Рішення

від 25.05.2020 по справі 160/2168/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 160/2168/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ВІЛАНТА 2018" до Новомосковського міського голови Літвіщенка Віктора Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Новомосковська міська рада про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправним та скасувати розпорядження Новомосковського міського голови № Р-30 від 03.02.2020 року Про зупинення рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- рішенням Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки позивачу;

- оскаржуване розпорядження відповідача не відповідає вимогам ч.4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування та є необґрунтованим;

- рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 не прийнято передчасно, а прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та повністю відповідає вимогам ч.1 та ч.2 ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування ;

- позивач та його посадові особи не мають процесуального статусу сторони кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 КК України; особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України);

- приймаючи оскаржуване розпорядження відповідач не врахував позицію позивача з цього питання, прийняв оскаржуване рішення ґрунтуючись на інформації, статус та джерела походження яких є сумнівними;

- під час зупинення дії рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 не дотримано принципу належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовувані заходи результатів нагляду;

- дискреційні повноваження не повинні використовуватись свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно;

- позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), HASAN and CHAUSH v. Bulgaria" (заява № 30985/96).

Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи на правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Новомосковську міську раду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Жодних публічно - правових відносин між позивачем та відповідачем не виникло; виникли відносини від відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Позивач не надав суду доказів порушення оскаржуваним рішенням відповідача його права та законних інтересів. Обґрунтованість зауважень міського голови до рішення міської ради повинна бути перевірена при повторного розгляду питання міською радою.

Третя особа надала суду письмові пояснення, у яких виклала правову позицію, яка є анологічною з позиціє відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у судове засідання вдруге не з`явились; відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи через карантин.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи оскільки це друга неявка відповідача у судове засідання, відповідач не скористалися наданим їм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду; також суд враховував розумний строк розгляду і вирішення справи передбачений КАС України.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Рішенням Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки позивачу, копія якого міститься у матеріалах справи.

Розпорядженням Новомосковського міського голови № Р-30 від 03.02.2020 року Про зупинення рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 зупинено дію рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165.

З оскаржуваного рішення видно, що підставою для зупинення дії рішення міської ради слугували зауваження розробника рішення начальника відділу земельних відносин, містобудування та архітектури ОСОБА_1 ., численні звернення мешканців м. Новомосковська та громадських організацій з заявами про порушення їх прав та законних інтересів, порушення вимог статей 30,34 Регламенту Новомосковської міської ради 7 скликання (відсутність погодження заступників міського голови), інформація про те, що позивач є учасником кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Судом також встановлено, що пунктом 2 оскаржуваного рішення відповідач скликав позачергову сесію Новомосковської міської ради на 11.02.2020 року о 16-00 год., на розгляд якої винесено питання про повторний розгляд рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165.

Протоколом пленарного засідання позачергової сесії Новомосковської міської ради від 11.02.2020 року, копія якого міститься у матеріалах справи, встановлено, що позачергова сесія міської ради не відбулась через малу явку депутатів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень міської ради у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади міста.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 4 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Аналогічні норми закріплені в Регламенті Новомосковської міської ради 7-го скликання, затвердженого рішенням Міської ради від 06.07.2018 року № 654 (із змінами від 30.01.2020 року № 1164), згідно з якими рішення Ради протягом 5-ти робочих днів з часу його прийняття підписує міський голова або воно може бути зупинено і подано на повторний розгляд Ради з обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо Рада відхилила зауваження міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами голосів, від загального складу Ради, воно набирає чинності.

Таким чином, зазначені вище норми дають підстави для висновку, що міському голові надано право на зупинення дії рішення міської ради шляхом видання відповідних зауважень, які в подальшому можуть бути подолані двома третинами голосів, від загального складу Ради.

При цьому, право накладати вето на рішення відповідної ради належить до дискреційних повноважень голови цієї ради, яке, в подальшому, може бути подолане самою радою. Таким чином, суд не вправі надавати оцінку підставам для накладення такого вето, викладеним у зауваженнях голови ради.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №813/5033/17 та у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 2а-2378/11.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що самі по собі зауваження міського голови щодо рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 не можуть бути предметом судового оскарження оскільки належать до виключних повноважень міського голови.

При цьому, як встановлено судом та не спростовано позивачем, відповідачем було в повній мірі дотримано порядок накладення вето на вказане вище рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165.

Так, відповідно до матеріалів справи міський голова 03 лютого 2020 року (протягом 5-ти робочих днів з часу прийняття міською радою рішення від 30.01.2020 року № 1165) наклав вето на вказане рішення шляхом видання зауважень та призначив у двотижневий строк позачергове засідання міської ради.

За вказаних обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судом за вказаних вище обставин відхиляються доводи позивача про те, що розпорядження відповідача не відповідає вимогам ч.4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування та є необґрунтованим; приймаючи оскаржуване розпорядження відповідач не врахував позицію позивача з цього питання, прийняв оскаржуване рішення ґрунтуючись на інформації, статус та джерела походження яких є сумнівними; позивач та його посадові особи не мають процесуального статусу сторони кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження з вказаних вище причин.

Також судом відхиляються доводи позивача про те, що під час зупинення дії рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 не дотримано принципу належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовувані заходи результатів нагляду з огляду на наступне.

Поняття принципу належного врядування розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04).

Згідно позиції Європейського Суду з прав людини, яка вкладена у пунктах 70 та 71 рішення від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04): Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, принцип належного врядування застосовується Європейським судом з прав людини лише відносно майнових прав (права власності на майно) фізичних та юридичних осіб, які гарантуються статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.10.2016 № 21-1625а16, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає в подальшому обов`язкового позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 28.11.2018 року по справі № 826/5735/16 також вказує на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верхового Суду від 17.10.2018 року по справі № 380/624/16ц вказано, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим документом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих немайнових та майнових прав та зобов`язань осіб.

За вказаних обставин у позивача не могло виникнути будь-яких майнових прав, особистих немайнових прав отримати у власність земельну ділянку, щодо якої прийнято рішення про розроблення проекту землеустрою, оскільки практика Верховного Суду виключає можливість виникнення прав у особи у разі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Як вже було зазначено судом вище надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Крім того, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем рішення Новомосковської міської ради від 30.01.2020 року № 1165 не було реалізовано позивачем: останній не розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також судом підхиляється посилання позивача на рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), HASAN and CHAUSH v. Bulgaria" (заява № 30985/96), оскільки фактичні обставини даної справи не відповідають фактичним обставинам описаним у вказаних рішеннях Європейського Суду з прав людини

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Віланта 2018 (51200, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 53, код ЄДРПОУ 42124544) до Новомосковського міського голови Літвіщенко Віктора Івановича (51200, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Новомосковська міська рада (51200, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14, код ЄДРПОУ 34359199) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 25.05.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.