Рішення

від 25.05.2020 по справі 826/6242/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 826/6242/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Укропак доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін:позивача - не з`явилися; відповідача - Шаповал О.В., ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Укропак (надалі - позивач) звернулося із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0173031206 від 12.03.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.06.2015 ним був укладений договір про визнання електронних документів № 9111459355; 25.11.2016 відповідачем було прийнято рішення про тимчасове зупинення дії договору; в результаті прийняття такого рішення відбулось зупинення реєстрації податкових накладних позивача; 16.12.2016 позивачем було змінено місцезнаходження з м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 6, офіс 21 на м. Київ, вул. Шутова, 9а, офіс 110; 21.02.2017 позивач в електронній формі сім раз подавав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві договір про визнання електронних документів; проте примірники договорів не були прийняті контролюючим органом; 25.05.2017 позивач повторно в електронній формі подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС України у м. Києві договір про визнання електронних документів, який, згідно із квитанцією № 1, був збережений на центральному рівні; таким чином позивач в період з 25.11.2016 по 21.02.2017 був позбавлений можливості реєструвати податкові накладні у зв`язку з прийняттям рішення про зупинення дії договору про визнання електронних документів; податкові накладні, подані в період з 22.02.2017 по 21.07.2017 не були прийняті фіскальним органом у зв`язку із не укладенням нового договору про визнання електронних документів; аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що договір про визнання електронних документів є адміністративним договором; умови Примірного договору про визнання елеронних документів, який є додатком до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, не передбачають права податкового органу зупиняти дію договору про визнання електронних документів; таким чином, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не мала право зупиняти дію договору про визнання електронних документів № 9111459355 від 02.06.2015, а відтак відсутні підстави стверджувати, що позивачем порушено граничний термін реєстрації податкових накладних; протиправна бездіяльність ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка проявилась у ннеукладені договору про визнання електронних документів із позивачем, позбавила позивача можливості реєструвати податкові накладні.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

23.04.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6242/18 та призначено підготовче судове засідання на 14.06.2018.

В судовому засіданні 14.06.2018 суд заслухав пояснення представників сторін та оголосив перерву до 07.08.2018.

25.06.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань; відповідачем на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 ПК України було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Укропак за червень-листопад 2017; за результатами перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних; на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України до позивача були застосовані штрафні санкції.

В судовому засіданні 07.06.2018 суд, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.09.2018.

04.09.2018, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 16.10.2018.

В судових засіданнях 16.10.2018 та 20.11.2018 судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 22.01.2019 суд, заслухавши пояснення представника відповідача, ухвалив відкласти розгляд справи на 05.03.2019.

Вказаної дати суд, заслухавши пояснення представника відповідача, оголосив перерву до 16.04.2019.

Призначеної дати, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 28.05.2019.

В судовому засіданні цієї дати суд, заслухавши пояснення представника відповідача та, дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Укропак за червень-листопад 2017 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1879/26-15-12-06-16/38651251 від 19.02.2018, в якому зазначено, що ТОВ Укропак порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі Акту Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0173031206 від 12.03.2018, яким позивачу відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України нараховано штрафні санкції в розмірі 21 668,64 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно із ст. 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

На час виникнення спірних відносин сторін загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису були врегульовані Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (надалі - Інструкція № 233).

Відповідно до п. 1 Розділу І Інструкції № 233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати:

спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті);

доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті;

засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС);

чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов`язковими для податкової звітності у паперовій формі (п. 2 Розділу І Інструкції № 233).

Згідно із п. 7 Розділу І Інструкції № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

- його відповідність затвердженому формату (стандарту);

- підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов`язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис";

- чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Пунктом 5 Розділу І Інструкції № 233 передбачено, що платник податків:

5.1 отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

5.2 отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

5.3 ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

5.4 надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

5.5 після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Пунктом 6 Розділу І Інструкції № 233 встановлено, що орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

6.1 видає два примірники договору;

6.2 записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

6.3 приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

6.4 звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

6.5 після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Додатком № 1 до Інструкції № 233 затверджено Примірний договір про визнання електронних документів.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.06.2015 позивачем було укладено договір про визнання електронних документів № 9111459355 .

25.11.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва повідомило позивача про тимчасове зупинення дії договору про визнання електронних документів № 9111459355 від 02.06.2015 у зв`язку із невідповідністю номенклатури придбаного та реалізованого товару, зазначеної в зареєстрованих податкових накладних, які можуть свідчити про наявність спірних питань, пов`язаних із автентичністю податкових документів в електронному вигляді.

16.12.2016 ТОВ Укропак було проведено процедуру державної реєстрації зміни юридичної адреси: 01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 6, оф. 21 на адресу: 03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9-А, оф. 110.

Починаючи з 21.02.2017 позивач декілька разів подавав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києва договір про визнання електронних документів, а саме: № 261220161 від 21.02.2017; № 261220161 від 25.02.2017; № 261220161 від 28.02.2017; № 261220161 від 03.03.2017; № 150320173 від 15.03.2017; № 240320173 від 24.03.2017; № 290320174 від 29.03.2017.

Як стверджує позивач, і не заперечує відповідач, в результаті подання до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києва договорів про визнання електронних документів № 261220161 від 21.02.2017; № 261220161 від 25.02.2017; № 261220161 від 28.02.2017; № 261220161 від 03.03.2017; № 150320173 від 15.03.2017; № 290320174 від 29.03.2017, позивач отримував відмову контролюючого органу в укладенні договору у зв`язку із невиконанням позивачем вимог Розділу ІІІ інструкції № 233 (копії відповідних квитанцій позивачем до матеріалів справи не надані).

В результаті подання до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києва договору про визнання електронних документів № 240320173 від 24.03.2017, позивач отримав квитанцію № 2, в якій зазначено, що документ не прийнято, виявлені помилки: відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи не відповідають реєстраційним даним в Єдиному банку даних ст. 66 (п. 66.4) ПК України. Платники податків - юридичні особи, та їх відокремлені підрозділи зобов`язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається ПК України (копія квитанції № 2 наявна в матеріалах справи).

25.05.2017 позивач знову подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києва договір про визнання електронних документів № 250520174. По факту подачі вказаного договору позивач отримав квитанцію № 1, з якої вбачається, що документ збережено на центральному рівні (копія квитанції № 1 наявна в матеріалах справи).

Отже, як стверджує позивач, в період з 25.11.2016 по 21.02.2017 він був позбавлений можливості реєструвати податкові накладні у зв`язку з прийняттям рішення про зупинення дії договору про визнання електронних документів № 9111459355 від 02.06.2015; податкові накладні, подані в період з 22.02.2017 по 21.07.2017 не були прийняті фіскальним органом у зв`язку із не укладенням нового договору про визнання електронних документів.

При цьому, позивач посилається в позовній заяві на безпідставну відмову фіскального органу в реєстрації податкових накладних:

- № 97 від 10.11.2016;

- № 98 від 10.11.2016;

- № 99 від 22.11.2016;

- № 100 від 01.12.2016;

- № 102 від 28.12.2016;

- № 103 від 23.12.2016;

- № 1 від 04.01.2017;

- № 2 від 11.01.2017;

- № 3 від 11.01.2017;

- № 4 від 13.01.2017;

- № 5 від 19.01.2017;

- № 6 від 23.01.2017;

- № 7 від 24.01.2017;

- № 8 від 01.02.2017;

- № 9 від 01.02.2017;

- № 10 від 01.02.2017;

- № 11 від 03.02.2017;

- № 12 від 14.02.2017;

- № 13 від 21.02.2017;

- № 14 від 22.02.2017;

- № 15 від 16.02.2017;

- № 16 від 24.02.2017;

- № 17 від 27.02.2017;

- № 18 від 01.03.2017;

- № 19 від 30.03.2017;

- № 20 від 27.03.2017;

- № 22 від 03.04.2017;

- № 23 від 04.04.2017;

- № 24 від 06.04.2017;

- № 25 від 10.04.2017;

- № 26 від 25.04.2017;

- № 27 від 25.04.2017;

- № 28 від 29.05.2017;

- № 29 від 31.05.2017;

- № 30 від 01.06.2017;

- № 31 від 06.06.2017;

- № 32 від 08.06.2017;

- № 34 від 20.06.2017;

- № 35 від 13.17.2017;

- № 36 від 20.07.2017;

- № 37 від 01.08.2017;

- № 38 від 03.10.2017;

- № 39 від 28.08.2017;

- № 40 від 20.09.2017;

- № 41 від 03.11.2017;

- № 42 від 13.12.2017.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення № 0173031206 від 12.03.2018, яке є предметом оскарження в рамках даної справи, винесене відповідачем на підставі Акту перевірки № 1879/26-15-12-06-16/38651251 від 19.02.2018. В Акті йдеться про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних:

- № 30 від 01.06.2017 (дата реєстрації 29.12.2017);

- № 35 від 13.07.2017 (дата реєстрації 29.12.2017);

- № 41 від 03.11.2017 (дата реєстрації 29.12.2017).

Тому в рамках даної справи предметом дослідження є правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій до позивача за порушення термінів реєстрації податкових накладних № 30 від 01.06.2017, № 35 від 13.07.2017, № 41 від 03.11.2017.

Так процес реєстрації податкових накладних врегульований Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 12 Порядку № 1246 встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

- дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п. 13 Порядку № 1246).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Разом з тим, звертаючись із позовом до суду та оскаржуючи податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 30 від 01.06.2017, № 35 від 13.07.2017, № 41 від 03.11.2017, позивач не долучає до позовної заяви копії квитанції, які є доказом надсилання вказаних податкових накладних на реєстрацію, та які містять дату і час такого надсилання, причини відмови фіскального органу в реєстрації податкових накладних тощо. Іншими словами, із поданих позивачем доказів по справі не можливо дійти висновку, що позивач вчасно подавав вказані податкові накладні на реєстрацію.

До того ж, із тексту позовної заяви вбачається, що проблеми із реєстрацією податкових накладних через неукладення договору про визнання електронних документів тривали до 21.07.2017 (стор. 6 позовної заяви). Таким чином, не зрозуміло, що заважало позивачу вчасно зареєструвати податкову накладну № 35 від 13.07.2017 та № 41 від 03.11.2017.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження № К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Однак, в порушення наведених норм позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог (квитанцій про надсилання податкових накладних на реєстрацію із зазначенням дати такого надсилання тощо). За вказаних обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Щодо посилання позивача на проведення процедури державної реєстрації зміни юридичної адреси: з адреси: 01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 6, оф. 21 на адресу: 03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9-А, оф. 110, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 183.15 ст. 183 ПК України у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого контролюючого органу зняття такого платника з обліку в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок обліку платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 (надалі - Порядок № 1588).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 1588 ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків (п. 1.3. Порядку № 1588).

Згідно із п. 1.4. Порядку № 1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Пунктом 10.13. Порядку № 1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

При цьому, перереєстрація платника ПДВ у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов`язаного зі зміною адміністративного району, здійснюється згідно з вимогами статті 183 розділу ПК України та розділу IV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, (далі - Положення № 1130).

Пунктом 4.1. Положення № 1130 встановлено, що перереєстрація платника ПДВ проводиться у разі зміни даних про платника ПДВ, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов`язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, визначених підпунктом 1 пункту 3.15 розділу III цього Положення.

Так, для перереєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою Перереєстрація . Другий аркуш реєстраційної заяви платником ПДВ не заповнюється та не подається до контролюючого органу. (п. 4.2 Положення № 1130).

При цьому подання декларацій з ПДВ та сплата цього податку юридичною особою здійснюється за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року - за новим місцезнаходженням (основне місце обліку).

Отже з наведеного вище вбачається, що платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та сплачує податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає новому місцю обліку, починаючи з початку бюджетного року, наступного за тим, в якому такий платник податків змінив місце обліку.

При цьому, як зазначалось вище, процес реєстрації податкових накладних врегульований Порядком № 1246.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1.3, 200 1.9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Таким чином, на порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає зміна місця реєстрації платника податку.

З приводу посилання позивача на неможливість реєстрації податкових накладних через відсутність укладеного договору про визнання електронних документів, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З огляду на викладене, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПК України. У такому разі протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.

ПК України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

Як випливає зі змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України, за відсутності квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано продавцем.

Водночас сама квитанція про прийняття або неприйняття податкової накладної не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, оскільки вона є лише технічним способом інформування платника податків щодо реєстрації або нереєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі.

Натомість, предметом спору в справах щодо нереєстрації податкових накладних є правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У такому разі належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків є визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, що, як приклад, відображено в постанові від 11.06.2019 у справі № 826/15949/15.

Втім, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач оскаржував неправомірність поведінки фіскального органу щодо неприйняття податкових накладних № 30 від 01.06.2017, № 35 від 13.07.2017, № 41 від 03.11.2017 для реєстрації.

Принагідно суд зазначає, що статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов не є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, правові підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко