Рішення

від 25.05.2020 по справі 640/3485/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/3485/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства БМТ УА доКиївської міської митниці Державної фіскальної служби України провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, представники сторін: позивача - Сидоренко В.В.;

відповідача - Паланичко О.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство БМТ УА (далі - позивач або ДП БМТ УА ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач або Київська міська митниця ДФС України), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984;

- зобов`язати відповідача внести зміни до митної декларації ІМ 40 ДЕ №/2017/286984, а саме: у графі 47 замінити числове значення 1257842,71 на числове значення 440244,95 шляхом оформлення аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження на 09.04.2019.

09.04.2019 та 22.04.2019 судове засідання відкладено, судовий розгляд справи призначено на 11.06.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2019 закрито підготовче провадження та, з урахуванням заяви позивача та відповідача про перехід до судового розгляду в день проведення судового засідання, призначено справу до судового розгляду по суті в день проведення підготовчого судового засідання, тобто 11.06.2019.

11.06.2019 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що при оформленні в електронному виді митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984 ним було допущено описку в графі 47 при визначенні ставки ПДВ (вказано 20% замість 7%), у зв`язку з чим позивачем в порядку статті 269 Митного кодексу України було подано відповідачу заяву про надання дозволу на внесення відповідних змін до зазначеної митної декларації, згідно з вказаною нормою митного законодавства в Порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.05.2012 № 450, однак відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства відмовив позивачу в оформленні відповідного аркушу коригування до митної декларації, чим порушив законодавчо визнане право позивача на внесення змін до декларації, що призвело збільшення його майнових зобов`язань.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач наполягає на відсутності підстав для складання аркуша коригування до митної декларації позивача ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984, зазначаючи, що товар вже випущено у вільний обіг і наразі неможливо здійснити його ідентифікацію та перевірити відповідне маркування.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників позивача та відповідача, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

01.07.2019 від позивача надійшла заява, в якій він просить врахувати при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог, що в позові ним допущено описку в номері митної декларації, а саме помилково вказано: ІМ 40 ДЕ № UA10001/2017/286984 замість ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984 .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДП БМТ УА (код ЄДРПОУ 25201722) здійснює на території України, зокрема, діяльність з оптової торгівлі фармацевтичними товарами (КВЕД 46.46).

09.10.2017 між позивачем (як покупцем) і компанією ВМТ Medical Technology s.r.o. (м. Брно, Чеська Республіка) (як продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 008, предметом якого є товар, а саме медичні стерилізатори UNISTERI HP модель SPS 636-2 FDED, STERIVAP SL модель SPSL 666-2 ED, STERIVAP - SPHP Е 669-2 ED, Sterimat Plus.

26.10.2017 при здійсненні імпортування зазначеного товару на територію України для здійснення його митного оформлення позивачем було складено митну декларацію ІМ 40 ДЕ №/2017/286984, у графі 31 якої вказано зазначений товар.

У графі 44 цієї митної декларації зазначено додаткову інформацію про товар, а саме наведено перелік документів, які надані контролюючому митному органу разом з вантажем для його митного оформлення та які підтверджують відповідність імпортованих стерилізаторів технічному регламенту медичних виробів, затвердженому постановою КМУ від 02.10.2013 № 753.

При митному оформленні товару позивачем здійснено його класифікацію за УКТ ЗЕД 84192000 (стерилізатори медичні, хірургічні або лабораторні) (графа 33 митної декларації).

У графі 47 митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984 позивачем вказано ставку ПДВ для імпортованого товару 20%.

03.11.2017, 27.04.2018 та 26.12.2018 позивач в порядку статті 269 Митного кодексу України звернувся до відповідача із заявами №№ 10, 11, 34 та документами за переліком, визначеним постановою КМУ від 21.05.2012 № 450, в якій просив надати йому дозвіл на внесення змін до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984, а саме до графи 47 у частині визначення ставки податку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при здійсненні митного оформлення товару за цією декларацією ним помилково було зазначено ставку ПДВ 20% замість 7%, яка згідно з нормами законодавства підлягає застосуванню до імпортованого ним товару, класифікованого за УКТ ЗЕД 84192000.

При цьому, позивач зазначив, що допущення ним помилки при визначенні ставки ПДВ призвело до збільшення розміру відповідних митних платежів, а саме: 1257842,71 грн. замість 440244,95 грн.

Листами Київської міської митниці ДФС від 04.12.2017 № 11126/10/26-70-61-01, від 01.06.2018 № 4134/10/26-70-61-01 та від 24.01.2019 № 667/10/26-70-61-01 позивача було повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до поданої ним декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984.

При цьому, у листі відповідача від 04.12.2017 № 11126/10/26-70-61-01 також будо зазначено, що підставою для відмови у внесенні змін до митної декларації позивача є відсутність підтвердження відповідного маркування товару та відомостей про виробника.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у складанні відповідного аркушу коригування для внесення змін до його митної декларації, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

У ст. 69 МК України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Законом України Про Митний тариф України від 19.09.2013 № 584-VII (далі - Закон № 584-VII) встановлено Митний тариф України, який є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ст. 1).

У Додатку до Закону № 584-VII визначено наступні класифікаційні характеристики товарів: 8419 20 00 00 - стерилiзатори медичні, хірургічні або лабораторнi; сушарки.

У п. 193.1 в ст. 193 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, було встановлено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я .

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 410 затверджено перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, до якого, зокрема віднесено товари (стерилiзатори медичні, хірургічні або лабораторнi; сушарки) за кодом УКТ ЗЕД 8419 20 00 00.

При цьому, у вказаній постанові КМУ зазначено, що такі медичні вироби повинні мати відповідне маркування.

Статтею 255 МК України визначено особливості завершення митного оформлення.

У ч. 5 вказаної статті передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 5 ст. 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

Частинами першою, другою статті 268 МК України передбачено, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації.

У пунктах 33, 37 вказаного Положення визначено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом, зокрема, заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі, зокрема, необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів.

Порядком оформлення аркушу коригування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1145, визначено процедуру його складання та відповідні строки.

У пункту 3 вказаного Порядку передбачено, що аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією (далі - МД), у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Отже, митним законодавством регламентовано процедуру митного оформлення товару, яка передбачає здійснення митними органами заходів контролю та нагляду за правильністю і достовірністю відомостей про імпортований товар, зазначеними декларантом у відповідній митній декларації.

При цьому, під час проведення такої перевірки контролюючий митний орган, крім іншого, зобов`язаний пересвідчитися у правильності зазначення декларантом коду УКТ ЗЕД товару та, у разі виникнення сумнівів щодо його відповідності класифікаційним характеристикам імпортованого товару, застосувати процедуру, передбачену статтею 69 МК України щодо встановлення коду товару.

Разом з тим, погодження заявлених імпортером у митній декларації відомостей про товар, зокрема його код за УКТ ЗЕД, випуск товару у вільний обіг за вказаним кодом та незастосування можливих заходів митного контролю виключає підстави для сумніву у достовірності заявлених декларантом даних.

У свою чергу, законодавством регламентовано право декларанта на внесення змін у подану ним декларацію, зокрема після її погодження митним органом та випуску товару у вільний обіг, а також визначено відповідну процедуру, що передбачає звернення із заявою до контролюючого митного органу, та строк, у межах якого таке право може бути реалізоване, а саме три роки.

Водночас, реалізації вказаного права декларанта кореспондує обов`язок контролюючого митного органу скласти відповідний аркуш коригування.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у складанні аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984, суд звертає увагу на те, що при поданні зазначеної митної декларації позивачем було класифіковано імпортований товар за кодом УКТ ЗЕД 841920000 (графа 33 декларації), за яким у відповідності до вищенаведених законодавчих приписів, зокрема п. 193.1 в ст. 193 Податкового кодексу України та постанови КМУ від 03.09.2014 № 410, товар оподатковується за ставкою ПДВ 7%.

Разом з тим, саме за вказаним кодом УКТ ЗЕД відповідачем здійснено розмитнення імпортованого ДП БМТ УА товару. Жодного рішення щодо зміни заявленого декларантом УКТ ЗЕД товару, як таке передбачено статтею 69 МК України, відповідачем не приймалося.

При цьому, доводи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву та в листі-відповіді від 04.12.2017 на першу заяву позивача від 03.11.2017 про внесення змін до вказаної вище митної декларації (в наступних двох листах-відповідях відповідачем взагалі не зазначено будь-яких аргументів, з яких він вважає неможливим скласти аркуш коригування до МД), про те, що для застосування УКТ ЗЕД 841920000 та ставки ПДВ 7% необхідно здійснити перевірку відомостей, зокрема, маркування імпортованого позивачем товару та його ідентифікацію, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, наявність у товару відповідного маркування є обов`язковою умовою для його класифікації за УКТ ЗЕД 841920000. Як відзначалося вище, позивачем у графі 33 митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984 було визначено саме такий код УКТ ЗЕД товару і відповідач його погодив, розмитнивши товар саме за цією класифікацією. Тобто, розмитнення товару за таким кодом саме по собі обумовлювало необхідність перевірки його маркування, за відсутності якого застосування такої класифікації було б неможливим.

Водночас, навіть на стадії судового розгляду виниклого між сторонами спору відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про невідповідність імпортованого товару за вказаною митною декларацією саме УКТ ЗЕД 841920000 та навіть не наведено обґрунтованих доводів з цього приводу.

При цьому, твердження відповідача про те, що товар вже випущено у вільний обіг, суд до уваги не приймає, оскільки наведеною вище статтею 269 МК України прямо передбачено право суб`єкта господарювання на внесення змін до митної декларації після випуску товару у вільний обіг.

Таким чином, відповідачем не доведено перед судом правомірності вчинення оскаржуваних у цій справі дій щодо відмови позивачу у складанні аркушу коригування заявленої ним митної вартості товару.

Втім, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

Разом з тим, повно та всебічно аналізуючи всі обставини цієї справи, суд також звертає увагу й на те, що позивач тричі звертався до відповідача із заявами (03.11.2017, 27.04.2018 та 26.12.2018) щодо внесення змін до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984, однак упродовж більше, ніж року, відповідачем не було забезпечено реалізації даного права позивача, що призвело до порушення відповідних майнових інтересів підприємства.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі Золотас проти Греції , про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в оформленні аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ №/2017/286984, що з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача та їх ефективного відновлення обумовлює необхідність зобов`язати відповідача внести зміни до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984, а саме: у графі 47 замінити числове значення 1257842,71 на числове значення 440244,95 шляхом оформлення аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984.

Разом з тим, слід зазначити, що частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини про те, що ст. 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). При цьому, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії.

Таким чином, з огляду на викладені приписи КАС України, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, слід акцентувати, що задоволення позовних вимог саме у спосіб, обраний позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірнього підприємства БМТ УА - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо відмови Дочірньому підприємству БМТ УА в оформленні аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984.

3. Зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, ідентифікаційний код 39422888) внести зміни до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984, а саме: у графі 47 замінити числове значення 1257842,71 на числове значення 440244,95 шляхом оформлення аркушу коригування до митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100010/2017/286984.

4. Cтягнути на користь Дочірнього підприємства БМТ УА (адреса: 03067, м. Київ, вул. Генерала Тупикова, 4, ідентифікаційний код 25201722) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, ідентифікаційний код 39422888) понесені ДП БМТ УА витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко