Рішення

від 13.05.2020 по справі 202/8262/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8262/18

Провадження № 2/202/172/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 травня 2020 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Мазниці Х.О., прокурора Масенка А.О., представника позивача Недосвітної С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Техноком , третя особа Колективне підприємство Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, ОСОБА_1 , треті особи: Колективне підприємство Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро , Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Техноком , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна.

В обґрунтування свого позову прокурор зазначає, що 25.05.2018 року за ТОВ фірма Техноком було зареєстроване право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41333218 від 30.05.2018 року державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетрвоської області Третяк Т.В. Правовою підставою реєстрації речового права за підприємством став акт прийняття-передачі основних засобів б/н від 10.04.2013 року (типова форма № 03-1 (бюджет), складений між КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро та ТОВ фірма Техноком . Вказане приміщення є частиною будівлі гуртожитку літ. А-9 загальною площею 4730,2 кв.м. по АДРЕСА_2 , яку рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1718 від 28.12.2011 року прийнято в комунальну власність територіальної громади міста Дніпра та відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1430 від 13.11.2012 року передано на баланс Комунального підприємства Жилсервіс-5 Дніпропетровської міської ради. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 року у справі № 904/10479/14 відмовлено у задоволенні позову КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро про скасування рішення Дніпровської міської ради № 1718 від 28.12.2011 року та визнання права власності на вказаний гуртожиток. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2016 року у справі № 202/8411/15-ц зобов`язано КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро передати, а Дніпропетровську міську раду прийняти у комунальну власність вказаний гуртожиток разом із об`єктами інфраструктури, що його обслуговують. Будь-яких рішень з приводу відчуження приміщень гуртожитку Дніпровською міською радою у встановленому законом порядку не приймалося. Отже, спірне приміщення неправомірно вибуло з власності територіальної громади міста на підставі незаконного рішення державного реєстратора. В порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Третяк Т.В. проведено державну реєстрацію права власності на майно за відсутності правовстановлюючих документів, що підтверджують набуття ТОВ фірма Техноком речових прав, при невідповідності заявлених прав відомостям, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що акт прийняття-передачі основних засобів б/н від 10.04.2013 року (типова форма № 03-01 (бюджет) щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_3 складений між КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро та ТОВ фірма Техноком у простій письмовій формі та за своєю суттю не є правочином, з яким закон пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Так, ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Акт прийняття-передачі основних засобів між юридичними особами приватного права в переліку відсутній. Більш того, вказаний акт є документом бухгалтерського обліку та застосовується для обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41333218 від 30.05.2018 року прийнято державним реєстратором всупереч відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки право приватної власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 було зареєстроване за КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро 24.03.2014 року на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2011 року, яке в подальшому скасоване рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 року у справі № 804/12401/14 скасовано право власності КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Також державним реєстратором не враховано наявність обтяжень прав на нерухоме майно КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро , накладених 14.08.2013 року постановою старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (номер обтяження 5550959). Таким чином, внаслідок неправомірного рішення державного реєстратора всупереч визначеного законом порядку за відсутності правових підстав ТОВ фірма Техноком набуло право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 НОМЕР_2 у АДРЕСА_5 АДРЕСА_2 , що порушило право власності на це майно Дніпровської міської ради. В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 451 від 31.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., придбала у ТОВ фірма Техноком нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 215,3 кв.м. Добросовісність набуття ОСОБА_1 спірного майна є сумнівною, оскільки набуваючи його у власність, остання була обізнана про те, що це майно розташовано у будівлі гуртожитку, має з ним єдину адресу та є його складовою частиною. Відповідач була обізнана про те, що документом, на підставі якого у продавця виникло право власності на спірне приміщення, є акт приймання-передачі, що не відповідає вимогам законодавства. Отже, оскільки спірне нерухоме майно було відчужене на користь ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення Дніпровської міської ради, це майно є таким, що вибуло із володіння власника поза його волею. Таким чином захист права власності дійсного власника підлягає судовому захисту шляхом витребування цього майна від останнього набувача на підставі ст. 388 ЦК України.

За цих підстав прокурор просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41333218 від 30.05.2018 року державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 Дніпрі за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком" та витребувати вказане нежитлове приміщення у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 3 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 3 січня 2019 року частково задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, а саме заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, в тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об`єкта, та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлового приміщення № НОМЕР_2 площею 215,3 м 2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 травня 2019 року за заявою прокурора замінено відповідача державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяну Василівну у зв`язку з припиненням нею трудових відносин на виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 червня 2019 року за заявою прокурора третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Техноком залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2019 року провадження у справі було зупинено до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року провадження у справі було відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року провадження у справі було відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 січня 2020 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року провадження у справі було відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Масенко А.О. та представник позивача Дніпровської міської ради Недосвітна С.В. позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чимбар А.Д. у судовому засіданні позов не визнав. У судовому засіданні та своїх письмових поясненнях, які долучені до справи, зазначив, що позов прокурора не підлягає розгляду Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, у відкритті провадженні у справі мало бути відмовлено. Вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки у прокурора відсутні повноваження представляти інтереси органу місцевого самоврядування, а саме територіальної громади в особі Дніпровської міської ради. Зазначення прокурором про подання позову в інтересах держави є безпідставним, так як прокурор просить витребувати майно на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, тобто позов подано не в інтересах держави, а територіальної громади - органу місцевого самоврядування. Норма ч. 4 ст. 56 ЦПК України, якою передбачено право прокурора на звернення до суду з позовом, не передбачає можливості звернення прокурора до суду в інтересах органу місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальна громада виступає як суб`єкт управління комунальною, а не державною власністю, тому позов не стосується захисту інтересів держави. При поданні позову прокурором порушено принципи, викладені в рішенні Конституційного суду України по справі № 3рп/99 від 08.04.1999 року, згідно з яким прокурор має право пред`являти позови в інтересах держави в особі органу, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у спірних правовідносинах. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно у випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Вважає, що в даному випадку позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України. Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України в разі відсутності підстав для звернення прокурора до суду відповідна позовна заява мала бути повернута. Тому відповідно до п. 1, 2, 8 статті 257 ЦПК України позов підлягає залишенню без розгляду. Крім того, вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень мають розглядатися не в порядку цивільного, а в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто зазначену вимогу заявлено з порушенням правил предметної підсудності. Також вважає, що виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області є неналежним відповідачем, оскільки відповідачем у справі має бути саме реєстратор, хоч на момент розгляду спору він вже не має відповідного статусу, або державна реєстраційна служба. До участі у справі в якості співвідповідача не залучено ТОВ фірма "Техноком", щодо якої було вчинено запис про реєстрацію права власності на спірне приміщення.Крім того, спори між юридичними особами не підсудні районним судам, а підлягають розгляду за правилами адміністративного або ж господарського судочинства. Ані прокурором, ані позивачем не наводиться жодна норма права, яка б підтверджувала неправомірність здійснення запису про реєстраційну дію та реєстрацію 30.05.2018 року за ТОВ фірма Техноком права власності на спірне приміщення.Акт приймання-передачі, на підставі якого 30.05.2018 року було здійснено реєстраційну дію (реєстрацію права власності) не скасовано та не визнано недійсним, а тому останній є чинним (правомірність правочину). Крім того, позивач не є власником спірного приміщення. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували момент набуття позивачем права власності на спірне приміщення. Лише існування рішення № 1718 від 28.12.2011 року не свідчить про виникнення у позивача прававласності на спірне приміщення, оскільки останнє йому не передавалося та в реєстрах прав власності або БТІ ніколи зареєстроване не було. Розпорядником спірного приміщення міг виступати лише Фонд державного майна або його структурні підрозділи. Звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а витребувати майно у добросовісного набувача згідно з вимогами чинного законодавства можливо лише в певних (виключних) випадках, зокрема, у випадку, коли майно, що належить особі, вибуло з її володіння поза її волею. Вибуття майна поза волею власника не доведено. Витребування у ОСОБА_1 спірного приміщення № НОМЕР_2 без визнання недійсним правочину, на підставі якого вона набула право власності на таке приміщення буде суперечити нормам чинного законодавства. Позивач не просить суд скасувати запис про державну реєстрацію права власності на приміщення № НОМЕР_2 , а тому в разі задоволення позову відповідний запис буде збережений в реєстрі і ОСОБА_1 згідно реєстру прав власності на нерухоме майно буде залишатися власником приміщення № НОМЕР_2 . Вважає, що як для визнання недійсним правочину, за яким ОСОБА_1 набула право власності на приміщення, так і для скасування запису про право власності ОСОБА_1 на це приміщення будь-які правові підстави відсутні. Враховуючи положення чинного законодавства щодо правомірності правочину, вимога позивача про витребування майна у власника не може бути задоволена судом. Також вважає, що оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем та власником приміщення АДРЕСА_3 , нею безпосередньо не було здійснено дій на порушення прав позивача, з неї не підлягають стягненню судові витрати. Вказує, що ОСОБА_1 придбала спірне приміщення за 49000 грн., тому саме ця вартість, яку визначено на підставі звіту про оцінку майна, має прийматися судом як належна. В свою чергу, довідка про вартість майна, долучена до позову, є неналежним та недопустимим доказом. Виходячи з вищевикладеного, просив у задоволенні позову відмовити повністю або ж залишити позов без розгляду.

Відповідач - виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області явку свого представника в судове засідання не забезпечив, повідомлявся про час і місце розгляду справи, відзив на позов не надав.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Техноком явку свого представника в судове засідання також не забезпечило, повідомлялося про час і місце розгляду справи, відзив на позов не надало.

Представник третьої особи - Колективного підприємства Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро Саляк О.Б. у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро не укладало акт прийому-передачі основних засобів, на підставі якого державний реєстратор ОСОБА_2 зареєструвала за ТОВ фірма Техноком право власності на приміщення АДРЕСА_3 , чи будь-яких інших документів, підписи на акті не належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , печатка КП ДПБК "Дніпро" іншої форми. 20.10.2018 року невідомими особами було вибито двері в приміщенні кафе АДРЕСА_4 НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 і змінено замок на дверях. За даним фактом 20.10.2018 року до поліції було подано заяву про злочин. Крім того, зазначив, що законні підстави для відчуження приміщення гуртожитку відсутні з огляду на запроваджений мораторій на відчуження гуртожитків відповідно до ч. 3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 року.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41333218 від 30.05.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяною Василівною на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 10.04.2013 року, складеного між КП Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро та ТОВ фірма Техноком , за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком" (ЄДРПОУ 23931132) було зареєстроване право власності на нежитлове приміщення № 106 загальною площею 215,3 кв.м. у будівлі гуртожитку літ. А-9 по АДРЕСА_2 .

В подальшому 31.07.2018 року право власності на дане приміщення було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2018 року, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком" в особі директора ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І. за реєстровим № 451.

Звертаючись до суду в інтересах держави з позовом про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком" права власності на нежитлове приміщення № 106 АДРЕСА_6 площею 215,3 кв.м. у будівлі гуртожитку літ. А-9 по АДРЕСА_2 та витребування цього майна у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, прокурор посилається на незаконність такого рішення та вибуття майна з володіння власника поза його волею.

Вирішуючи зазначений спір, суд виходить з наступного:

За змістом частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до норм статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі статтею 41 Конституції України , частинами 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ці положення закону кореспондуються зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном.

Таким чином, саме власник наділений правом на відчуження та розпорядження своїм майном.

При цьому в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державною фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 10 зазначеного закону державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю , державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 24 цього ж Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно тощо. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З матеріалів справи вбачається, що в 1994 році будівля гуртожитку по АДРЕСА_2 державної форми власності, була передана у користування (на баланс) Колективному підприємству "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро".

28 грудня 2011 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 року № 500-VI та Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності від 03.03.1998 року № 147/98-ВР, було прийнято рішення № 1718 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2

Зокрема, згідно з вказаним рішенням вирішено прийняти в комунальну власність територіальної громади міста на баланс Комунального житлового експлуатаційного підприємства № 26 гуртожиток літ. А-9 загальною площею 4730,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , від Колективного підприємства Дніпропетровського пивобезалкогольного комбінату "Дніпро" згідно з актом прийняття-передачі ( п. 1 рішення).

В подальшому рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1430 від 13.11.2012 року були внесені зміни та доповнення до рішення виконкому міської ради від 28.12.2011 року № 1718 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема пункт 1 рішення викладено в новій редакції: Прийняти у комунальну власність територіальної громади міста на баланс Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради гуртожиток літ. А-9, А 1 -1» загальною площею 4730,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , від Колективного підприємства Дніпропетровського пивобезалкогольного комбінату "Дніпро" , а пункт 2.4 рішення щодо підписання акту прийняття-передачі об`єкта нерухомого майна та його затвердження виключено.

Також з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення АДРЕСА_4 НОМЕР_3 : АДРЕСА_2 , Колективне підприємство "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро" не було власником цього майна. Державну реєстрацію права власності Колективного підприємства "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро" на зазначену будівлю гуртожитку від 24.03.2014 року, яка була проведена на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2011 року, було скасовано у відповідному реєстрі 06.11.2015 року на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року у зв`язку зі скасуванням такого рішенням Апеляційним судом Дніпропетровської області та відмовою в позові Колективного підприємства "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро" про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року в задоволенні позову Колективного підприємства "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро" до Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1718 від 28.12.2011 року Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 та визнання за Колективним підприємством "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро" права власності на адміністративно-побутову будівлю зазначеного гуртожитку було відмовлено.

Більш того, як вбачається зі змісту акта прийняття-передачі основних засобів від 10.04.2013 року, на підставі якого державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на приміщення АДРЕСА_3 за ТОВ фірма "Техноком", такий акт не містить даних щодо переходу права власності на будівлю гуртожитку. Як зазначено в самому акті, приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 215,3 кв.м., передається від КП ДПБК "Дніпро" в експлуатацію ТОВ фірма "Техноком".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з огляду на приписи ст. ст. 10, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державного реєстратора не було законних підстав для реєстрації за ТОВ фірма "Техноком" права власності на приміщення АДРЕСА_3 на підставі акту прийняття-передачі основних засобів від 10.04.2013 року, оскільки такий акт не є правовстановлюючим документом, з яким закон пов`язує виникнення чи перехід права власності на нерухоме майно, ТОВ фірма "Техноком" не було права власності на таке майно.

За таких обставин, позов прокурора в інтересах Дніпровської міської ради в частині скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41333218, від 30.05.2018 року про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Техноком підлягає задоволенню.

Щодо вимог прокурора про витребування у ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільним кодексом України передбачено такий спосіб захисту порушених прав як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Як встановлено в судовому засіданні, законним володільцем та фактичним дійсним власником нежитлового приміщення АДРЕСА_4 НОМЕР_4 будівлі АДРЕСА_7 по АДРЕСА_2 є територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, оскільки остання хоча й не зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на вказане приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте про належність цього майна саме до комунальній власності свідчить прийняття 28 грудня 2011 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення № 1718 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням змін та доповнень, внесених рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1430 від 13.11.2012 року, а також внесення об`єкту нерухомого майна - будівлі гуртожитку літ. А-9 по АДРЕСА_2 до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Суд звертає увагу, що передача будівлі гуртожитку, який належав до державної власності, у власність територіальної громади прямо передбачена Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» .

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2016 року було зобов`язано Дніпропетровську міську раду прийняти в комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська від Колективного підприємства Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_8 . Дніпропетровськ, вул. Осіння, 8 а , разом із об`єктами інженерної інфраструктури, що його обслуговують.

Тож з огляду на прийняття виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення № 1718 від 28 грудня 2011 року, яке нечинним не визнано і яке єпідставою виникнення права комунальної власності територіальної громади на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_2 , внесення цього об`єкту нерухомого майна до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, витяг з якого посвідчує належність об`єкта до комунальної власності, саме територіальну громаду в особі Дніпровської міської ради слід вважати належним власником приміщення АДРЕСА_3 , оскільки відсутність у відповідному державному реєстрі запису про державну реєстрацію права власності, яка є лише формою фіксації набуття речового права, не впливає на правовий статус спірного майна, не позбавляє фактичного власника права володіння, користування чи розпорядження ним, законного інтересу стосовно такого майна.

Суд враховує, що Дніпровська міська рада ніяких намірів та дій щодо відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_4 НОМЕР_4 будівлі гуртожитку АДРЕСА_9 АДРЕСА_2 не здійснювала, вказане майно вибуло з її володіння поза її волею внаслідок реєстрації у травні 2018 року права власності на це приміщення на підставі акта прийняття-передачі основних засобів від 10.04.2013 року, який не передбачав переходу права власності, за ТОВ фірма "Техноком" і подальшого відчуження останнім за договором купівлі-продажу від 31.07.2018 року цього приміщення ОСОБА_1 , за якою право власності зареєстроване на даний час.

Таким чином, спірне приміщення було відчужене особою, яка не мала права ним розпоряджатися без відома Дніпровської міської ради.

Відтак, приймаючи до уваги, що нежитлове приміщення № НОМЕР_2 у будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , вибуло із законного володіння територіальної громади в особі Дніпровської міської ради поза її волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права його відчужувати, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову прокурора та витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради цього приміщення.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 про те, що територіальна громада в особі Дніпровської міської ради не є власником спірного приміщення спростовуються встановленими у судовому засіданні обставинами.

Суд зауважує, що відсутність державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади на спірне приміщення у відповідному державному реєстрі не виключає право власності позивача на це майно та в судовому засіданні встановлено, що саме територіальна громада на сьогодні є законним володільцем та фактичним дійсним власником спірного майна, оскільки з огляду на прийняття виконавчим комітетом рішення про прийняття у комунальну власність гуртожитку, в якому розташоване спірне нежитлове приміщення, внесення будівлі гуртожитку до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, підстав вважати спірне майно належним державі в особі Фонду державного майна або його структурних підрозділів немає.

Доводи представника відповідача про неможливість витребування майна у ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем, у зв`язку із не доведенням вибуття майна поза волею власника, а також без визнання недійсним правочину, на підставі якого вона набула право власності на спірне приміщення, оскільки діє презумпція правомірності правочину, збереження у державному реєстрі запису про реєстрацію за нею права власності, суд вважає необґрунтованими.

На переконання суду, в даному випадку витребування майна особою, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, від останнього набувача такого майна, у незаконному володінні якого воно перебуває, зокрема зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову, є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Суд звертає увагу, що метою індикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Таким чином, рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Необхідність окремого визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 набула спірне приміщення, відсутня.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що витребування спірного майна у ОСОБА_1 , яка в даному випадку є добросовісним набувачем, не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, набуваючи у власність приміщення в гуртожитку площею 215,3 кв.м. у ТОВ фірма "Техноком", в якого були відсутні належні правовстановлюючі документи, з якими закон пов`язує виникнення чи перехід права власності, за ціною 48 765 грн., яка на час укладення договору купівлі-продажу очевидно не відповідала дійсній вартості цього майна, відповідач, виявивши обачність, могла передбачити оспорювання у майбутньому її права на це майно та витребування в неї такого майна його дійсним власником.

Суд враховує, що в даному випадку збитки, які понесе відповідач у зв`язку із витребуванням в неї спірного майна, не є значними порівняно зі збитком, який завданий територіальній громаді незаконним відчуженням такого майна поза її волею особою , яка не мала на це права.

Так, згідно наявної у справі копії довідки Правобережної товарної біржі ринкова вартість нежилого приміщення площею 215,3 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 , станом на 13.11.2018 року склала 3 749 019 грн. У той час як відповідно до договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_1 було сплачено за це майно 48 765 грн.

Суд відзначає, що відповідач, із власності якої витребовується спірне приміщення, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, в якої вона придбала це приміщення, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, згідно з якою у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Тож витребуванням у ОСОБА_1 спірного майна не порушуватиметься принцип пропорційності втручання у її право власності, тобто на неї не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Доводи представника відповідача про необхідність відмови у позові у зв`язку з тим, що акт приймання-передачі, на підставі якого за ТОВ фірма Техноком було зареєстроване право власності на спірне приміщення, не скасований та не визнаний недійсним, тобто є чинним, суд вважає необґрунтованими, оскільки підставою позову прокурора є відсутність у ТОВ фірма Техноком прав на спірне нерухоме майно, так як вищевказаний акт не породжує виникнення чи перехід права власності. Отже, дійсність чи недійсність такого акту правового значення для вирішення справи не має.

Доводи представника відповідача про те, що виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області є неналежним відповідачем у справі та відповідачем має бути державний реєстратор або державна реєстраційна служба, суд не може взяти до уваги, оскільки право визначати відповідачів належить позивачу. Згідно з листом виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області державний реєстратор Третяк Т.В. не працює на посаді державного реєстратора. Разом із тим, залучення до участі у справі як співвідповідача виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області не суперечить положенням статті 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якої організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, суб`єкти державної реєстрації прав - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Крім того, до участі у справі залучено як співвідповідача ТОВ фірма "Техноком", щодо якого було вчинено запис про реєстрацію права власності на спірне приміщення і саме яке в даному випадку є належним відповідачем.

Доводи представника відповідача щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з дійсним позовом суд вважає безпідставними, оскільки на виконання вимог частини 4 ст. 56 ЦПК України, частини 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор у позовній заяві обґрунтував підстави для представництва інтересів Дніпровської міської ради, зокрема в чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів, тобто прокурор навів підстави позову. Так, звертаючись до суду, прокурор у позовній заяві та письмових поясненнях зазначив, що орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, - Дніпровська міська рада не забезпечила належний захист інтересів держави, а саме не вжила заходів щодо повернення у власність територіальної громади міста спірного майна. При цьому прокурор обґрунтував, що, на його погляд, порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відсутності правових підстав у юридичної особи виникло право власності на майно територіальної громади та незаконне позбавлення права власності на майно, що належить до комунальної власності територіальної громади, завдає шкоди інтересам держави.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року (справа № 915/20/18) інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та спосіб, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Таким чином, оскільки Дніпровською міською радою не було вжито заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею, прокурор обґрунтовано звернувся до суду з дійсним позовом. Підстав для залишення позову без розгляду чи відмови в його задоволенні з підстав відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду немає.

Посилання представника відповідача на ненаведення у позові норм права, які підтверджують неправомірність здійснення державної реєстрації права власності на спірне приміщення за ТОВ фірма Техноком суд не бере до уваги, оскільки підставою позову є, насамперед, обставини, якими позивач чи особа, яка звертається до суду в його інтересах, обґрунтовує позов, а в даному випадку прокурором такі обставини у позові наведені, позовна заява відповідає вимогам статті 175 ЦПК України.

Також суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до частини першої 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В даному випадку прокурором заявлено позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна від фізичної особи на користь територіальної громади і такі вимоги підлягають розгляду саме за правилами цивільного судочинства, оскільки внаслідок рішення державного реєстратора у особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Тобто підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, виходячи з характеру спірних правовідносин, складу учасників справи, спір вирішується в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду прокуратурою Дніпропетровської області був сплачений судовий збір у розмірі 57997,28 грн. (56235,28 грн. + 1762 грн.) за подання позовної заяви, яка містить вимогу майнового та немайнового характеру, а також 881 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.

Оскільки позов задоволено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь прокуратури Дніпропетровської області з ТОВ фірма Техноком витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн., а з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в розмірі 56235,28 грн. та 881 грн., оскільки ці витрати пов`язані з розглядом справи, а всього 57116 грн. 28 коп.

Доводи представника відповідача про необхідність визначення розміру судових витрат, виходячи з вартості приміщення, за яку ОСОБА_1 фактично було придбано спірне нежитлове приміщення (48765 грн.), суд не бере до уваги, оскільки така вартість спірного майна очевидно не відповідає дійсній вартості цього майна, а відповідач, не погоджуючись із вартістю спірного майна, з якої прокурором сплачено судовий збір, не надала належних доказів щодо дійсної вартості спірного майна на час пред`явлення позову.

Таким чином, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Техноком , третя особа Колективне підприємство Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41333218, від 30.05.2018 року державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Техноком .

Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 215,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1563805212101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Техноком на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 57116 (п`ятдесят сім тисяч сто шістнадцять) грн. 28 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX , строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та інші учасники справи:

Прокуратура Дніпропетровської області (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938);

Позивач: Дніпропетровська міська рада (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514);

Відповідач: виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: 53612, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Маломихайлівка, вул. Центральна, 30, код ЄДРПОУ 41053310);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Техноком (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 23931132);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Третя особа: Колективне підприємство Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат Дніпро (49051, м. Дніпро, вул. Осіння, 8А, код ЄДРПОУ 00382705).

Дата складення повного судового рішення 22 травня 2020 року.

Суддя Н.Ю. Марченко