Рішення

від 14.05.2020 по справі 297/843/20

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/843/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Ільтьо І. І.,

за участю секретаря Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово цивільну справу за позовом Берегівської місцевої прокуратури до Бадалівської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішень сільської ради та визнання недійсним і скасування прав користування на земельну ділянку ,-

встановив:

В.о. керівника Берегівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Бадалівської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішень сільської ради та визнання недійсним і скасування прав користування на земельну ділянку.

Свій позов позивач мотивує тим, що Бадалівською сільською радою Берегівського району на підставі рішення 37 сесії 6 скликання Бадалівської сільської ради від 20.06.2014 року за №394 укладено договір оренди земельної ділянки №15 від 05.09.2016 року і передано в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,00 га за кадастровим номером №2120481200:10:001:0002 для ведення особистого селянського господарства. В подальшому до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №16437777 про право оренди земельної ділянки строком на 49 років закріпленим за ОСОБА_1 .

Поряд з цим, прийняття Бадалівською сільською радою рішення №394 від 05.09.2016 року та укладення даного договору здійснено з порушеннями вимог діючого законодавства, оскільки ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Бадалівського сільського голови Берегівського району Закарпатської області, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, діючи в інтересах близьких осіб, а саме свого сина ОСОБА_1 , не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив письмово колегіальний орган під час виконання повноважень про наявність конфлікту інтересів, а саме - Бадалівську сільську раду та вчинив дії і прийняв рішення в умовах конфлікту інтересів.

Також, ОСОБА_2 , будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам ч.1 ст.14 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції , ч.1 ст.59-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12-1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування прийняв заяву свого сина ОСОБА_1 та скерував її на розгляд сесії ради для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0 га в урочищі Кепеше у с. Бадалово. У подальшому, 09.08.2013 року ОСОБА_3 під час розгляду вказаної заяви на засіданні 29 сесії шостого скликання Бадалівської сільської ради, особисто взяв участь в її обговоренні та прийнятті рішення про виділення в оренду вищезазначеної земельної ділянки та підписав відповідне рішення, яке скріпив печаткою сільської ради.

Далі, ОСОБА_2 , будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам ч.1 ст.14 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції , ч.1 ст.59-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12-1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , за результатами розгляду 20.06.2014 року на засіданні 37 сесії шостого скликання Бадалівської сільської ради підписав рішення №394, Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у оренду , яким надано земельну ділянку його сину, чим надав документу законної юридичної сили.

Також, ОСОБА_2 , будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам ч.1 ст.28 Закону України Про запобігання корупції , в редакції, яка діяла на момент укладення правочину, ч.1 ст.59-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12-1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , 05.09.2016 року уклав зі своїм сином та підписав договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 і скріпив печаткою Бадалівської сільської ради, чим надав документу законної юридичної сили.

Крім того, в порушення ст. 20 Земельного кодексу України рішення 37 сесії шостого скликання Бадалівської сільської ради за №394 від 20.06.2014 року та укладанні договору оренди землі від 05.09.2016 року змінено цільове призначення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Оскільки на даній земельній ділянці знаходиться озеро, таким чином вона фактично відноситься до земель водного фонду.

Поряд з цим, Бадалівська сільська рада не мала права передавати в оренду вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідно до п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Оскільки, протиправне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою Берегівська місцева прокуратура дізналась 18.02.2020 року, після того як прокурором місцевої прокуратури було відібрано пояснення від Бадалівського сільського голови і встановлено, що земельну ділянку передано в оренду сільським головою своєму сину, тому перебіг строку позовної давності у відповідності до ст. 261 ЦК України починається саме з цього часу.

Незаконне отримання та використання громадянином ОСОБА_1 спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок передачі в користування землі та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Таким чином, враховуючи факт вчинення ОСОБА_2 корупційного правопорушення та невиконання ним закріпленої ст. 14 Закону Про засади запобігання і протидії корупції заборони на прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів, є достатньою підставою для скасування оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

У зв`язку з наведених вище підстав Берегівська місцева прокуратура Закарпатської області просить визнати недійсними та скасувати оспорювані рішення та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Бадалівського сільського голови Берегівського району Закарпатської області, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, діючи в інтересах близьких осіб (свого сина ОСОБА_1 ), не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив письмово колегіальний орган під час виконання повноважень про наявність конфлікту інтересів, а саме - Бадалівську сільську раду та вчинив дії і прийняв рішення в умовах конфлікту інтересів.

Далі, рішенням 37 сесії 6 скликання Бадалівської сільської ради від 20.06.2014 року №394 укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 05.09.2016 року, передано в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,00 га за кадастровим номером №2120481200:10:001:0002, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Згідно запису №16437777 внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди ОСОБА_1 земельної ділянки надано строком на 49 років.

Також встановлено, що ОСОБА_2 , будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам ч.1 ст.28 Закону України Про запобіганнякорупції , в редакції, яка діяла на момент укладення правочину, ч.1 ст.59-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12-1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , 05.09.2016 року уклав зі своїм сином та підписав договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 і скріпив печаткою Бадалівської сільської ради, чим надав документу законної юридичної сили.

В порушення ст. 20 Земельного кодексу України без зміни цільового призначення передано в оренду земельну ділянку водного фонду, оскільки вказана ділянка згідно викопіровки карти водних ресурсів річки Тиса та згідно карти грошової оцінки населеного пункту Бадалів, діючої станом на 01.01.2009 року, яка затверджена рішенням Бадалівської сільської ради №139 від 27.01.2009 року, відноситься до земель водного фонду, тобто до моменту передачі вказана земельна ділянка мала інше цільове призначення. Таким чином, при прийнятті рішення 37 сесії шостого скликання Бадалівської сільської ради за №394 від 20.06.2014 року та укладанні договору оренди землі від 05.09.2016 року фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки.

Згідно висновку про вартість земельної ділянки, складеної ТОВ Ріалті-О від 27.02.2020, встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки площею 1 га, яке знаходиться на території Бадалівської сільської ради Берегівського району в урочищі Кепеше становить 1 млн075тис. 574,00 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що питання щодо регулювання земельних відносин, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 України Про місцеве самоврядування в Україні до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Разом з цим, відповідно до ст. 24 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції , чинним на момент прийняття оспорюваного рішення нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасованіорганом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.

Крім цього, ст. 67 Закону України Про запобігання корупції , діючої на момент укладення оспорюваного договору, також встановлено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Оскільки на даній земельній ділянці знаходиться озеро, таким чином вона фактично відноситься до земель водного фонду.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, в чинній на час прийняття рішення редакції, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Таким чином, судом встановлено, що Бадалівська сільська рада не мала права передавати в оренду вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідно до п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб(у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 85 Водного кодексу України встановлено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно ч. 7 ст. 87 Водного кодексу України встановлено, що контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 до теперішнього часу незаконно утримує та використовує спірну земельну ділянку державної форми власності.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Щодо стосується строку позовної давності, то суд погоджується з доводами Берегівської місцевої прокуратури про те, що такий не пропущено строк, оскільки їм стало відомо про порушення інтересів держави лише 18.02.2020, після того як прокурором місцевої прокуратури було відібрано пояснення від Бадалівського сільського голови і встановлено, що земельну ділянку передано в оренду сільським головою своєму сину.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, отже, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач як юридична особа набуває та здійснює свої права й обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Відповідна правова позиція щодо застосування статті 261 ЦК України висловлена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-152цс14, яка відповідно до частини першої статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України (в редакції від 03 серпня 2017 року, яка діяла на момент пред`явлення позову) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовом, брати участь у розгляді справ тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на вказане, судом з`ясовується та зазначається в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли право або охоронюваний законом інтерес позивача не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Зважаючи на обставини справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13,56, 76-81, 133, 141, 256, 261, 265, 267, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 20. 58, 80, 116 Земельного кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати недійсним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Бадалівської сільської ради №269 від 09.08.2013 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та рішення 37 сесії 6 скликання Бадалівської сільської ради №394 від 20.06.2014 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду , яким ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки під кадастровим номером №2120481200:10:001:0002 для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га в урочищі Кепеше в с. Бадалово Берегівського району, вартістю 1 млн. 075 тис. 574,00 грн..

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 05.09.2016, укладений між Бадалівською сільською радою та ОСОБА_3 та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису за №16437777 про право оренди земельної ділянки на земельну ділянку (кадастровий номер №2120481200:10:001:0002) загальною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. ОСОБА_4 , вартістю 1 млн. 075 тис. 574,00 грн., внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.09.2016приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу.

Стягнути пропорційно з Бадалівської сільської ради та ОСОБА_3 на користь прокуратури Закарпатської області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок (р/р НОМЕР_2 , код 02909967, МФО 820172 ДКС України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ільтьо І. І.