Дніпро, проспект Яворницького, 12.

Згідно видаткової накладної №249 від 21.11.2018 року (рахунок на оплату покупцю №239 від 19.11.2018 року) позивачем поставлено відповідачу трубу ПЕ-100 для подачі холодної води 710/SDR 17 в кількості 99,55 пог.м на загальну суму 610 231,55 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р249 від 21.11.2018 року трубу ПЕ-100 була доставлено та вручена уповноваженому представнику ТОВ ВК Групп за адресою: м. Дніпро, проспект Яворницького, 12.

Також, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату №239 від 19.11.2018 року виданий ТОВ Р-Пласт на загальну суму 1 293 408,90 грн. щодо поставки труби ПЕ-100 для подачі холодної води 710/SDR 17 в кількості 211 пог.м

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних, не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на підставі вищезазначених видаткових накладних, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідачем здійснена часткова оплата на загальну суму 170 389,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу: оплата за сантехнічні вироби згідно рахунку №239 від 19.11.2018 року , а саме:

- №1097 від 21.11.2018 року на суму 18 389,70 грн.,

- №91 від 06.02.2019 року на суму 100 000,00 грн.,

- №149 від 04.03.2019 року на суму 50 000,00 грн.,

- №450 від 14.06.2019 року на суму 2 000,00 грн.

Позивачем 23.12.2019 на адресу відповідача направлено претензію вих. №252 від 23.12.2019 року в якій вимагав від останнього сплатити заборгованість в сумі 1 123 019,20 грн.

У відзиві відповідач вважає, що строк перерахування коштів за товар вказаний в позовній заяві не настав. Зазначає, що під час господарської діяльності між сторонами склалися відносини, за якими позивач передає під реалізацію власні товари відповідачу, при цьому сторони не укладають договори, а відносини оформлюються за допомогою рахунків-фактур та видаткових накладних. Домовленість щодо строків оплати відвантажених товарів була досягнута лише в усній формі та передбачали відстрочення платежу - оплата за товар відповідачем проводиться лише після реалізацію товару кінцевим споживачам.

Як зазначалось судом, за вищезазначеними накладними сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року передбачено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення сторонами строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач зобов`язаний виконати грошове зобовязання починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Тобто, по видатковій накладній №247 від 19.11.2018 року - 20.11.2018 року та по видатковій накладній №249 від 21.11.2018 року - 22.11.2018 року.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 1 123 019,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Групп" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5, код ЄДРПОУ 37095501) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селище міського типу Терезине, вулиця Шкільна, будинок 1, квартира 6, код ЄДРПОУ 37917739) заборгованість в розмірі 1 123 019 (один мільйон сто двадцять три тисячі дев`ятнадцять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 845 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 29 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання повного тексту рішення 26.05.2020 року

Суддя С. М. Мудрий