Рішення

від 26.05.2020 по справі 921/212/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/212/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

в порядку письмового провадження

розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГРУП ЕНЕРГО" (вул. Залозецька, 29/4, с. Оліїв, Зборівський район, Тернопільська область, 47226)

до відповідача - Фізичної особи - підприємця Прозоровського Миколи Орестовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 6378,85 грн пені.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГРУП ЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Прозоровського Миколи Орестовича про стягнення 6378,85 грн пені.

Свої вимоги позивач мотивує неcвоєчасним виконанням відповідачем умов договору поставки №2 від 22.04.2019 щодо оплати отриманого ним товару - профілю сталевого гнутого.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 справу №921/212/20 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 3 статті 12 ГПК України також зазначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З приводу цього, умовами ч. 5 ст. 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік", згідно зі ст. 7 якого становить 2102 грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 921/212/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210200 грн), враховуючи клопотання позивача, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову), суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 27.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/212/20 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Разом з цим, судом запропоновано учасникам справи подати заяви по суті справи.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення від 27.03.2020 зі штрихкодовим ідентифікатором № 4602509115448, із відмітками про вручення особисто відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі, однак без зазначення дати такого вручення.

Разом з цим, як вбачається з витягу із сайту підприємства зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, рекомендоване повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором №4602509115448 вручене ФОП Прозоровському М.О. 06.04.2020.

Це вказує про обізнаність відповідача щодо розгляду судом даної справи.

ФОП Прозоровським М.О., станом на 26.05.2020, відзиву на позовну заяву не надано.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГРУП ЕНЕРГО" (постачальником) та Фізичною особою - підприємцем Прозоровським Миколою Орестовичем (покупцем) 22.04.2019 укладено договір поставки №2, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) покупцеві погоджений в специфікаціях товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити його вартість.

Загальна кількість товару, а також його вартість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у специфікаціях, які додаються до договору як додатки, що є його невід`ємною складовою частиною. Сторони мають право погодити будь-яку кількість специфікацій (п. 2.1 правочину).

Згідно п. 4.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару встановлюються в специфікаціях.

Відповідно до змісту п. 4.2 правочину, якщо інше не погоджено в специфікації, покупець зобов`язаний оплатити товар на підставі рахунків постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання договору.

Платіжною одиницею договору є національна валюта України - гривня. Всі платежі за даним договором проводяться у гривні. Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника. Форма оплати - безготівковий переказ (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1.1 правочину постачальник зобов`язаний передати покупцю товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, в кількості та в строки, обумовлені положеннями даного договору та специфікаціями.

Покупець зобов`язаний: прийняти товар за кількістю та асортиментом, зазначеними в специфікаціях (п. 5.2.1 договору); оплатити вартість товару у розмірі та терміни, встановлені цим договором (п. 5.2.5 договору).

Згіно п. 6.1 правочину поставка товару здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем зі складу постачальника за адресою м. Тернопіль, вул. Глибока долина, 43.

Відповідно до п. 6.2 правочину початком строку поставки товару вважається день підписання даного договору або повного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника, в порядку, передбаченому п. 4.2 даного договору.

Поставка товару за специфікацією здійснюється протягом 55 днів після підписання даного договору або отримання продавцем повної суми оплати за товар згідно умов даного договору. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної, за якою відбулась передача товару покупцю (п. 6.3 договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від постачальника покупцю за видатковою накладною (п. 6.5 правочину).

У п. 8.2 правочину сторонами обумовлено, що за порушення строку оплати товару, визначеного п. 4.2 даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до п. 13.9 правочину додатки до даного договору є його невід`ємними частинами. Посилання на даний договір одночасно є посиланням на всі додатки до нього, якщо інше окремо не встановлене сторонами.

22.04.2019 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №2 від 22.04.2019, згідно якої постачальник здійснює поставку товару: 6*20*35*20 профілю сталевого гнутого (пог. м) в кількості 3000 пог. м, за ціною 22,50 грн, загальною вартістю 81000 грн з ПДВ.

У специфікації також зазначено: ціна за одиницю товару вказана на умовах самовивозу покупцем товару зі складу постачальника (п. 2 специфікації); ціна договору становить 81000 грн у т. ч. ПДВ (п. 3 специфікації); оплата за товар здійснюється в порядку на умовах та в строки, визначені розділом 4 та 6 договору (п. 4 специфікації); строк поставки згідно розділу 6 договору.

Вказані договір поставки та специфікація підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплені їх печатками.

На виконання умов договору поставки та специфікації, по видатковій накладній №4 від 22.04.2019 позивач поставив відповідачу товар - 6*20*35*20 профіль сталевий гнутий (пог. м) в кількості 3000 пог. м, за ціною 22,50 грн, загальною вартістю 81000 грн з ПДВ.

Приймання - передача товару по вказаній видатковій накладній посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

На вказану господарську операцію, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГРУП ЕНЕРГО" (постачальником) було видано Фізичній особі - підприємцю Прозоровському Миколі Орестовичу (покупцю) податкову накладну №2 від 22.04.2019, яка згідно Податкового кодексу України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Вищевказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.05.2019, підтвердженням чого являється відповідна квитанція про реєстрацію податкової накладної.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, які вказують про перерахування відповідачем коштів позивачу на загальну суму 81000 грн, а саме:

- № 94 від 22.04.2019 на суму 30000 грн, з призначенням платежу часткова оплата згідно рахунку №5 від 22.04.2019, в т. ч. ПДВ 20% 5000 грн;

- №130 від 03.06.2019 на суму 20000 грн, з призначенням платежу часткова оплата згідно рахунку №5 від 22.04.2019, в т. ч. ПДВ 20% 3333,33 грн;

- №138 від 18.06.2019 на суму 11000 грн, з призначенням платежу часткова оплата згідно рахунку №5 від 22.04.2019, в т. ч. ПДВ 20% 1833,33 грн;

- №261 від 07.02.2020 на суму 20000 грн, з призначенням платежу часткова оплата згідно рахунку №4 від 22.04.2019, в т. ч. ПДВ 20% 3333,33 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 17.02.2020 з проханням сплатити пеню в сумі 6378,85 грн. Вказана претензія направлена відповідачу 17.02.2020.

У відповіді №1 від 02.03.2020 на претензію ФОП Прозоровським М.О. зазначено, що заявлені у претензії вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на повне виконання всіх зобов`язань з оплати отриманого ним товару.

За твердженням позивача, несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті товару, стало підставою для звернення позивача до суду, з вимогою про стягнення пені.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання товару за договором №2 від 22.04.2019 на суму 81000 грн підтверджується вищезгаданим первинним документом - копією видаткової накладної, що міститься в матеріалах справи.

Як зазначалось вище, згідно з специфікацією №1 від 22.04.2019 (яка є невід`ємною частиною договору поставки №2 від 22.04.2019), а саме її п. 4 оплата за товар здійснюється в порядку на умовах та в строки, визначені розділами 4 та 6 договору.

Разом з цим, згідно п. 4.2 договору, якщо інше не погоджено в специфікації, покупець зобов`язаний оплатити товар на підставі рахунків постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання договору.

Наведений пункт 4 специфікації №1 від 22.04.2019 не містить інших умов щодо порядку розрахунків між сторонами, ніж ті, які обумовлені ними у п. 4.2 договору поставки №2 від 22.04.2019.

Таким чином, ФОП Прозоровський М.О. повинен був здійснити оплату за отриманий ним товару у період 23.04. 2019 - 25.04.2019.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору №2 від 22.04.2019, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повна оплата вартості отриманого товару проведена відповідачем з порушенням строку визначеного у договорі та специфікації. А саме: 22.04.2019 - в сумі 30000 грн; 03.06.2019 - 20000 грн; 18.06.2019 - 11000 грн; 07.02.2020 - в сумі 20000 грн.

Доказів на підтвердження іншого, а саме проведення повного розрахунку за отриманий товар у строк до 26.04.2019 (обумовлений у п. 4.2 договору), відповідачем не представлено.

У зв`язку з порушенням строку виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача передбачену п. 8.2 договору пеню в сумі 6378,85 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось, згідно п. 8.2 за порушення строку оплати товару, визначеного п. 4.2 даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказаний строк не є позовною давністю і для його застосування не потрібно відповідної заяви сторони.

Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , а саме у п. 1.12. роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З врахуванням вищенаведених норм та вказаних у п. 4.2 договору строків проведення розрахунків, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, а саме:

- на суму 51000 грн за період: 26.04.2019 - 02.06.2019;

- на суму 31000 грн за період: 04.06.2019 - 17.06.2019;

- на суму 20000 грн за період: 19.06.2019 - 26.10.2019.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови пленуму).

Згідно проведеного судом перерахунку встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача пені в сумі 4682,75 грн (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення 1696,10 грн - пені задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені, оскільки позивачем проводилось нарахування пені на суму 51000 грн за 03.06.2019 (коли фактична сума боргу складала меншу суму 31000 грн) та на суму 31000 грн за 18.06.2019 (коли фактична сума боргу складала меншу суму 20000 грн), а також на суму 20000 грн за межами встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України періоду.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГРУП ЕНЕРГО" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із Фізичної особи - підприємця Прозоровського Миколи Орестовича 4682,75 грн - пені.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прозоровського Миколи Орестовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГРУП ЕНЕРГО" (вул. Залозецька, 29/4, с. Оліїв, Зборівський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 42308416) 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 75 коп - пені, 1543 (одну тисячу п`ятсот сорок три) грн 09 коп - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2.В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України, з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України.

В порядку ч. 5 ст. 240 ГПК України повне рішення складено 26.05.2020.

Суддя І.П. Шумський