Рішення

від 26.05.2020 по справі 340/1282/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1282/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області з приводу відмови ОСОБА_1 перерахувати розмір щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період,

- зобов`язати управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

- зобов`язати управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області проводити нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 довічно з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент здійснення виплати, починаючи з 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18.02.2020 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік. Проте, відповідач відмовив йому у перерахунку, пославшись на те, що щорічну допомогу на оздоровлення виплачено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562. Позивач вважає таку відмову безпідставною та зазначає, що відповідно до ст.48 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чонрнобильської катастрофи учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат. Отже, на думку позивача, його право на отримання компенсаційних виплат за 2020 рік порушено.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданого 18.03.2019 (а.с.9). Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 від 03.10.2019 позивач є особою з інвалідністю 1-Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.9).

Відповідно до експертного висновку №4769 від 08.02.1996 захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

Згідно з довідкою МСЕК ОСОБА_1 з 09.09.2019 року встановлена 1-Б група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10-10зв.).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області та отримує щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

18.02.2020 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області із заявою про перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2020 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період (а.с.12).

Листом №27177 від 28.02.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку та повідомив, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та маючи статус особи з інвалідністю внаслідок війни виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2020 рік на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у розмірі 120 грн. Також вказав, що норми і положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету (а.с.13-14).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), передбачено компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Так, судом не приймаються до уваги посилання позивача на норми статті 48 Закону №796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 року №230/96-ВР, якою було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п`ять мінімальних заробітних плат, оскільки такі не ґрунтуються на законі.

При цьому, суд зауважує, що до Закону №796-ХІІ неодноразово вносилися зміни та Законом України від 06.06.2017 року №2082-VIII Про внесення зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтю 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції.

Зазначена норма в редакції Закону України від 06.06.2017 №2082-VIII, неконституційною не визнавалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 №760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі Порядок №760).

Відповідно до п.2 Порядку №760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Пунктом 10 Порядку №760 встановлено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 №562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень.

Зі змісту зазначених норм слідує, що у 2020 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 та становить 120,00 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення виплачена за 2020 рік у сумі 120 грн.

Отже, допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2020 рік законодавства.

Суд зауважує, що на час виникнення спірних правовідносин статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не було передбачено виплату позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 21.11.2018 у справі №202/4104/17, від 11.09.2019 у справі №674/181/17, від 13.11.2019 у справі №331/4450/17.

При цьому, суд констатує, що норми Закону України від 06.06.2017 №2082-VIII, неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи також є чинними.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Поряд з вказаним, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Крім того, у рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язуються з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Конституційний Суд України вказав, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача проводити нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, ОСОБА_1 довічно з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент здійснення виплати, починаючи з 2021 року. Суд виходить з того, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, не визнані або оспорювані права. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому, а на даний час права позивача в цій частині не порушені.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в позовній заяві, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.132, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (26000, Кіровоградська область, м.Новомиргород, вул.Є.Присяжного, 23а, ЄДРПОУ: 03197782) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина