Ухвала від 25.05.2020 по справі 910/7083/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/7083/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Міщенко Вячеслава Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

Особа, яка може набути статусу відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перша електрична компанія (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.77, код ЄДРПОУ 42827254)

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Міщенко Вячеслав Вячеславович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить:

- накласти арешт в межах позовних вимог у розмірі 30 000 000,00 грн на суму грошових коштів, що містяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Перша електрична компанія , а саме: в філії/відділенні АТ ПУМБ , МФО 334851 (6 рахунків згідно переліку), у філії Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк , м.Житомир, МФО 311647 (два рахунки згідно переліку), в АТ Ощадбанк , МФО 300465 (один рахунок), в ПАТ Банк інвестицій і заощаджень , МФО 380281 (один рахунок).

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає про наявність договірних відносин між ним - ФОП Міщенко В.В. та ТОВ Перша енергетична компанія по договору № 20/07-2019 від 20.07.2019, на виконання якого були надані послуги, які станом на 16.03.2020 відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків не оплачені, заборгованість ТОВ Перша енергетична компанія становить 30 000 000,00 грн, розмір боргу визнано останнім у відповідь на претензію заявника, проте не сплачено.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунках ТОВ Перша електрична компанія , що позбавить заявника можливості реального виконання рішення суду, оскільки ТОВ Перша електрична компанія може вільно перерахувати кошти, що містяться на його банківських рахунках на користь третіх осіб, що ускладнить або унеможливить стягнення заборгованості за рішенням суду. Обставинами, з якими заявник пов`язує застосування вказаного заходу забезпечення позову вказує наявність корпоративного спору між учасниками ТОВ Перша електрична компанія , що розглядається судом в межах двох судових справ, кримінального провадження, що може свідчити про спроби рейдерського захоплення товариства.

22.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Перша електрична компанія подано заперечення проти заяви про забезпечення позову, в якому товариство стверджує про необґрунтованість доводів та обставин, на які заявник посилається як на підстави забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Частиною 5 статті 136 ГПК України визначено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В той же час, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі.

Наявність корпоративного спору між учасниками не є доказом ухилення товариства від виконання договірних зобов`язань у відносинах з контрагентами, безумовною обставиною, що утруднить виконання рішення суду у межах справи про стягнення заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що заявником не надано суду до поданої заяви жодних доказів існування договірних відносин та наявності реальної суми заборгованості, про яку він зазначає, відкритих рахунків у товариства в банківських установах, які він вказує у прохальній частині заяви.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Міщенко Вячеслава Вячеславовича про забезпечення позову до подачі позову, у повному обсязі.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Міщенко Вячеслава Вячеславовича про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у визначеному розділом IV ГПК України порядку.

Дата підписання ухвали 25.05.2020

Суддя О.М.Ярмак