Ухвала

від 25.05.2020 по справі 420/4394/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4394/20

УХВАЛА

25 травня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Національний науковий центр Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова Національної академії аграрних наук України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Національний науковий центр Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова Національної академії аграрних наук України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії.

Поряд з позовом, представником позивача, надано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд зупинити проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова ; заборонити всім державним реєстраторам, приватним нотаріусам, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова (ідентифікаційний код 05431532, місцезнаходження: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 27) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань; заборонити Національній академії аграрних наук України (юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Михайла-Омеляновича, буд. 9, код ЄДРПОУ 00024360) до набрання законної сили рішення по адміністративній справі проводити конкурс на заміщення вакантної посади директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова .

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що призначення конкурсу на заняття посади директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова відбулось з численними порушеннями Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженою постановою КМУ від 03.09.2008 року №777 при проведенні конкурсного відбору на заміщення вакантної посади та перевищенням повноважень наданих НААН України, що грубо порушує права позивача на об`єктивний та неупереджений порядок проведення конкурсу.

Разом з тим, позивач зазначає, що проведення конкурсу має проводитись відкрито, проте будь - яка інформація про дату проведення конкурсу не публікується, що свідчить про те, що на сьогоднішній день існує очевидна загроза тому, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову реальне виконання рішення буде неможливе, оскільки у разі проведення конкурсного відбору, обрання переможця та його призначення на посаду директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова , унеможливлює проведення нового конкурсного відбору.

Розглянувши заяву про забезпечння позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.168 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з вимогами ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, ч.2 ст.150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 2 ст.150 встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу, яка полягає в унеможливленні проведення нового конкурсного відбору, у разі завершення процедури проведення конкурсу, обрання переможця та його призначення на посаду директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова .

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряд з цим, предметом судового розгляду у справі є правомірність дій відповідача щодо оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова , встановлення вимог до претендента на посаду директора.

Суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення , може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде вирішенням судом позовних вимог по суті та виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені Кодексом адміністративного судочинства.

Також позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде невільована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав. Проте позивач не наводить обґрунтованих пояснень в чому саме полягає ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що правові наслідки оскаржуваних дій НААН України на заміщення вакантної посади директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова , у разі завершення процедури конкурсного відбору на посаду директора будуть вичерпаними, а рішення про проведення конкурсного відбору на зазначену посаду втратить свою юридичну силу у зв`язку з його фактичним виконанням, оскільки зазначене рішення не є предметом розгляду даної справи. Також позивач не зазначає та не надає доказів того, що рішення про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова є предметом розгляду в іншому судовому провадженні.

Також суд враховує, що встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження не допускається (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України). Аналогічний підхід застосовується і до заборони дій, які випливають з рішення, котре може бути прийняте у майбутньому.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 240, 242, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Національний науковий центр Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова Національної академії аграрних наук України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин