Ухвала

від 25.05.2020 по справі 759/8256/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/2696/20

ун. № 759/8256/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Київ

Слідчий суддяСвятошинського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,слідчогоСУ ГУНПв Київськійобласті ОСОБА_3 ,розглянувши клопотанняслідчого СУГУНП вКиївській області ОСОБА_4 ,погоджене прокуроромвідділу прокуратуриКиївськоїобласті ОСОБА_5 , про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110000000383 від 22.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 року до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на майно яке на праві приватної власності зареєстровано за підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , об`єкти нерухомогомайна,а саме: будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій він знаходиться за кадастровим номером 0525683200:01:007:0010.

Обґрунтовуючи дане клопотання, слідчим зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що в квітні 2018 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном і звернення його на свою користь, поставила перед собою злочинну мету заволодіти шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_7 , під виглядом позики, для вкладу в розвиток вигідних економічних проектів, не маючи наміру для подальшого інвестування в їх розвиток.

У квітні 2018 року ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_7 для задоволення своїх власних споживчих потреб та розрахунків з боргами перед іншими особами, не маючи на той час та в перспективі на подальше отримання матеріальних засобів, достатніх для погашення заборгованості, використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_7 , в квітні 2018 року з метою введення його в оману, спонукаючи у нього бажання надати їй грошові кошти та запевняючи про свою платоспроможність, заздалегідь неправдивими повідомленнями про те, що вкладає позичені кошти на розвиток та розширення власної підприємницької діяльності, шляхом обману, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 під приводом позики, рівними частками, а саме у квітні 2018 року по 100000 доларів США, заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , які їй були передані особисто в руки через ОСОБА_8 в іноземній валюті на загальну суму 200 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на квітень 2018 року в середньому становить 5230000 гривень, після чого не вчиняючи жодних реальних дій, направлених на погашення заборгованості перед потерпілим, надавши останньому власноруч написану розписку про отримання грошових коштів, з місця проживання зникла, грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на загальну суму 5230000 гривень, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Крім того, у квітні 2018 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном і звернення його на свою користь, поставила перед собою злочинну мету заволодіти шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_8 , під виглядом позики, для вкладу в розвиток вигідних економічних проектів, не маючи наміру для подальшого інвестування в їх розвиток.

В період часу з квітня 2018 року по грудень 2018 року ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_8 , для задоволення своїх власних споживчих потреб та розрахунків з боргами перед іншими особами, не маючи на той час та в перспективі на подальше отримання матеріальних засобів, достатніх для погашення заборгованості, використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_8 , в квітні 2018 року та в грудні 2019 з метою введення його в оману, спонукаючи у нього бажання надати їй грошові кошти та запевняючи про свою платоспроможність, заздалегідь неправдивими повідомленнями про те, що вкладає позичені кошти на розвиток та розширення власної підприємницької діяльності, шляхом, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 під приводом позики, різними частками, а саме у квітні 2018 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) 200000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на квітень 2018 року в середньому становить 5230000 гривень, у квітні 2018 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) 100000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на квітень 2018 року в середньому становить 2 615000 гривень та у грудні 2018 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) 43000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на грудень 2018 року в середньому становить 1181640 гривень, заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 , які він передав їй особисто в руки, що в загальному становить 9432500 гривень, після чого не вчиняючи жодних реальних дій, направлених на погашення заборгованості перед потерпілим, надавши останньому власноруч написану розписку про отримання грошових коштів, з місця проживання зникла, грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на загальну суму 9026640 гривень, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Крім того, в квітні 2018 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном і звернення його на свою користь, поставила перед собою злочинну мету заволодіти шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_9 , під виглядом позики, для вкладу в розвиток вигідних економічних проектів, не маючи наміру для подальшого інвестування в їх розвиток.

У квітні 2018 року ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_10 , для задоволення своїх власних споживчих потреб та розрахунків з боргами перед іншими особами, не маючи на той час та в перспективі на подальше отримання матеріальних засобів, достатніх для погашення заборгованості, використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_10 в квітні 2018 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, з метою введення його в оману, спонукаючи у нього бажання надати їй грошові кошти та запевняючи про свою платоспроможність, заздалегідь неправдивими повідомленнями про те, що вкладає позичені кошти на розвиток та розширення власної підприємницької діяльності, шляхом обману, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 під приводом позики у квітні 2018 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 , які їй були передані особисто в руки через ОСОБА_8 , в іноземній валюті на загальну суму 32 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на квітень 2018 року в середньому становить 836 000 гривень, після чого не вчиняючи жодних реальних дій, направлених на погашення заборгованості перед потерпілим, надавши останньому власноруч написану розписку про отримання грошових коштів, з місця проживання зникла, грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_10 , матеріальну шкоду на загальну суму 836000 гривень, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

22 травня 2019 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110000000383, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

13 травня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до відомостей отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, за ОСОБА_6 , 02.04.1960 на праві приватної власності зареєстровано наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, на якій він знаходиться з кадастровим номером 0525683200:01:007:0010.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що неправомірними діями підозрюваного ОСОБА_6 потерпілим спричинено майнову шкоду, а також те що підозрювана ОСОБА_6 вчинила особливо тяжкий злочин, яким передбаченого конфіскація майна, слідчий просив клопотання задовольнити.

Окрім того, слідчий просив розглянути клопотання за відсутності власника майна в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Власника майна до суду не викликався в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя розглянувши дане клопотанн заслухавши доводи слідчого, долучені до нього матеріали, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступного.

Пунктом 15 ч.1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 18) ч. 1ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Українипередбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно ч.1, ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Згідно ч.10ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Оскільки стороною кримінального провадження доведено необхідність накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), можливої конфіскації майна тавраховуючи, що майно не яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу, та з метою попередження його відчуження або настання інших наслідків, вважаю за необхідне накласти арешт на майно шляхом накладення заборони на його відчуженнята розпорядження, без позбавлення права користування, яке є співрозмірним обмеженням права власності, яке відповідає завданням кримінального судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173,175,309,372,392,532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУГУНП вКиївській області ОСОБА_4 ,погоджене прокуроромвіділу прокуратуриКиївськоїобласті ОСОБА_5 , про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110000000383 від 22.05.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності зареєстровано за підозрюваною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0525683200:01:007:0010, шляхом накладення заборони на їх відчуженнята розпорядження, без позбавлення права користування.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1