Ухвала

від 26.05.2020 по справі 580/299/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

26 травня 2020 року справа № 580/299/20

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, дошкільного навчального закладу «Малятко» с. Ріпки Лисянської району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури (20202, Черкаська область, м.Звенигородка, вул. Софії Терещенко, 40-А, далі - позивач) до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області (19340, Черкаська область, Лисянський район, с. Воноград, вул. Центральна, 46а, далі - відповідач 1), дошкільного навчального закладу «Малятко» с. Ріпки Лисянської району Черкаської області (19340, Черкаська область, Лисянський район, с. Ріпки, вул. Центральна, 23, далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Прикордонника Лазаренка, 1, м. Черкаси, 18029), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області (вул. Центральна, 46 а, с. Виноград, Лисянського району, Черкаської області, 19340, код за ЄДРПОУ 34207683) та дошкільного навчального закладу «Малятко» с. Ріпки Лисянської району Черкаської області (вул. Центральна, 23, с. Ріпки, Лисянського району, Черкаської області, 19322, код за ЄДРПОУ 36330412) щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у акті № 83 позапланової перевірки проведеної 16 грудня 2019 року Лисянським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області.

- зобов`язати Виноградську сільську раду Лисянського району Черкаської області (вул. Центральна, 46 а, с. Виноград, Лисянського району, Черкаської області, 19340, код за ЄДРПОУ 34207683) та дошкільний навчальний заклад «Малятко» с. Ріпки Лисянської району Черкаської області (вул. Центральна, 23, с. Ріпки, Лисянського району, Черкаської області, 19322, код за ЄДРПОУ 36330412) вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані у акті № 83 позапланової перевірки проведеної 16 грудня 2019 року Лисянським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідачі протиправно не вживає заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у акті № 83 позапланової перевірки проведеної 16 грудня 2019 року Лисянським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області.

Розглянувши подані до суду документи та матеріали, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави» .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави» , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №826/15338/18, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.

Як вбачається зі змісту позовної заяви від 21.01.2020 №31/3-33вих20, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з цим позовом невжиттям відповідачем заходів, направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в №83 позапланової перевірки проведеної 16 грудня 2019 року Лисянським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області, призведе до виникнення надзвичайної ситуації, аварії або пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю дітей, які перебувають у закладі освіти, а також неможливості її ефективної ліквідації та рятування людей.

Таке обґрунтування є сумісним з розумінням поняття «інтересів держави» , у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист «інтересів держави» .

Проаналізувавши ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Наведені в позовній заяві обґрунтування свідчать, що існує державний орган, до повноважень якого входить звернення до суду зі вказаними позовними вимогами.

Відповідно до мотивувальної частини позовної заяви від 21.01.2020 №31/3-33вих20, в обґрунтування подання позову заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури, як позивачем зазначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки не наділений повноваженнями на право звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявлений в інтересах держави прокурором як позивачем, через відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Такі твердження є безпідставними, оскільки зазначений ним факт складання акту позапланової перевірки №83 позапланової перевірки проведеної 16 грудня 2019 року Лисянським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області. Отже, саме вказаний орган уповноважений на видачу актів реагування та звернення до суду у визначених випадках.

Крім того відповідно до ст.67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: - здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, саме центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки та реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення - є органом державної влади, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання.

Отже, здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, які, у визначений законом спосіб, реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.

Суд зазначає, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Отож захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, усупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

У зв`язку з вищевказаним суд зазначає про відсутність визначених законом підстав для звернення до адміністративного суду прокурора в інтересах держави (за наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції) з позовом про зобов`язання власника суб`єкта господарювання забезпечити виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також вимог приписів уповноваженого органу.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року в справі №320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року в справі №0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року в справі №804/4728/18, від 30 липня 2019 року в справі № 0440/6927/18, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16 .

За таких обставин, суд звертає увагу, що прокурором не надано обґрунтованих доводів, що відповідний орган ДСНС не може самостійно захищати законні інтереси держави та самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому, не надано переконливих доказів, що відповідний орган ДСНС здійснює захист інтересів держави неналежним чином, або ухиляється від цього в частині вчинення дій щодо усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області.

Вищевказаний правовий висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №812/510/18.

Відповідно до частини першої статі 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частиною третьою ст.43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, адміністративно-процесуальна дієздатність це здатність, зокрема, органів державної влади, інших державних органів особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 53, 160, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, дошкільного навчального закладу «Малятко» с. Ріпки Лисянської району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш