Постанова

від 27.05.2020 по справі 160/10431/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10431/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Юрков Е.О.) у справі №160/10431/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ПРОМПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 09.10.2019 року № 0003101420, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМПОСТАЧ збільшено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 37 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що висновки перевірки про заниження податку на прибуток на суму 30000 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента ТОВ Укрконсул за 2016 рік, які ґрунтуються на нереальності правовідносин з ТОВ Укрконсул , є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та ТОВ Укрконсул у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент спірних правовідносин вказаний контрагент-постачальник мав необхідний обсяг правосуб`єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Укрконсул , оскільки встановлено відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах ТОВ ТПК ПРОМПОСТАЧ та ТОВ Укрконсул . Посилається на отриманий вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2017 року по справі № 760/19229/17-к, яким визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 КК України, ОСОБА_1 - засновника та директора ТОВ Укрконсул , визнано фіктивним ТОВ Укрконсул , що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з останнім.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМПОСТАЧ (ІК в ЄДРПОУ 39108124) зареєстровано 20.02.2014 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (Шевченківське управління), в тому числі і як платник податку на додану вартість.

В період з 27.08.2019 року по 02.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2019 року № 4332-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ТПК ПРОМПОСТАЧ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Укрконсул (код ЄДРПОУ 39938263) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 45/04-36-05-19/39108124 від 09.09.2019 року.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 33333 грн. (березень 2016 року),

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 30000 грн.

За результатами перевірки відповідачем 09.10.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003101420, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМПОСТАЧ збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 37500 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення податкового органу і є предметом оскарження у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладеного договору, надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеним договором.

Суд також зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ ТПК ПРОМПОСТАЧ , як поклажодавцем укладено з ТОВ Укрконсул (зберігач) в особі директора Нестеренко Д.І., договір відповідального зберігання № 01-01/16 від 01.01.2016 року.

Предметом договору є зобов`язання зберігача за плату зберігати товар, переданий поклажодавцем (майно) і повернути цей товар поклажодавцеві у схоронності. На зберігання передається майно перелік, кількість та оцінка якого мають бути визначені в актах приймання-передачі товару, що підписуються сторонами безпосередньо після передання товару на зберігання; загальна вартість переданого на зберігання майна не має перевищувати 2500000,00 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем надано: акт № 1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 03.01.2016 року, за яким передано на зберігання хладагент R141В (250 кг), акт № 1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей з відповідального зберігання від 03.03.2016 року, акт № 2 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей з відповідального зберігання від 11.03.2016 року, акт № 3 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей з відповідального зберігання від 31.03.2016 року, акт про прийнняття-передачі виконаних робіт від 31.03.2016 року, податкова накладна № 3103015 від 31.03.2016 року на суму 2000000,00 грн. (з ПДВ), платіжне доручення № 143 від 18.04.2016 року.

Також встановлено, що вироком Солом`янського районного суду м.Києва від 15.12.2017 року по справі № 760/19229/17-к визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 КК України, ОСОБА_1 директора ТОВ Укрконсул .

Разом з тим, у спірний період (січень-березень 2016 року) директором ТОВ Укрконсул був ОСОБА_2 ; вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2017 року по справі № 760/19229/17-к господарські операції ТОВ Укрконсул з ТОВ ТПК ПРОМПОСТАЧ не досліджувались, а також не було предметом дослідження діяльність підприємства та його ймовірна фіктивність упродовж 2016 року. Згідно ч. 6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вироку суду, на який посилається відповідач, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину, яка полягає у реєстрації ОСОБА_1 підприємства ТОВ Укрконсул без наміру здійснення господарської діяльності. Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироку не встановлено.

Водночас, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12. Відсутність у вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 15.12.2017 року по справі № 760/19229/17-к фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій ТОВ ТПК ПРОМПОСТАЧ (позивача у справі) із його контрагентом ТОВ Укрконсул конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи відповідача, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій ТОВ ТПК ПРОМПОСТАЧ з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Так всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючим органом не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Також відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тим більше обставини надання послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі № 814/1561/14.

З огляду на викладене, позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладеного договору, надано доказів факту виконання послуг та відповідних

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі №160/10431/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ПРОМПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 травня 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак