Рішення

від 26.05.2020 по справі 640/21351/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Київ № 640/21351/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліної Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Облонської районної в м.Києві державної адміністрації провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (далі також - відповідач, Управління) , в якому просить зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 37445416, взяти на облік та видати довідку про взяття на облік - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Паспорт НОМЕР_1 , виданий Центрально міським РВ УМВС України в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , як внутрішньо переміщену особу з моменту звернення, а саме 11.08.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Позивач неодноразово зверталась з заявами до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо оформлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Однак, відповідач повідомив, що будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має приватну форму власності, яка захищена законом права фізичної або юридичної особи. Власник приміщення має право здійснювати над об`єктом своєї власності всі операції, котрі буде вважати потрібними. Якщо власник пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_2" надасть згоду дозвіл на реєстрацію фактичного місця проживання, то управлінням буде надано позивачу довідку про взяття на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача подано відзив, в якому зазначено, що позивача, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особі від 27.01.2016 року № 3227000194 було обліковано в управлінні соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області як внутрішньо переміщену особу. Проте, у зв`язку із зміною місця проживання, Позивач, 11.08.2016 року звернулась до Управління із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вказавши фактичне місце проживання адресу: АДРЕСА_2 ( пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Згідно з договором купівлі-продажу від 25.04.2016 року ТОВ Гєлліос ЛТД (колишній власник пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 ) передано у власність громадянина ОСОБА_2 нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , комплекс будівель, що складається з будівлі, котельні бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 та теплиці. Поселення внутрішньо переміщених осіб до пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2014 році проводили волонтери. Відповідно до листа власника пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 19.09.2017 року до Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. та до генерального директора ПАТ Київенерго Фоменка О .В. , згідно з яким вбачається, що пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , де наразі мешкають внутрішньо переміщені особи, знаходиться в аварійному небезпечному стані, зазначений пансіонат неможливо використовувати для проживання. Отже, власник пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавав дозволу та не визначав обсягу прав щодо користування Позивачем своїм майном (пансіонатом ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Позивач знаходиться в приміщенні пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно, незаконно та не може зазначати пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_2 своїм фактичним проживання/перебування. Таким чином, Управління повинно діяти виключно відповідно до законодавства України і не може обліковувати особу за адресою, де особа знаходиться в порушення законодавства України.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 року постановлено:

1. Клопотання Управління праці і соціального населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.01.2019 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернути заявнику без розгляду.

2. Здійснити подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

3. Призначити судове засідання на 06 березня 2019 року о 09:30 год., яке відбудеться за адресою: 01051, м. Київ, вул. П. Болбочана, 8 , корпус А, зал судових засідань №6.

06.02.2019 року позивачем подано відповідь на відзив в якій зазначено, що позивач вважає, що відповідачем не спростовано та не надано обґрунтованих підтверджень прийняття оскаржуваного рішення у відповідності до чинного законодавства України в сфері соціального захисту населення.

05.03.2019 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без її участі.

Зважаючи на неявку сторін у судове засідання 06.03.2019 року в адміністративній справі №640/21351/18, судом керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Броварської державної адміністрації Київської області від 27.01.2016 року №3227000194 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 та фактичне місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

11.08.2016 року у зв`язку із зміною місця проживання, ОСОБА_1 звернулась з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вказавши фактичне місце проживання адресу: АДРЕСА_2 ( пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_2» ).

У відповідь на вищезазначене звернення, Листом від 11.11.2016 року №051/Д-5513-015/1 Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1, розташований пансіонат "ІНФОРМАЦІЯ_2 » . Власник пансіонату на особистому прийомі в голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та в начальника управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка підтверджує його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та заборонив обліковувати внутрішньо переміщених осіб за цією адресою без його згоди.

Вказаним листом позивача також повідомлено, що якщо власник пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 надасть дозвіл на реєстрацію фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , то управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації буде видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509.

Відповідачем листами від 19.06.2017 року №01-34/1353 та від 13.06.2018 року №01-23/9456 повідомлено позивачу аналогічну інформацію.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача щодо реєстрації за фактичним місцем проживання, як внутрішньо переміщеної особи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, пояснення на адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні №1382-IV визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

У статтях 1, 7, 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб №1706-VII закріплено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 4 Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну (частина третя статті 4 Закону).

Частиною сьомою статті 4 Закону визначено, що разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509, заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Частиною другою статті 5 Закону визначено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеними особами, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №509, не передбачено надання заявником такого документу, як дозвіл власника приміщення на реєстрацію фактичного місця проживання, разом з тим, при взятті на облік внутрішньо переміщеної особи не може вказуватися будь-яке місце, довільно зазначене особою.

У даному випадку дозвіл власника приміщення на реєстрацію фактичного місця проживання позивача відсутній.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.04.2016 року ТОВ Гєлліос ЛТД передано у власність ОСОБА_2 нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме комплекс будівель, що складається з будівлі, котельні бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 та теплиці.

Матеріали справи також містять лист власника пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 19.09.2017 року, яким повідомлено, що він в квітні 2016 році придбав пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно листа, дане приміщення було захоплене в червні 2014 року та самовільно заселено переселенцями із Луганської, Донецької областей та Криму.

Таким чином, власник пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав дозволу та не визначав обсягу прав щодо користування позивачем своїм майном, чи дозволу для реєстрації за адресою його майна. Крім того, приміщення в Пансіонаті ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходяться в аварійному та небезпечному стані та не придатне для проживання.

Виходячи із норм статей 316, 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право на захист власності викладено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вже зазначалося, дозвіл власника, гр. ОСОБА_2 щодо можливості користування його майном позивачем, в тому числі зареєструвати своє фактичне місце проживання, відсутній.

Пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207, передбачено, що відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про взяття на облік ВПО (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в ній відповідного штампа реєстрації місця перебування особи за визначеною формою.

Пунктом 25 Правил №207 передбачена процедура здійснення реєстрації місця перебування, який зазначає, що реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні із заявою, здійснюється на визначений законом строк на підставі документів, визначених пунктом 18 цих Правил (крім квитанції про сплату адміністративного збору). Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС.

Відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України від 30.01.09 року № Н-35267-18 Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами визначено різні способи дій правозастосовчого органу у випадку наявності у змісті нормативно-правового акта прогалин.

Аналогія закону - рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов`язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.

Орган реєстрації місця перебування, застосовуючи аналогію закону, може запитати документи, що підтверджують право на проживання в житлі, наприклад, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця перебування особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї.

Рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця перебування особи приймається працівником органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг після перевірки належності документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, особі, що його подала, його дійсності, правильності заповнення заяви про реєстрацію місця перебування та наявності документів, необхідних для реєстрації місця перебування (пункт 19 Правил).

В ході судового розгляду не встановлено наявності будь-яких правових підстав для реєстрації за фактичним місцем проживання так як позивач не підтвердив факт проживання за адресою АДРЕСА_2 на законних підставах та відсутній відповідний дозвіл власника.

Щодо письмових пояснень ОСОБА_7 від 02.12.2018 року, та ОСОБА_8 від 12.12.2018 року, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає за вище вказаною адресою, суд зазначає що, як встановлено, позивач знаходиться в приміщенні пансіонату безпідставно, та не може зазначати пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_2 своїм фактичним місцем проживання/перебування без згоди на те власника вказаного приміщення.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 260, 261, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 );

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37445416, адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, бд. 18-А).

Повне судове рішення складено 26.05.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна