Рішення

від 26.05.2020 по справі 160/2826/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Справа № 160/2826/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовною заявою товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР (вул. Андрія Фабра, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21946968) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 43145015) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

12 березня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0022711409, що прийняте головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, в якому зазначено про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 763 797,50 грн. (сімсот шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто сім грн. 50 коп.), з яких: 611 038,00 грн. (шістсот одинадцять тисяч тридцять вісім грн. 00 коп.) - податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 152 759,50 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять грн. 50 коп.) - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки 18.06.2019 № 33887/03-3614-09/21946968, оскільки реальність господарських операцій позивача з придбання ТОВ ФІРМА КАРТАЛ феронікелю у ТОВ АРАВАНА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42276039) та ТОВ АРХІЛАЯ (код ЄДРПОУ 42379377) підтверджується первинними бухгалтерськими документами (договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками), які були надані до перевірки.

Також, позивач зазначає, що взаємовідносини контрагента позивача (постачальника) з іншими суб`єктами господарювання не можуть свідчити про нереальність господарської операції з позивачем за умови підтвердження їх належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На думку позивача, відповідачем не зазначено жодного доказу відсутності господарських операції та при складені акту перевірки та податкового-повідомлення рішення порушено норми діючого законодавства, тому дії відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року адміністративний позов був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання вимог Дніпропетровського окружного адміністративного суду, які наведені в ухвалі від 17.03.2020 року, позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року на адресу суду від відповідача 13.04.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що правомірність нарахування сум грошових зобов`язань підтверджується результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР податкового законодавства з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ Фірма КАРТАЛ (код ЄДРПОУ 42079958) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018.

Аналізом наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено, що пункт розвантаження м. Дніпро, вул. О.Оцупи, 4 . ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР надано договір оренди нежитлового приміщення з ПАТ Металлургтрансремонт від 19.12.2018 № 19/12-Дн, згідно якого орендовано площадку 18,9 м за адресою м. Дніпро, вул. О.Оцупи,4 . Термін дії договору з 01.01.2019 по 31.12.2019, при цьому, відповідно наданих товарно-транспортних накладних перевезення вантажу здійснювалося 27.12.2018 та 28.12.2018. Зазначена інформація надає підстави щодо спростування факту реальності перевезення вантажу.

Згідно з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено придбання ТОВ ФІРМА КАРТАЛ феронікелю у ТОВ АРАВАНА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42276039) та ТОВ АРХІЛАЯ (код ЄДРПОУ 42379377), які в свою чергу придбання феронікелю не здійснювали.

Окрім того, ТОВ АРХІЛАЯ не має відкритих банківських рахунків, що ставить під сумнів взаєморозрахунки з контрагентами в тому числі щодо реалізації феронікелю ТОВ ФІРМА КАРТАЛ та ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР .

Таким чином, первині документи ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР по взаємовідносинам з ТОВ ФІРМА КАРТАЛ складені неправомірно та носять формальний характер.

Також, ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР при укладанні з ТОВ ФІРМА КАРТАЛ договорів на придбання товару не мав підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР саме цього контрагента. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ТОВ ФІРМА КАРТАЛ , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладення якого - формування документообігу по нереальній господарській операції

З огляду на наведене відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019 р. №0022711409, яким донараховано грошове зобов`язання на суму на 763 797,50 грн. (сімсот шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто сім грн. 50 коп.), з яких: 611 038,00 грн. (шістсот одинадцять тисяч тридцять вісім грн. 00 коп.) - податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 152 759,50 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять грн. 50 коп.) - штрафні (фінансові) санкції).

У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з 04.06.2019 по 10.06.2019 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача, яка здійснювалася посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яке в подальшому було реорганізоване в ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ Фірма КАРТАЛ (код ЄДРПОУ 42079958) за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року.

За наслідками проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 18.06.2019 № 33887/03-3614-09/21946968 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР (код ЄДРПОУ 21946968) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ Фірма КАРТАЛ (код ЄДРПОУ 42079958) за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0022711409, в якому було зазначено про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 763 797,50 грн. (сімсот шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто сім грн. 50 коп.), з яких: 611 038,00 грн. (шістсот одинадцять тисяч тридцять вісім грн. 00 коп.) - податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 152 759,50 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять грн. 50 коп.) - штрафні (фінансові) санкції).

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2018 року між ТОВ Фірма КАРТАЛ та ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР було укладено договір поставки № 44 (далі - договір поставки), відповідно до умов якого: Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором, передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар… .

На виконання умов договору поставки ТОВ Фірма КАРТАЛ поставлено ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР товар на загальну суму 3 666 225,68 грн. (три мільйони шістсот шістдесят шість тисяч двісті двадцять п`ять грн. 68 коп.), що підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна (далі - ВН) від 27.12.2018 № 215, товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) від 27.12.2018 № 000000000235, ВН від 27.12.2018 № 216, ВН від 27.12.2018 № 217, ТТН від 27.12.2018 № 000000000232, ВН від 27.12.2018 № 218, ВН від 27.12.2018 № 219, ТТН від 27.12.2018 № 000000000233, ВН від 28.12.2018 № 222, ТТН від 28.12.2018 № 000000000246, ВН від 28.12.2018 № 223, ТТН від 28.12.2018 № 000000000247, ВН від 28.12.2018 № 224, ТТН від 28.12.2018 № 000000000245.

В подальшому борг ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР перед ТОВ Фірма КАРТАЛ в розмірі 3 666 225,68 грн. (три мільйони шістсот шістдесят шість тисяч двісті двадцять п`ять грн. 68 коп.) було відступлено товариству з обмеженою відповідальністю Інвест Системз за договором поступки права вимоги від 01.02.2019 № 1 та повідомленням про поступку права вимоги. На виконання даного договору ТОВ ВКФ ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР було у повному обсязі сплачено новому кредитору за Договором поставки відповідні грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.02.2019 № 47, від 01.03.2019 № 61, від 19.03.2019 № 67, від 01.04.2019 № 70, від 08.04.2019 № 80, від 09.04.2019 № 81, від 12.04.2019 № 82, від 15.04.2019 № 84, від 17.04.2019 № 86 та від 25.04.2019 № 94.

ТОВ Фірма КАРТАЛ на виконання вимог чинного законодавства оформив та зареєстрував податкові накладні на здійсненні поставки, що підтверджується податковими накладними від 27.12.2019 № 1301, від 27.12.2019 № 1302, від 27.12.2019 № 1303, від 27.12.2019 № 1304, від 27.12.2019 № 1305, від 28.12.2019 № 1352, від 28.12.2019 № 1353 від 28.12.2019 № 1354 та квитанціями про їх прийняття.

В подальшому придбаний по договору поставки товар був перепроданий відповідно до умов договору від 04.01.2017 № 2 (укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством Дніпропетровський завод прокатних валків ) (далі - договір поставки 2).

Факт перепродажу позивачем товару отриманого від постачальника ТОВ Фірма КАРТАЛ підтверджуються наступними документами: ВН від 27.12.2018 № РН-0000020, ТТН від 27.12.2018 № 0000000020; ВН від 28.12.2018 № РН-0000021, ТТН від 28.12.2018 № 0000000021.

Відповідно до наданих товарно-транспортних накладних перевеження вантажу 27.12.2018 року та 28.12.2018 року здійснювалось за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення укладеного з ПАТ "Металлургтрансремонт" від 19.12.2018 року № 19/12 Дн.

Перевезення вантажу за договором поставки 2 здійснювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 11.07.2018 року № 1.

Факт вчинення відповідної господарської операції з перевезення товару підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.2018 № ОУ-0000698, від 28.12.2018 № ОУ-0000699, платіжними дорученнями від 03.12.2018 № 12 та від 19.03.2019 № 6818 № 11.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для виникнення у платника податків права на податковий кредит достатньо наявності факту поставки товарів, підтвердженої належним чином, а також складеної та зареєстрованої податкової накладної.

Згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши долучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи позивача по вказаним вище господарським договорам, суд встановив, що усі документи складенні у відповідності до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, в акті перевірки зауваження до них також відсутні.

Водночас, навіть, якщо і припустити, що надані позивачем документи дійсно мають певні неточності в їх оформленні, то відповідні обставини не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Більш того, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічний висновок підтверджується судовою практикою, а саме постановами Верховного Суду від 12.06.2018 по справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 по справі № 815/3526/17, від 07.03.2018 по справі № 804/3420/16, від 12.06.2018 по справі № 825/3419/14, від 16.05.2018 по справі № 2а-0870/12052/11, від 17.04.2018 по справі № 816/1587/17, від 08.05.2018 по справі № 814/937/15.

Стосовно правочинів між позивачем та його контрагентами покупцями товарів, доречним є застосування доктрини Ділова мета та Реальність господарської операції .

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому, обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Як вбачається з матеріалів справи ділова мета вчинення спірних господарських операцій вбачається в тому, що останнє придбало продукцію у постачальника ТОВ Фірма КАРТАЛ на загальну вартість 3 666 225,68 грн. (три мільйони шістсот шістдесят шість тисяч двісті двадцять п`ять грн. 68 коп.), а продало її на загальну суму 3 703 258,16 грн. (три мільйони сімсот три тисячі двісті п`ятдесят вісім грн. 16 коп.) і витратило на це 4400,00 грн. (чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.), як наслідок, прибуток підприємства за даними господарськими операціями склав 32 632,48 грн. (тридцять дві тисячі шістсот тридцять дві грн. 48 коп.) за 2 дні, що свідчить про наявність розумних економічних причин (ділової мети) у діях позивача.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід зазначити, що позивачем надано достатньо доказів того, що за наслідками вчинення господарських операцій з постачальником ТОВ Фірма КАРТАЛ та подальшим перепродажем відповідного товару здійснювався рух активів позивача, як наслідок, дані операції містять всі ознаки реальності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 по справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 по справі № 2а-1484/12/1370.

Окрім того, відповідачем не доведено в установленому порядку факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача за договором поставки у податковому обліку фактичним обставинам, а саме того, що відомості, які містяться в наданих до перевірки документах є недостовірними.

Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Проте, відповідач не надав будь-яких доказів відсутності господарських операції по договору поставки.

Більш того, відповідач повинен був враховувати, що у позивача відсутня об`єктивна змога переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час їх отримання чи протягом найближчого часу, а відповідні обставини виключають можливість притягнення його до відповідальності.

В цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

В той же час, станом на дату вчинення спірних господарських операцій постачальник був зареєстрований, як платник ПДВ, здійснював поставку замовленого товару, надав позивачу належним чином оформлені первинні документи та оформив податкові накладні, як наслідок, всі ці обставини свідчать, що позивач був обачним та обережним і не знало та не могло знати про порушення постачальником вимог податкового законодавства.

Вказаний висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 2а-102/09/0770.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Даний висновок підтверджується постановою Верховного Суду 08.05.2018 по справі № 815/3526/17, від 05.02.2019 по справі № 804/15094/14

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

За таких обставин, суд критично ставиться до висновків відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливості виконувати ними господарської діяльності загалом, вважає їх необґрунтованими, так як податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Посилання на відсутність у контрагентів основних фондів, матеріальних ресурсів не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами за договорами поставки і не можуть вважатись безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивача, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Приписами ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Докази визнання вищеперелічених правочинів недійсними в судовому порядку відсутні.

Разом з тим, позивачем надано докази на підтвердження руху активів та на підтвердження зв`язку між фактом продажу товарів і його господарською діяльністю, а відповідачем, в свою чергу, не доведено, що під час укладення договорів зі своїми контрагентами, позивач діяв без належної обачності та обережності.

Суд не бере до уваги і доводи відповідача стосовно того, що придбання ТОВ ФІРМА КАРТАЛ феронікелю у ТОВ АРАВАНА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42276039) та ТОВ АРХІЛАЯ (код ЄДРПОУ 42379377), які в свою чергу придбання феронікелю не здійснювали, що вказує на сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Взаємовідносини контрагента позивача (постачальника) з іншими суб`єктами господарювання не можуть свідчити про нереальність господарської операції з позивачем за умови підтвердження їх належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім цього, правовідносини ТОВ ФІРМА КАРТАЛ із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими саме позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення останнім податкового законодавства, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача та постачальника.

Так, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Даний висновок підтверджується постановами Верховного Суду від 12.06.2018 по справі № 802/1155/17-а, від 23.05.2018 по справі № 804/2551/13-а, від 18.05.2018 по справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 по справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 по справі № 804/3420/16, від 02.04.2019 по справі № П/811/3565/14, від 02.04.2019 по справі № 804/1444/14, від 26.03.2019 по справі № 804/13206/13-а, від 26.02.2019 по справі № 804/1433/16, від 05.02.2019 по справі № 2а-0870/7162/11, від 21.10.2019 по справі № 814/1564/18, від 09.10.2019 по справі № 826/16601/18, від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позивача в користуванні пункту розвантаження судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством Металлургтрансремонт та позивачем окрім договору оренди нежитлового приміщення від 19.12.2018 № 19/12-Дн (термін дії кого почав діяти з 01.01.2019 та про який вказані відомості в акті перевірки та відзиві), був укладений договір на оренду площадки від 01.07.2018 № 40/5, який позивачем долучено до матеріалів справи, з терміном оренди того ж приміщення з 01.07.2018 по 31.12.2018. Факт надання послуг оренди відповідної площадки за адресою м. Дніпро, вул. О.Оцупи, 4 підтверджується вказаним вище договором, актом прийому-передачі в оренду від 01.07.2018 та актом надання послуг від 31.12.2018 № 861. Позивачем здійснювались оплати наданих йому послуг за відповідний період. При цьому, документи, які підтверджують дані обставини відповідачу надавались.

Більш того, додатковим опосередкованим доказом того, що позивач вже використовував у своїй господарській діяльності площадку, яка розташована за адресою м. Дніпро, вул. О.Оцупи, 4 є факт укладення ним з Приватним підприємством Гуард-Січ договору про надання послуг охорони відповідного об`єкту від 16.07.2018 № 8606, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є надання послуг з охорони площадки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 4, іменованого надалі Об`єкт , за допомогою засобів охоронної сигналізації, з підключенням на пульт централізованого спостереження .

На виконання положень договору охорони між позивачем та приватним підприємством Гуард-Січ в день його укладення було оформлено акт обстеження та введення в експлуатацію засобів охоронної сигналізації і акт приймання-передавання обладнання. Факт надання послуг за договором охорони у спірний період (грудень 2018 року) підтверджується актом надання послуг від 31.12.2018 № 8474 та платіжним дорученням від 03.12.2018 № 5, які надавались відповідачу під час перевірки.

Таким чином, вказані вище обставини та первинні документи беззаперечно свідчать про реальну можливість у позивача користуватись в грудні 2018 року площадкою, тобто в період проведення спірних господарських операцій.

Окрім того, акт перевірки було оформлено відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства.

Так, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати .

Аналогічний обов`язок відносно підписання актів перевірки з боку податкового органу передбачені Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок).

Водночас, в порушення вимог п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України та положень Порядку акт перевірки, який відповідачем було направлено позивачу не містив жодного підпису посадових осіб відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому останні підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 11 456,96 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 04.03.2020 року № 300.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 11 456,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР (вул. Андрія Фабра, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21946968) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0022711409, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ ПРЕМ`ЄР (вул. Андрія Фабра, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21946968) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 43145015) судові витрати у розмірі 11 456,96 грн. (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість грн. 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук