Рішення

від 26.05.2020 по справі 927/120/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2020 року м. Чернігів справа № 927/120/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком 01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18 14000, м. Чернігів, просп. Перемоги, 76 (адреса для листування) до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації 17000, Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Соборності, 27 про стягнення 218 835 грн. 17 коп.

за відсутності представників сторін, які в судове засідання не з`явились,

Рішення ухвалюється після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 12.05.2020 по 26.05.2020, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення 220 905 грн. 25 коп. заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Козелецькому районі, у період з 01.01.2019 по 31.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено пільги з оплати їх вартості. За твердженням позивача, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Козелецького району Чернігівської області державної політики у сфері соціального захисту населення, а тому відповідно до чинного законодавства саме на відповідача покладено обов`язок відшкодовувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих ним на пільгових умовах. Разом з тим, в порушення вимог закону кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2019 по 31.10.2019, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв`язку з чим виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 19 березня 2020 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позов - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання даної ухвали;

викликано для участі в засіданні представників сторін.

02 березня 2020 року, в межах встановленого судом процесуального строку, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що в Законі України Про Державний бюджет України на 2019 рік не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, тому Управління неодноразово (як усно так і письмово) інформувало позивача про відсутність у 2019 році субвенції з державного бюджету на надання пільг з 01.01.2019 по 31.10.2019 та про неможливість зареєструвати заборгованість за вищевказаними видом пільг у державній казначейській службі. Однак незважаючи на вжиті відповідачем заходи, позивач самовільно продовжує нараховувати пільги на телекомунікаційні послуги споживачам. Також відповідач вказує, що позивач здійснює нарахування суми пільг громадянам, які померли в 2019 році, втратили статус та особам, які вибули в інший район, тому сума боргу 220 905 грн. 25 коп. не відповідає дійсності. Відповідач повідомляє, що відповідно до п. 7 постанови КМУ від 11.07.2018 № 551 Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим особам було здійснено заміну посвідчень для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2 та 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а тому, на думку відповідача, позивач надавав пільги на телекомунікаційні послуги без підтверджуючих документів, що дають право на пільги для осіб, які визначені Законом України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у зв`язку з чим нарахування пільг на послуги зв`язку для осіб, визначених цим Законом, на суму 101 651 грн. 28 коп. є неправомірним. Також відповідач вказує, що починаючи з моменту виникнення спірних правовідносин, обов`язок та механізм щодо здійснення компенсації пільг з послуг зв`язку відсутній та договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку, у 2019 році між сторонами не укладався, не підписано актів виконаних робіт за надані послуги, а тому за твердженням відповідача, не могло і виникнути будь-якої заборгованості. Відповідач вважає помилковим тлумачення позивача про те, що управління є особою, відповідальною за компенсацію пільг та головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, належним відповідачем у справі та належним боржником, оскільки, на думку відповідача, лише у разі отримання бюджетних призначень Управління в особі керівника матиме повноваження головного розпорядника бюджетних коштів. Відповідач стверджує, що за вказаних обставин діяв у межах повноважень, передбачених законодавством, згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів, розпису державного бюджету України та у відповідності до напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню. Відповідач також стверджує, що в його діях відсутня вина, яка призвела до виникнення даної заборгованості перед позивачем; відповідачем було вжито усіх заходів для належного виконання своїх зобов`язань.

04 березня 2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Так позивач зазначає, що гарантії соціальних пільг встановлює та бере на себе держава в особі визначених нею органів, а не приватні підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність, метою якої є отримання прибутку. За твердженням позивача таким органом з боку держави є саме відповідач по справі. Позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не можуть бути взятими до уваги, оскільки законодавством не передбачено залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається на підставах, встановлених Законами України.

Натомість позивач погодився з виявленими розбіжностями щодо кількості пільговиків та розміру наданих пільг в зв`язку з чим здійснив перерахунок вартості послуг, наданих у спірний період на пільгових умовах, з урахуванням доданого відповідачем до відзиву переліку осіб, які померли в 2019 році, втратили статус та які вибули в інший район.

За результатами перерахунку позивачем у відповіді на відзив заявлено про зменшення розміру позовних вимог на 2 070 грн. 08 коп., в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 218 835 грн. 17 коп. заборгованості.

Внаслідок вчинення позивачем процесуальної дії (зменшення розміру позовних вимог) в межах строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме до закінчення підготовчого засідання, має місце нова ціна позову - 218 835 грн. 17 коп., і позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача 218 835 грн. 17 коп. заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Козелецькому районі, у період з 01.01.2019 по 31.10.2019.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь у підготовчому засіданні, призначеному на 19.03.2020, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, в зв`язку з цим судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14 квітня 2020 року, про що сторони були повідомлені ухвалою від 19.03.2020.

Крім того, ухвалою від 19.03.2020 судом встановлено відповідачу процесуальний строк для подання заперечення, а саме протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за ШКІ 1400047706558, ухвала від 19.03.2020 отримана відповідачем 20.03.2020, а тому останнім днем подання заперечення є 25.03.2020.

Разом з тим, заперечення здані відповідачем до відділення поштового зв`язку для відправки 08.04.2020, а надійшли до суду 09.04.2020, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку на їх подання.

В зв`язку із поданням відповідачем заперечення після закінчення встановленого судом процесуального строку, а також внаслідок того, що до заперечень не було додано доказів наявності у особи, яка їх підписала, Янко К.В., повноважень діяти від імені відповідача в порядку самопредставництва, вказані заперечення залишені судом без розгляду, а тому викладена в них позиція не приймається судом до уваги.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь у підготовчому засіданні, призначеному на 14.04.2020, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 14.04.2020, постановленою за результатами підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.05.2020 та викликано сторін для участі в судовому засіданні.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи по суті, однак в судове засідання, яке відбулось 12.05.2020, не з`явилися.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.05.2020, про що сторони повідомлені ухвалою від 12.05.2020.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за ШКІ 1400048103318 та 1400048103660, однак своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалися.

При цьому, позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

За правилами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що правом на участь у судовому засіданні сторони не скористалися, їх відсутність в засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком (позивач у справі) є оператором телекомунікацій, який за рішенням НКРЗІ № 384 від 28.09.2006 включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій під № 74, та ним, зокрема, надаються населенню послуги зв`язку.

За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, а тому оператор, провайдер телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звертається, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення такого договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 3 ст.63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 , установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно із ст.ст. 1, 18, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги з оплати послуг зв`язку встановлені Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та безумовний обов`язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій утверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.

Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку, та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Зі змісту правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, вбачається, що правовідносини з компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення, не мають публічно - правового характеру. ПАТ Укртелеком є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку згідно із ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України. А тому в даному випадку у оператора телекомунікаційних послуг виникає цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави - цивільний обов`язок здійснити розрахунок за надані цим особам послуги.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин, окрім фізичних та юридичних осіб, є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто держава, як суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки у відносинах з особою у певній сфері суспільних відносин через свої органи. Оскільки у відносинах виконання обов`язку у спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, у справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які є відповідальними за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до підп. 4.3. п. 4 Положення про управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації № 75 від 17.02.2017, основними завданнями управління у межах реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення є призначення та виплату соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв`язку.

Згідно із підп. 5.3., 5.4., 5.5. п. 5 вищевказаного Положення управління відповідно до визначених повноважень бере участь у підготовці пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку району; вносить пропозиції щодо проекту районного бюджету; забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів.

За змістом підп. 5.27. п. 5 Положення з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення управління:

організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв`язку;

проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;

проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до підп. 5.32. п.5 Положення управління забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі за текстом - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

За змістом п. 3 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, осіб, які отримують державну допомогу, отримувачів соціальних стипендій, та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1 - пільга , в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Згідно із п. 10 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

Відповідно до п. 11 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою 7-пільга ;

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга ;

до 15 числа подає:

фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою 3-пільга ;

Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами 4-пільга та 6-пільга .

Згідно із п. 12 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, Мінсоцполітики затверджує форми 1-пільга , 4-пільга , 5-пільга , 6-пільга , 7-пільга ; форму 2-пільга - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму 3-пільга - з Мінфіном.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Козелецького району Чернігівської області, а тому саме через відповідача держава діє у спірних правовідносинах, та саме відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем як організацією-надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги. В зв`язку з цим твердження відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі не приймаються судом до уваги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019 Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , якою, зокрема, в абзаці другому п. 3 Положення слова контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, замінено словами розрахунку розміру пільг та їх виплати ; а пункти 10-12 Положення виключено.

Вищевказані зміни застосовуються з 01 жовтня 2019 року.

Разом з тим, оскільки норми Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому суд доходить висновку, що вищевказані зміни до підзаконного нормативно-правового акту не скасовують обов`язок держави в особі відповідача компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19.

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача про те, що у зв`язку з неукладенням у 2019 році між сторонами договору про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку, не могло виникнути будь-якої заборгованості, судом не приймається до уваги, оскільки в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.

На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги з оплати послуг зв`язку, позивачем в період з 01.01.2019 по 31.10.2019 надано на пільгових умовах послуги зв`язку особам, які мають відповідний соціальний статус та проживають в Козелецькому районі Чернігівської області, на загальну суму 218 835 грн. 17 коп., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за формою № 2-пільга.

Вищевказані рахунки щомісяця складалися та направлялися позивачем на адресу відповідача разом з актами звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою № 3-пільга, для погодження і підписання відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами та описами вкладення до цінних листів.

Надані позивачем до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою № 3-пільга відповідачем не підписані.

Під час розгляду справи відповідачем у відзиві повідомлено про виявленні ним розбіжності в розрахунках позивача в частині кількості пільговиків та розміру наданих їм пільг.

В зв`язку з цим позивачем здійснено перерахунок відповідно до доданого відповідачем до відзиву переліку осіб, які померли в 2019 році, втратили статус та які вибули в інший район.

За результатами перерахунку позивачем у відповіді на відзив заявлено про зменшення розміру позовних вимог на 2 070 грн. 08 коп., в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 218 835 грн. 17 коп. боргу, замість заявлених у позові 220 905 грн. 25 коп.

Заперечень щодо здійсненого позивачем перерахунку відповідач не висловив, власного контррозрахунку до матеріалів справи не надав, таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не оспорюється розмір компенсації, яка підлягає сплаті позивачу за надані ним в період з 01.01.2019 по 31.10.2019 послуги зв`язку пільговим категоріям населення, у сумі 218 835 грн. 17 коп.

Твердження відповідача про те, що в період, коли відповідно до п. 7 постанови КМУ від 11.07.2018 № 551 відбувалась заміна посвідчень для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2 та 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, позивач надавав пільги на телекомунікаційні послуги без підтверджуючих документів, що дають право на пільги для осіб, які визначені Законом України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у зв`язку з чим нарахування пільг на послуги зв`язку для осіб, визначених цим Законом, на суму 101 651 грн. 28 коп. є неправомірним, не приймається судом до уваги, оскільки самим відповідачем ці особи не були включені до доданого до відзиву переліку осіб, які втратили право на пільги з оплати послуг зв`язку у спірний період, на підставі якого позивачем проведено перерахунок понесених ним витрат у зв`язку з наданням послуг зв`язку на пільгових умовах. Хоча саме на відповідача чинним законодавством покладено обов`язок з ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, звіряння інформації, що міститься в ЄДАРП, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, та обов`язок повідомляти позивача про виявленні розбіжності для уточнення інформації. Доказів виключення вказаних осіб з ЄДАРП відповідачем суду під час розгляду справи не надано. Крім того, заміна посвідчень не є підставою для втрати особою соціального статусу, наявність якого дає право на пільги.

На адресу відповідача позивачем направлено претензію № 14-12/344 від 26.11.2019 із вимогою в термін до 12.12.2019 перерахувати на рахунок позивача заборгованість по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за період з січня по жовтень 2019 року включно, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля, датованим 26.11.2019, та фіскальним чеком.

За повідомленням позивача, ані відповіді на претензію, ані коштів від відповідача не надійшло, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк (термін) виконання зобов`язання з виплати компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів актами цивільного та господарського законодавства не встановлено.

Отже в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Позивачем докази моменту отримання відповідачем претензії № 14-12/344 від 26.11.2019, яка була відправлена на адресу відповідача 26 листопада 2019 року, не надано.

За змістом підп. 2 п. 1, п. 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищенаведені нормативні строки пересилання поштових відправлень, суд доходить висновку, що претензія позивача № 14-12/344 від 26.11.2019 мала надійти на адресу відповідача не пізніше 02 грудня 2019 року.

Оскільки претензія позивача з вимогою про виплату компенсації витрат за надані пільги з оплати телекомунікаційних послуг за період з січня по жовтень 2019 року включно отримана відповідачем 02.12.2019, останній був зобов`язаний сплатити позивачу відповідні кошти до 09 грудня 2019 року включно.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського суду України містить аналогічні приписи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів сплати компенсації позивачу вартості послуг зв`язку, наданих ним в період з 01.01.2019 по 31.10.2019 на пільгових умовах, особам, які проживають на території Козелецького району та мають відповідний соціальний статус, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі суду не надав, що свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього чинним законодавством обов`язків.

Таким чином суд доходить висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих ним на виконання імперативних норм чинного законодавства пільговим категоріям громадян.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям населення, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 218 835 грн. 17 коп. заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на норми бюджетного законодавства та відсутність бюджетних призначень на відповідні цілі як причину невиконання зобов`язання судом до уваги не приймається з огляду на таке:

За змістом ст. 1 Бюджетного кодексу України цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За змістом абз. 5 ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України ), не є цивільними (господарськими); до відповідних відносин не застосовується норми Господарського та Цивільного кодексів України .

До того ж, в ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України визначено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Бюджетні повноваження - це права і обов`язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.

Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб`єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу, оскільки не наділені бюджетними повноваженнями в розумінні Бюджетного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин, які за своєю правовою природою є цивільними згідно із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, не підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу України.

Крім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Чинним законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від наявності бюджетних призначень на вказані цілі.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ Укртелеком надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що ані Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік , ані відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування у 2019 році видатків місцевого бюджетну на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

До того ж нормами бюджетного законодавства, на які посилається відповідач, зокрема, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, встановлено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі Кечко проти України , Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року та у справі Бакалов проти України від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене вище, судом не приймається до уваги твердження відповідача про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня по 31 жовтня 2019 року, через те, що ані Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, ані в місцевому бюджеті не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, не із Закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань як з державного так й з місцевого бюджетів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача належить стягнути 218 835 грн. 17 коп. заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Козелецькому районі Чернігівської області.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного позову позивачем платіжним дорученням № 642 від 05.02.2020 сплачено судовий збір у розмірі 3 313 грн. 57 коп.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у розмірі, що підлягав сплаті за подання даного позову з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог, а саме у сумі 3 282 грн. 53 коп., має бути відшкодований позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Переплачена сума судового збору, а саме 31 грн. 04 коп., на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір підлягає поверненню позивачу за його заявою, викладеною у відповіді на відзив, з Державного бюджету України на підставі ухвали суду.

Керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення 218 835 грн. 17 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації (17000, Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Соборності, 27, код 03196021) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код 21560766) 218 835 грн. 17 коп. заборгованості та 3 282 грн. 53 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України), шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 26.05.2020.

Суддя А.С.Сидоренко