Рішення

від 25.05.2020 по справі 543/3/20

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/543/73/20

543/3/20

2/543/73/20

РІШЕННЯ

іменем України

25.05.2020 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі Гапон Т.В., розглянувши цивільну справу № 543/3/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позов обгрунтував тим, що він є власником Ѕ частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.08.2019 року № 178517614 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.08.2019 року.

В зазначеному будинку крім позивача зареєстровані його колишня співмешканка ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але в будинку вони не проживають вже більше шести місяців, що підтверджується актом жителів сел. Оржиця від 23.08.2019 року.

Наявність реєстрації відповідачів у належному йому будинку порушує його права власника, адже відповідач не компенсує витрати на оплату комунальних послуг, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг.

Позивач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив та не повідомив про причини неявки.

Відповідачі, третя особа та орган державної влади, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не заявили. Представник органу державної влади заявив клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд ухвалив розглянути справу без участі позивача, відповідачів, третьої особи та органу державної влади.

На підставі досліджених доказів, які суд визнає допустимими і належними, встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.08.2019 року № 178517614 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.08.2019 року.

В зазначеному будинку крім позивача зареєстрована особа з якою він проживав однією сім`єю ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але в будинку вони не проживають вже більше шести місяців, що підтверджується актом жителів сел. Оржиця від 23.08.2019 року.

Причини не проживання в будинку зазначених осіб не встановлено, оскільки позивач не надав на підтвердження вказаної обставини будь-яких доказів.

Як вбачається з позовних вимог, позивач визначає правові підстави позову у відповідності до статей 71, 72 ЖК України та ст. 405 ЦК України. Однак доказів не проживання відповідачів в будинку більше одного року, що є підставою для втрати відповідачами права користування житлом згідно ст. 405 ЦК України позивачем суду теж не надано.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Доказів щодо найму житлового приміщення, тобто підстав для застосування статей 71, 72 ЖК України позивачем не надано, тому суд вважає, що зазначені в позові обставини регулюються статтею 405 ЦК України.

Встановлено, що ОСОБА_2 та неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані безстроково в будинку по АДРЕСА_1 як члени сім`ї позивача, що підтверджується довідкою про склад сім`ї Оржицької селищної ради від 13.08.2019 року № 02-23/2469 та копією паспорта ОСОБА_2 .

Як вбачається з позову, його підставою є відсутність компенсації відповідачами витрат на оплату комунальних послуг. Суд приходить до висновку, що зазначена позивачем підстава позову не є підставою для визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до відповідачів. При цьому суд наголошує, що відповідачі на даний час фактично не проживають у житлі, тому комунальними послугами не користуються.

Також встановлено, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 власного житла чи права на оренду ( найм ) житла, крім права проживання в будинку АДРЕСА_1 де вони проживали та де були зареєстровані на законних підставах, не мають. Так само не має власного житла чи права користування житлом і відповідач ОСОБА_2 , що повинна доглядати своїх неповнолітніх дітей. На даний час місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відоме, доказів забезпечення їх житлом позивачем не надано.

Згідно висновку органу опіки та піклування від 23.04.2020 року № 01-45/255 вважають за недоцільне визнання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За змістом частини другої статті 18 Закону України Про охорону дитинства діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Неповнолітній ОСОБА_4 не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання в будинку позивача, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом, оскільки вибір місця проживання дітей в силу їх віку і відповідно до закону не залежав від їх волі, а визначався їх матір`ю, як законним представником.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це відповідно до статей 10, 60 ЦПК України є його прямим процесуальним обов`язком. Також позивачем не наведено у позові і не доведено доказами обставину щодо неповажності причин непроживання відповідачів в будинку позивача більше одного року.

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачі іншого постійного місця проживання, крім будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не мають.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести за рахунок держави, оскільки позивач є особою з інвалідністю другої групи.

Керуючись ст. ст. 29, 405 ЦК України , ч. 2 статті 18 Закону України Про охорону дитинства , Декларацією прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, ст. 9 ЖК Української РСР, ст.ст. 3, 10, 60, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом відмовити.

2.Судові витрати віднести за рахунок держави.

3.Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

4.Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

- відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

- відповідач ОСОБА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер відсутній;

- відповідач ОСОБА_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер відсутній;

- третя особа ОСОБА_5 , проживає в АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

- орган влади - Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район. селище Оржиця, вулиця Центральна, 24; ідентифікаційний код 04057480.

Суддя: Є.А.Смілянський

Повне рішення складене 26.05.2020 року.