Постанова

від 26.05.2020 по справі 815/7269/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

Київ

справа №815/7269/15

адміністративне провадження №К/9901/12587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №815/7269/15

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хлібороб

до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 січня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Свиди Л.І.)

і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Милосердного М.М.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Сільськогосподарський виробничий кооператив Хлібороб (надалі також - СВК Хлібороб ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у знятті арешту з майна і грошових коштів СВК Хлібороб згідно листа-відповіді №09-11974 від 12 серпня 2015 року;

- зобов`язати відповідача зняти арешт, накладений постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17 жовтня 2014 року (ВП №45112334) на все майно позивача, в тому числі на сівалку Great Plains NTA3510, 2008 року випуску, заводський номер Z0501 (04-12310), шасі № НОМЕР_10 ;

- зобов`язати відповідача зняти арешт, накладений постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22 жовтня 2014 року (ВП №45112334) на кошти, що належать позивачу на рахунках: № НОМЕР_3 (код валюти - 980), № НОМЕР_4 (код валюти - 980), № НОМЕР_5 (код валюти - 980), МФО 328704 в Южне ГРУ ПАТ КБ Приватбанк , № НОМЕР_6 (код валюти - 980), МФО 328209 в Акціонерному банку Південний , НОМЕР_11 (код валюти - 980), НОМЕР_12 (код валюти - 980), № НОМЕР_7 (код валюти - 980), № НОМЕР_8 (код валюти - 980), МФО 380805 в АТ Райффайзен банк Аваль , НОМЕР_13 (код валюти - 980), МФО 300614 в ПАТ Креді Агріколь Банк .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він повністю врегулював усі спірні питання зі стягувачем (ПАТ Укрсоцбанк ), всі борги перед стягувачем погасив, що підтверджується меморандумом від 3 листопада 2014 року. Також ПАТ Укрсоцбанк 7 листопада 2014 року видав довідку про відсутність до СВК Хлібороб жодних претензій. Крім того, 5 листопада 2014 року ПАТ Укрсоцбанк направив на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області заяву про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі якої 26 листопада 2014 року відповідач виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але не зняв арешт з майна боржника. Враховуючи, що позивач повністю розрахувався зі своїм кредитором, але не може належним чином користуватися своєю власністю через арешти, накладені виконавчою службою, дії відповідача щодо відмови в знятті арешту з майна і грошових коштів він вважає протиправними і такими, що порушують його права.

Водночас позивач вказує, що будь-які відкриті виконавчі провадження щодо нього відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року залучено до справи в якості другого відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГТУЮ в Одеській області або відповідач 2 ).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, адміністративний позов СВК Хлібороб задоволено.

Визнано протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо відмови в знятті арешту з майна і грошових коштів СВК Хлібороб , згідно листа-відповіді №09-11974 від 12 серпня 2015 року.

Зобов`язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області зняти арешт, накладений постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 17 жовтня 2014 року (ВП №45112334) на все майно СВК Хлібороб , в тому числі на сівалку Great Plains NTA3510, 2008 року випуску, заводський номер Z0501 (04-12310), шасі № НОМЕР_10 .

Зобов`язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області зняти арешт, накладений постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 22 жовтня 2014 року (ВП №45112334) на кошти, що належать СВК "Хлібороб" на рахунках: № НОМЕР_3 (код валюти - 980), НОМЕР_15 (код валюти - 980), № НОМЕР_5 (код валюти - 980), МФО 328704 в Южне ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", НОМЕР_14 (код валюти - 980), МФО 328209 в Акціонерному банку "Південний", № НОМЕР_9 (код валюти - 980), НОМЕР_12 (код валюти - 980), № НОМЕР_7 (код валюти - 980), № НОМЕР_8 (код валюти - 980), МФО 380805 в АТ "Райффайзен банк Аваль", НОМЕР_13 (код валюти - 980), МФО 300614 в ПАТ "Креді Агріколь Банк".

Приймаючи зазначені рішення суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що у ПАТ Укрсоцбанк (стягувач) відсутні майнові претензії до СВК Хлібороб (боржник), відповідач закінчив виконавче провадження, у якому позивач був боржником. Тому суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для продовження арешту майна позивача. За відсутності як самої заборгованості, так і виконавчих проваджень, в межах яких відбувається примусове стягнення, суди першої й апеляційної інстанцій визнали протиправним обмеження відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області права власності позивача на майно і кошти, в тому числі, з огляду на цілі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушене внаслідок неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень право позивача суд захистив шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт зі всього майна і коштів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 січня 2016 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, і прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги відповідач 1 посилається на те, що згідно зі статтями 47, 50, 60 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, який діяв на момент прийняття державним виконавцем процесуальних рішень, звільнення майна боржника з-під арешту у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу не передбачалось. Вказує, що звільнення майна боржника з-під арешту можливе після повного фактичного погашення основної заборгованості, виконавчого збору, витрат на організацію і проведення виконавчих дій.

Крім того, скаржник зауважує, що скарги на дії або бездіяльність відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області за підвідомчістю підлягають розгляду виключно Дніпровським районним судом міста Києва, так як виконавчий лист №755/14560/14-ц було видано саме цим судом.

Позивач, відповідач 2 та інші учасники справи заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надали.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області 17 жовтня 2014 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №755/14560/14-ц від 11 липня 2014 року, виданим Дніпровським районним судом міста Києва, на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків про стягнення на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості по кредитному договору, третейському збору, судовому збору, в тому числі, з боржника - СВК Хлібороб .

В межах виконавчого провадження ВП №45112334 заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області в день відкриття виконавчого провадження виніс постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, якою накладений арешт на все майно СВК Хлібороб , в тому числі, на сівалку Great Plains NTA3510, 2008 року випуску, заводський номер Z0501 (04-12310), шасі № НОМЕР_10 .

Крім того, 22 жовтня 2014 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області виніс постанову про арешт коштів боржника на рахунках СВК Хлібороб : № НОМЕР_3 (код валюти - 980), НОМЕР_15 (код валюти - 980), № НОМЕР_5 (код валюти - 980), МФО 328704 в Южне ГРУ ПАТ КБ Приватбанк , № НОМЕР_6 (код валюти - 980), МФО 328209 в Акціонерному банку Південний , НОМЕР_11 (код валюти - 980), НОМЕР_12 (код валюти - 980), № НОМЕР_7 (код валюти - 980), № НОМЕР_8 (код валюти - 980), МФО 380805 в АТ Райффайзен банк Аваль , НОМЕР_13 (код валюти - 980), МФО 300614 в ПАТ Креді Агріколь Банк .

Однак, 3 листопада 2014 року між СВК Хлібороб і ПАТ Укрсоцбанк складений меморандум про врегулювання заборгованості, за яким позивач забезпечує часткове виконання своїх зобов`язань шляхом сплати грошових коштів в сумі 1000000,00 грн, а ПАТ Укрсоцбанк подає заяву до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області про повернення виконавчого листа №755/14560/14-ц від 11 липня 2014 року, укладає договори з позивачем про припинення дії договору застави №177 від 20 березня 2012 року, договорів поруки №06-09/957, №06-09/962 від 19 березня 2012 року і не матиме жодних майнових вимог до позивача.

Враховуючи виконання СВК Хлібороб меморандуму від 3 листопада 2014 року, ПАТ Укрсоцбанк 5 листопада 2014 року звернулося до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №45112334.

Крім того, 7 листопада 2014 року ПАТ Укрсоцбанк уклало з СВК Хлібороб договори про припинення дії договору застави №177 від 20 березня 2012 року, договорів поруки №06-09/957, №06-09/962 від 19 березня 2012 року і видало довідку про відсутність будь-яких майнових претензій до СВК Хлібороб .

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №45112334 від 26 листопада 2014 року. Однак арешти на майно і грошові кошти СВК Хлібороб відповідач 1 не зняв.

У зв`язку з врегулюванням всіх спірних стосунків між стягувачем і боржником у виконавчому провадженні ВП №45112334 і поверненням виконавчого документа стягувачу, СВК Хлібороб звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою від 11 серпня 2015 року про скасування постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 17 жовтня 2014 року і скасування постанови про арешт коштів боржника від 22 жовтня 2014 року.

Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області своїм листом від 12 серпня 2015 року надав відповідь про неможливість зняття арешту з майна боржника, оскільки Законом України Про виконавче провадження не передбачено зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (на час виникнення спірних правовідносин)

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .

Частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України Про виконавче провадження за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України Про виконавче провадження з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України Про виконавче провадження ).

Частиною другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо є письмова відповідна заява стягувача.

Частиною першою статті 30 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 Касаційне провадження Розділу ІІІ Перегляд судових рішень .

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Приписами частини першої статті 341 КАС України (тут і надалі в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Аналіз наведених правових норм в попередньому розділі свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року №489/20802, яким передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

З наведеної норми вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна і коштів позивача, а тому твердження скаржника, що при поверненні виконавчого документа стягувачу арешти, накладені на майно боржника, не знімаються є безпідставними.

Також судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що у заяві СВК Хлібороб від 11 серпня 2015 року про скасування постанови про арешт майна боржника від 17 жовтня 2014 року і постанови про арешт коштів боржника від 22 жовтня 2014 року зазначив про відсутність будь-яких претензій ПАТ Укрсоцбанк до позивача і надав на підтвердження цих обставин документи, проте вони безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем 1.

Окрім цього, відповідач 1 не надав суду доказів наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з СВК Хлібороб виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, а судами попередніх інстанцій встановлено відсутність будь-яких відкритих виконавчих проваджень, за якими СВК Хлібороб являється боржником.

Також судами першої й апеляційної інстанцій встановлено відсутність майнових претензій ПАТ Укрсоцбанк до позивача, а також всіх спірних відносин між стягувачем і боржником у виконавчому провадженні ВП №45112334.

Відповідно до статті 30 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відтак, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до зазначених обставин справи і норм чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №45112334 повинен був зняти арешт з майна і коштів позивача (боржника) при поверненні виконавчого документа стягувачу, але не зробив цього.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком судів першої й апеляційної інстанцій про те, що дії відповідача стосовно відмови у знятті арешту з майна і грошових коштів позивача згідно листа-відповіді №09-11974 від 12 серпня 2015 року є протиправними і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з майна і грошових коштів позивача.

Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що скарги на дії або бездіяльність відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області за підвідомчістю підлягають розгляду виключно Дніпровським районним судом міста Києва, так як виконавчий лист №755/14560/14-ц було видано саме цим судом, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Після надходження на виконання виконавчого листа державний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, Закону України Про виконавче провадження виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.

Коли суд ухвалив рішення в межах предмета спору, а державний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно, то є підстави стверджувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Натомість становище, в якому опинився позивач, характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій і рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №826/14603/17.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 січня 2016 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду