Постанова

від 18.05.2020 по справі 2040/5181/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 р.Справа № 2040/5181/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року (ухвалене суддею Шевченко О.В., повний текст якого складено 07.02.2020 р.) по справі № 2040/5181/18 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе (в подальшому -ПСП імені Фрунзе звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0008601416 від 22.06.2018 р. про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 334295,51 грн., з яких 155000 грн. за основним зобов`язанням, 77500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 101795,51 грн. пеня.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 р., позов ПСП імені Фрунзе задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 р. по справі № 2040/5181/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 р., яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача ГУДФС у Харківській області правонаступником ГУДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 р. та прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено із дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не підлягає скасуванню, оскільки матеріалами справи підтверджена неможливість здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ ТК Гама , що підтверджується вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні № 32016080000000110 від 31.10.2016 р. по справі № 335/12032/16-к, яким посадових ТОВ ТК Гама притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 КК України.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом позапланової невиїзної перевірки ПСП імені Фрунзе з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ТК Гама , за період листопад 2015 року, та по господарським взаємовідносинам з ПП "Євро Агро Дістріб`юшн" за період лютий 2016 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, складено акт № 2337/20-40-14-16-08/00707722 від 11.06.2018 р., висновками якого встановлені порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань в листопаді 2015 року на загальну суму 155000 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008601416 від 22.06.2018 р. про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 334295,51 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, в подальшому - ПК України) встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Тобто, контролюючий орган наділений правом самостійно визначити суму грошових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про їх заниження або завищення.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 р. по цій справі встановлено, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тому, якщо суб`єкт владних повноважень ставить під сумнів реальність господарської операції, за якою платником податків сформовано податкові зобов`язання, на стадії реалізації управлінської функції зі здійснення податкового контролю він може прийняти рішення про позбавлення суб`єкта господарювання права на формування податкових зобов`язань. Разом з тим, самостійно визначена платником податку у податковій декларації сума грошового зобов`язання не підлягає повторному донарахуванню контролюючим органом, оскільки в такому випадку відбувається подвійне оподаткування однієї господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що відсутні докази реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ТК Гама .

Позивач є виробником кукурудзи, що підтверджується копією форми № 37-сг на 01.11.2015 р. Сівби та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення польових робіт .

Відповідно до довідки дирекції ПСП імені Фрунзе № 142 від 27.07.2018 р. позивачем у листопаді 2015 року реалізовувалося зерно кукурудзи урожаю 2015 року покупцеві ТОВ "ТК Гама", яке було вирощене на орендованих ПСП імені Фрунзе землях є власністю господарства.

Факт приймання врожаю кукурудзи та руху підтверджується книгою вагаря, копіями накладних № 166-168 внутрішньогосподарського призначення від 23.09.2015 р., копіями накладних № 170, 173, 174 внутрішньогосподарського призначення від 24.09.2015 р., копією форми № 78-а за 23-24 вересня 2015 року.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (продавець) та ТОВ ТК Гама (покупець) укладено договір поставки № 147 від 06.11.2015 р., умовами якого встановлено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, яка вироблена продавцем на власних або орендованих в основних фондах / в подальшому Товар/, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Умови та строки поставки визначенні розділом 2 Договору, а саме: назва товару - кукурудза (п. 2.1. Договору), кількість товару - 300+/- 10% тн. (п. 2.2. Договору). Поставка Товару здійснюється окремими партіями, в автомобільний транспорті Покупця (п. 2.3. Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору за якістю Товар повинен відповідати вимогам законодавства на цей Товар.

Відповідно до п. 4.1.-4.2. Договору, ціна 1 тони складає 3100 грн., в т. ч. ПДВ. Загальна сума згідно договору складає 930000 грн. в т.ч. ПДВ. Умови оплати за поставлений Товар - безготівкова форма, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% вартості поставленого Товару, згідно виставленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій складено: податкові накладні, видаткові накладні; рахунок-фактуру з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов`язань відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 24.12.2015 р. № 9259985048 та даним податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року від 24.12.2015 р. № 9259985004.

Оплата за поставлений товар за вищевказаним договором проводилась у безготівковій формі, перерахування грошових коштів ТОВ ТК Гама , що підтверджується платіжними дорученнями № 574 від 06.11.2015 р., № 571 від 09.11.2015 р., № 577 від 10.11.2015 р. та банківськими виписками.

Поставка товару підтверджується: податковими накладними № 452/2 від 06.11.2015 р. з квитанцією про прийняття; №454/2 від 09.11.2015 р. з квитанцією про прийняття; №458/2 від 10.11.2015 р. з квитанцією про прийняття; видатковими накладними № 2132 від 06.11.2015 р.; № 2133 від 09.11.2015 р.; рахунками-фактури № 55 від 06.11.2015 р.; № 56 від 09.11.2015 р.

Згідно із книгою розрахунків з організаціями та особами ПСП імені Фрунзе не поставлено попередньо оплаченого ТОВ "ТК Гама" товару (кукурудзи) на суму 9920 грн. з ПДВ.

Перевезення поставленого товару підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення даного товару, а саме №539 від 06.11.2015 року, №540 від 06.11.2015 р., № 541 від 06.11.2015 р., № 542 від 09.11.2015 р., № 543 від 09.11.2015 р., № 544 від 09.11.2015 р., № 545 від 09.11.2015 р., № 546 від 09.11.2015 р.

Вищевказаний товар зберігався на складах, які належать позивачу, що підтверджується копіями технічних паспортів, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19584560 від 18.07.2008 р., свідоцтвом про право власності від 27.10.2015, витягом № 46369798 від 27.10.2015 р.

Наявність у ПСП імені Фрунзе необхідного майна для здійснення своєї господарської діяльності підтверджується рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.12.2007 року по справі № 2-521, яке набрало законної сили 03.01.2008 р. витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2008 р. № 19582794.

Згідно із даними бухгалтерського рахунку 27 Товари - залишки товарів, що реалізувались Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе контрагенту, не обліковується.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом встановлено, що згідно АІС ДФС України встановлено, що підприємство ТОВ ТК Гама не має основних засобів, будь-яких об`єктів оподаткування, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з купівлі-продаж товарно-матеріальних цінностей, проте, первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки реальність виконання господарських операцій підтверджується належними первинними документами, то відсутні підстави для повторного донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань.

Доводи апелянта, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні №32016080000000110 від 31.10.2016 р. по справі №335/12032/16-к за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 КК України, притягнуто до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ ТК Гама , у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вказаний вирок стосується фіктивної діяльності саме посадових осіб ТОВ "ТК Гама" та не стосується господарських взаємовідносин з ПСП імені Фрунзе.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідальність платника податків є персональною, а контролюючим органом не надано доказів наявності обвинувального вироку суду щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ ТК Гама .

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано вироку суду, який набрав законної сили, яким встановлено факт документального оформлення нереальних (проведених з порушенням законодавства) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ ТК Гама та ПСП імені Фрунзе.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 271, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року по справі № 2040/5181/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 25.05.2020 року