Рішення

від 20.05.2020 по справі 925/465/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Черкаси справа № 925/465/20

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Буньо Івана Ярославовича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс динаміка , Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 103, оф. 128

про стягнення 30940,03 грн заборгованості за надані послуги,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Фізична особа-підприємець Буньо Іван Ярославович звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс динаміка про стягнення грошової заборгованості за послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом, що виникла за Договором №37/04/19 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.04.2019 в розмірі 30940,03 грн, з яких:

- 26740,75 грн - основний борг,

- 4199,28 грн - пеня,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.05.2020.

Позивач надав заяву про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача. Позивачем надано витяг з ЄДРПОУ на відповідача та оригінали документів для огляду судом.

Позивач направив до суду заяву від 28.04.2019 про закриття провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн у зв`язку з частковим розрахунком: відповідач частково погасив основну суму боргу, сплативши на користь ФОП Буньо І.Я. 1000,00 грн. за меморіальним ордером №@2pl469918 від 15.04.2020 згідно рахунку №142 від 02.07.2019.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

З витягу з ЄДРПОУ юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (на відповідача) вбачається, що юридичною адресою та місцезнаходженням юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Динаміка є: Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 103, оф. 128. Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень, відзиву чи пропозицій суду та позивачу - для врегулювання спору.

Відповідач не скористався своїм правом на подання суду відзиву на позовну заяву та безпосередню участь у судовому засіданні.

У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній доказами та матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Суд враховує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів сторонами не подано.

У судовому засіданні 20.05.2020 підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

03.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Динаміка" (Замовник - Відповідач по справі) в особі генерального директора Кузьмука Анатолія Олексійовича, що діє на підставі Статуту, та фізичною особою-підприємцем Буньо Іван Ярославовича (Перевізник - Позивач по справі) було укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №37/04/19 (далі - Договір) (а.с. 23-27), за умовами якого Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, Перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до умов/заявок Замовника, а Замовник зобов`язується сплатити погоджену Сторонами провізну плату (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. Заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та адреса Відправника та одержувача вантажу, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, державні реєстраційні номери транспортного засобу,прізвище, ім`я по батькові водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного стану транспортного засобу, особливі вказівки Замовника, дата, час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати (що включає плату експедитора для виконання цього Договору).

Згідно з п. 2.1.2. Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 3.2 Розрахунки між Замовником і Перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства України не пізніше 15 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (СМR чи ТТН) з відміткою Одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу відповідача, а саме: організація міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Оломоуц Чехія - м. Обухів Київської області; автомобіль/причеп державний номер НОМЕР_1 , надано транспортно-експедиційні послуги на території України та оформлено митну декларацію ЕК10МД №463540.

26 червня 2019 року на адресу перевізника, електронною поштою, надійшла Заявка №4 на транспортно-експедиторське обслуговування.

27 червня 2019 року складений коносамент у вигляді міжнародної товарно-транспортної накладної CMR№114337. Фізичною особою-підприємцем Буньо Іваном Ярославовичем надано транспортні послуги по маршруту м. Оломоуц (Чеська республіка) - м. Обухів (Київська область, Україна) автомобілем Renault реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 1100,00 євро.

На виконання умов Договору Відповідач перерахував Позивачу 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2019р. №30 (а.с. 17). Повний розрахунок з перевізником не проведений.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань по договору Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами (в т.ч. фізичною особою-підприємцем), що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За правовою природою основний договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.04.2019р. №37/04/19 є договором на перевезення вантажу, що регламентовано гл. 64 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору транспортного експедирування (в даному випадку - змішані елементи надання/споживання послуг та перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

В ст. 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

На виконання умов Договору Позивачем було надано транспортно-експедиційні послуги, які оплачені Відповідачем частково, рахунок №142 від 02.07.2019 на загальну суму 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2019р. №30 (а.с. 17). Опосередковано відповідач визнав наявність грошової заборгованості за зобов`язанням перед позивачем.

Проте Відповідач свої зобов`язання в частині оплати наданих Позивачем послуг за рахунком №142 від 02.07.2019р на загальну суму 1100,00 євро (в еквіваленті) належним чином не виконав.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору від 03.04.2019р. №37/04/19. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.

Наявність заборгованості відповідача по оплаті послуг підтверджується договором, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), розрахунком вартості наданих послуг, відсутністю претензій відповідача, а також проведення часткового розрахунку вже після порушення провадження у справі.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов`язання щодо оплати наданих транспортно-експедиційних послуг згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR№114337 від 27.06.2019р. на суму 1100,00 євро (в еквіваленті), строк виконання якого вже настав. Вказана сума боргу є предметом спору в даній справі та не спростована відповідачем в належний спосіб.

Згідно приписів п.2 ст. 916 ЦК України замовник зобов`язаний сплатити перевізнику обумовлену плату за послугу за домовленістю.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 25740,75 грн. заборгованості підлягають до задоволення.

Провадження в частині стягнення 1000 грн. основного боргу належить закрити за відсутністю предмету спору на підставі пп.2 п.1 ст. 231 ГПК України. Борг сплачено відповідачем після звернення позивача до суду за захистом порушеного права - меморіальний ордер від 15.04.2020.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір про забезпечення виконання зобов`язання по транспортно-експедиторському обслуговуванню №37/04/19 від 03.04.2019р. сторонами укладено в письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України.

В п. 5.6 Договору закріплено, що за несвоєчасну оплату послуг Експедитора, Замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу пеню у сумі 4199,28 грн пені за несвоєчасну оплату наданих транспортно-експедиційних послуг за період з 25.07.2019 по 24.01.2020, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон ; 4199,28 грн. пені підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що не перевищує суми можливого нарахування санкцій.

Вимога про стягнення штрафу позивачем не заявлялась.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2102,00 грн. судового збору.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Позивач вказує, що розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які пов`язані з розглядом даної справи, складає 5000,00 грн та підтверджується Договором про правову допомогу від 09.04.2020, ордером на надання правової допомоги серії ТР №079721, Актом приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2020 загальною вартістю 5000,00 грн та Квитанцією до прибуткового касового ордера №02-04 від 13.04.2020.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до статті 16, 58 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

В свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу по справі в сумі 5000,00 грн, що підтверджуються Договором про правову допомогу від 09.04.2020, ордером на надання правової допомоги серії ТР №079721, Актом приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2020 загальною вартістю 5000,00 грн та Квитанцією до прибуткового касового ордера №02-04 від 13.04.2020.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За таких обставин, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транс динаміка , Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 103, оф. 128, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41736083, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Фізичної особи-підприємця Буньо Івана Ярославовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_4 , номер рахунку в банку невідомий

25740,75 грн. основного боргу, 4199,28 грн. пені, 2102,00 грн. судового збору, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Провадження в частині стягнення 1000 грн. закрити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 25.05.2020.

Суддя Г.М. Скиба