Ухвала

від 27.05.2020 по справі 260/480/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

27 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/480/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про скасування акту та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, в якому просить: 1) скасувати акт №1 розгляду земельного спору від 15.05.2018 р.; 2) скасувати рішення ХХV сесії VІІ скликання від 28.05.2018 р. №3 "Про затвердження дороги загального користування". Разом з позовом подав заяву про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними, обґрунтовану тим, що з документами, які стали підставою звернення до суду, він зміг ознайомитися тільки після відповіді на надісланий адвокатський запит 26.06.2019 р. Так, заявляє, що з листа-відповіді від 05.07.2019 р., який надійшов від Ізківської сільської ради 09 жовтня 2019 року, йому стало відомо про існування рішення ХХV сесії VІІ скликання від 28.05.2018 р. №3 "Про затвердження дороги загального користування".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

15 квітня 2020 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на заяву про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними, в якому заявляє, що про існування оскаржених актів позивач дізнався набагато раніше, ніж стверджує, а саме, з рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №807/547/18 від 23 жовтня 2018 року. В такому рішенні судом встановлено, що причиною відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало те, що частина такої земельної ділянки накладається на частину дороги загального користування, яка затверджена рішенням ХХV сесії VІІ скликання від 28.05.2018 р. №3.

Розглянувши подану позивачем заяву про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та відзив на таку, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів .

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.

Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).

Як вбачається із заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просить суд скасувати акт №1 розгляду земельного спору від 15.05.2018 р . та рішення ХХV сесії VІІ скликання Ізківської сільської ради від 28.05.2018 р. №3 "Про затвердження дороги загального користування".

Разом з тим, з даним адміністративним позовом до суду позивач звернув тільки 25 лютого 2020 року . При цьому в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду посилається на те, що дізнався про існування оскаржених актів тільки з листа-відповіді Ізківської сільської ради від 05.07.2019 р., отриманого 09 жовтня 2019 року.

Оцінюючи заявлені твердження позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Рішенням ХХV сесії VІІ скликання Ізківської сільської ради від 28.05.2018 р. №3 "Про затвердження дороги загального користування" за результатами розгляду акту №1 розгляду земельного спору від 15.05.2018 р. та графічних матеріалів, затверджено дорогу загального користування в с. Ізки - Матачів.

30 липня 2018 року ОСОБА_1 з метою затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність звернувся до Ізківської сільської ради з відповідними документами, однак рішенням ХVІІ сесії VІІ скликання Ізківської сільської ради від 05.09.2018 р. №3 у затвердженні такого було відмовлено.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізківської сільської ради, за результатами розгляду якого 23 жовтня 2018 року судом винесено рішення №807/547/18.

Як вбачається з тексту вказаного рішення суду, під час розгляд адміністративної справи №807/547/18 судом встановлено, серед іншого, що листом від 04 вересня 2018 року Ізківська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що під час вивчення поданого проекту землеустрою було виявлено, що частина земельної ділянки накладається на частину дороги загального користування, яка затверджена рішенням ХХV сесії VII скликання Ізківської сільської ради № 3 від 28.05.2018 року , а дорога взагалі не вказана. Також, проект землеустрою не погоджений з суміжним землевласником ОСОБА_2 , що передбачено п.2 ст. 198 Земельного кодексу України.

З тексту рішення ХХV сесії VІІ скликання Ізківської сільської ради від 28.05.2018 р. №3 вбачається, що таке прийняте за результатами розгляду акту №1 від 15.05.2018 р. (що є предметом оскарження в даній адміністративній справі).

Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року №807/547/18, позивач та його представник були присутні в судовому засіданні при розгляді даної адміністративної справи по суті, а тому не могли не знати про вказані обставини.

Окрім того, відповідачем долучено в якості доказу лист-відповідь Ізківської сільської ради №184 від 04.09.2018 р., в якій ОСОБА_1 повідомлено про мотиви відмови у затвердженні проекту землеустрою та про рішення ХХV сесії VII скликання Ізківської сільської ради № 3 від 28.05.2018 року (копія якого долучена до зазначеного листа ). В позовній заяві позивач особисто заявляє, що такий лист був направлений на його адресу, а тому про існування такого йому було відомо заздалегідь.

Отже, про факт існування оскарженого в даній адміністративній справі рішення Ізківської сільської ради та відповідно про акт №1 від 15.05.2018 р. позивачу було відомо ще в жовтні 2018 року.

Разом з тим, дізнавшись про існування рішення Ізківської сільської ради, ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на його оскарження, не вчиняв. Більше того, дізнавшись про прийняття органом місцевого самоврядування рішення № 3 від 28.05.2018 року, позивач до червня 2019 року із запитами з метою отримання відомостей та документів, що стали підставою його прийняття, до Ізківської сільської ради не звертався.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що 20 березня 2019 року з метою отримання інформації до Ізківської сільської ради був скерований адвокатський запит, оскільки жодних доказів такого ОСОБА_1 не надав.

З огляду на зазначене суд вважає, що пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного збирання та отримання необхідної інформації та відповідно несвоєчасного звернення до суду не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду з приводу порядку обрахунку строків звернення до суду, висловленій в постановах у справах №П/811/207/17 від 08 серпня 2019 року та №804/516/17 від 05 листопада 2019 року.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про оскаржені в даній адміністративній справі рішення ще в жовтні 2018 року. Однак з відповідним позовом до суду у строк, встановлений процесуальним законодавством, не звернувся.

Суд зазначає, що визначений процесуальним законодавством 6-місячний строк є більш ніж достатнім проміжком часу для збирання доказів, підготовку й оформлення правової позиції та інших матеріалів для звернення до суду, залучення за потреби правових консультантів. Тому в позивача було достатньо часу для підготовки позовної заяви у встановлений законодавством строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Хоча Законом України № 540-IX від 30.03.2020 внесено зміни до норм КАС України, які стосуються, в тому числі, продовження строків звернення до суду з позовом на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), однак такі в даному випадку застосовані бути не можуть, оскільки передбачений ст. 122 КАС України 6-місячний строк сплив ще в 2019 році.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними відсутні.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи пропуск позивачем 6-місячного строку звернення до суду, позов ОСОБА_1 до Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Ізківської сільської ради Міжгірського району (місцезнаходження: буд. 169, с. Ізки, Міжгірський район, Закарпатська область, 90020, код ЄДРПОУ - 04350754) про скасування акту та рішення - залишити без розгляду .

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

СуддяР.О. Ващилін