Вирок

від 26.05.2020 по справі 461/3199/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3199/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2020 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

законного представника ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Городиславичі Пустомитівського району Львівської області, українки, раніше не судимої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 Кримінального Кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 26.02.2020 року близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину "Sinsay", у Торгово-розважальному центрі "Forum Lviv", за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу таємно намагалась викрасти два жіночих комбінезона артикул YD426 загальною вартістю 898 гривень 34 копійки, однак, виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, такий не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, оскільки ОСОБА_4 в коридорі ТЦ «Форум» було зупинено працівником магазину "Sinsay".

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю. Дала покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Пояснила, що дійсно нею було вчинено замах на крадіжку майна у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Вказала, що майно, яке вона мала на меті викрасти, мотиви і мета вчинення злочину в обвинувальному акті відображені вірно. У вчиненому розкаюється.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував в обвинуваченої, а також інших учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснив сторонам кримінального провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини даної справи у апеляційному порядку.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останньої, особу обвинуваченої, її спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення нею нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності. Також враховано досудову доповідь персоналу органу пробації, згідно якої, існує низький ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки обвинуваченої для суспільства, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе, обвинувачена усвідомила наслідки вчиненого та дуже шкодує про це.

Обираючи видта мірупокарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд бередо увагихарактер татяжкість вчиненогонею злочину,факт щирогокаяття,який знайшовсвоє відображенняв ходірозгляду справи. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину та реалізації злочинного умислу, мотив злочину, конкретні обставинивчинення кримінальногоправопорушення,відношення обвинуваченоїдо скоєного,дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не перебуває на обліку в лікаря психіатра та нарколога, за місцем проживання скарг не надходило, позитивно характеризується за місцем навчання.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає щире каяття, вчинення злочину неповнолітньою особою.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано дії обвинуваченої. Водночас достатніх законних підстав застосування положень ст. 105 КК України, зокрема щодо бездоганної поведінки обвинуваченої після вчинення злочину в процесі судового розгляду не встановлено.

Виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, майновий стан обвинуваченої, вищенаведені обставини справи, зокрема дані про особу обвинуваченої, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченої, інтересами держави і суспільства, та буде достатньою для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК Українита призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.

Речові докази:

-два жіночихкомбінезона повернути потерпілому;

- диск з відеозаписами із камер відеоспостереження залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1