Рішення

від 26.05.2020 по справі 920/1233/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.2020 Справа № 920/1233/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1233/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.К." (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 6, кв.3, код ЄДРПОУ 31836712)

до відповідача: дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, м. Суми, вул. Комарова, буд.2, код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 2 34 1 450 грн. 43 коп. заборгованості за договором № 79/9-28-16 від 29.01.2016,

представники учасників справи:

позивача: Курбатова С.С. (довіреність б/н від 01.08.2019);

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою б/н від 13.12.2019, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 139 358 грн. 95 коп. заборгованість за договором поставки № 79/9-28-16 від 29.01.2016 , 123 870 грн. 32 коп. - пені, 29 908 грн. 50 коп. - 3% річних, 48 312 грн. 66 коп. - інфляційних нарахувань та судовий збір пов`язаний з розглядом справи.

Ухвалою суду від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.01.2020.

Ухвалою суду від 21.01.2020 відкладено підготовче засідання на 04.02.2020.

Ухвалою суду від 04.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 23.03.2020 та відкладено підготовче засідання на 25.02.2020.

Ухвалою суду від 25.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.03.2020.

Однак, 10.03.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2020.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.03.2020 відкладено розгляд справи по суті на 28.04.2020.

Однак, 28.04.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 04.05.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

29.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Т.М.К. (позивач, постачальник) та дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб (відповідач, покупець) укладено договір № 79/9-28-16.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором (п. 1.1. договору).

Умовами договору поставки передбачено, що поставка товару допускається частинами, поставка товару партіями здійснюється на протязі 5-ти календарних дні з моменту отримання письмової (усної) заявки покупця, право власності на товар переходить до покупця в момент його поставки (п. 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Згідно з п. 5.1. договору поставлений товар має бути оплачений протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов договору ним було поставлено товар відповідачу за період лютий-листопад 2019 року на загальну суму 7600609,11 грн., проте відповідач в порушення умов договору сплатив лише 5461250,16 грн. та з порушенням строків оплати, в наслідок чого утворилась заборгованість по оплаті товару за поставлений товар в сумі 2139358,95 грн., про що свідчать видаткові накладні та акти приймання металів чорних (вторинних), підписані представниками обох сторін протягом лютого-листопада 2019 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, позивачем 09.08.2019 була надіслана на адресу відповідача претензія № 45 з вимогою виконати зобов`язання по договору, у разі неможливості надати графік погашення заборгованості, однак відповіді на претензію відповідач не надав.

29.08.2019 та 23.10.2019 позивач направив на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар, однак відповіді не отримав

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним договірні зобов`язання щодо поставки товару виконувалися належним чином, проте відповідач не здійснював в повному обсязі і своєчасно розрахунки за поставлений товар, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 2139358 грн. 95 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 7600609 грн. 11 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі та у визначені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 2139358,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Згідно з розрахунком позивача відповідачу нараховано 48312 грн. 66 коп. інфляційний збитків та 29908 грн. 50 коп. 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є вірним, а тому обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних збитків в розмірі 48312 грн. 66 коп. та 29908 грн. 50 коп. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення пені позивач зазначає , що пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, що підлягає поставці, за кожний день прострочення, але не більше 3% від вартості партії товару.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 123870 грн. 32 коп.

Відповідач обґрунтованих заперечень чи контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, приходить до висновку що позивачем здійснено вірно нарахування пені.

З огляду на викладене, оскільки право позивача щодо стягнення пені передбачене положеннями договору та чинним законодавством України, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 123870 грн. 32 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 35271,77 грн.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Представник позивача в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Курбатовою С.С. та ТОВ Т.М.К. від 01.08.2019, за умовами якого адвокат зобов`язався надати товариству правову допомогу у господарській справі за позовом ТОВ Т.М.К. до ДП Завод обважнених бурильних та ведучих труб про стягнення грошових коштів, а товариство зобов`язалося сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк визначений додатком 1 до договору, що є невід`ємною часиною цього договору у готівковій чи безготівковій формі.

До позовної заяви долучено акт наданих послуг згідно договору № 1/08,19 про надання правової допомоги від 01.08.2019, відповідно до якого товариству надано послуги адвоката на загальну суму 20000,00 грн., з яких: консультація щодо складання вимоги до відповідача, правові наслідки (300,00 грн.); поїздка до клієнта з метою з`ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів, відшкодування витрат (3067,00 грн.); досудове врегулювання спору між сторонами, застосування норм чинного законодавства України (800,00 грн.); моніторинг законодавчих актів та судової практики (200,00 грн.); поїздка до клієнта, визначення обсягу роботи, збір доказів, з метою формування матеріалів та подання позовної заяви до суду, відшкодування витрат (3452,00 грн.); складання розрахунку компенсаційних/фінансових санкцій у зв`язку з порушенням прав клієнта (2500,00 грн.); підготовка позовної заяви (3481,00 грн.); участь у підготовчому судовому засіданні, не виключаючи подання заяв, клопотань, пояснень, відзивів під час судового провадження по справі, тощо (6500,00 грн.).

До позовної заяви долучено платіжне доручення № 469 від 13.12.2019 про сплату 20000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору № 1/08.19 від 01.08.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 20000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.К." (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 6, кв.3, код ЄДРПОУ 31836712) 2139358 грн. 95 коп. заборгованості за договором № 79/9-28-16 від 29.01.2016, 123870 грн. 32 коп. пені, 29908 грн. 50 коп. 3% річних, 48312 грн. 66 коп. інфляційних збитків, 20000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 35271 грн. 77 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.05.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко