Постанова

від 26.05.2020 по справі 400/2216/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 р. Категорія 111030300м.ОдесаСправа № 400/2216/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: Представник позивачаСіхарулідзе Д.Г. (адвокат, ордер)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року по справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми Кальтаір до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 р. № 00111861407, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 р. № 00111861407, мотивуючи його тим, що в акті перевірки відсутні жодні реальні докази того, що позивач дійсно не отримував товарів, робіт/послуг від своїх контрагентів, так само як і жодних доказів того, що позивач сам, своїми діями допустив порушення податкового законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.12.2018 року № 00111861407.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що в наданих до перевірки актах надання послуг (технічне обслуговування тепловоза) не зазначено які саме роботи по технічному обслуговуванню були виконані. Одночасно з цим, відповідно до наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу, встановлено не подачу контрагентами позивача звітності, не встановлено законного (легального) походження ТМЦ по ланцюгу постачання.

Приватною виробничо-комерційною фірмою Кальтаір було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що контролюючий орган не враховує принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ПВКФ Кальтаір зареєстровано як юридична особа 21.04.1993 року та перебуває на податковому обліку як платник податків з 05.07.1993 року. Види господарської діяльності ПВКФ Кальтаір згідно до КВЕД: 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

У період з 02.11.2018 року по 08.11.2018 посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПВКФ Кальтаір по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Арена Інтернешинал (код ЄДРПОУ 40537339) за серпень 2016 року, ТОВ Елізія (код ЄДРПОУ 41072197) за квітень 2017 року, ТОВ Кальма (код ЄДРПОУ 41322597) за липень 2017 року, ТОВ Люкс Торг (код ЄДРПОУ 41204623) за квітень червень 2017 року, ТОВ Фірма Орсенал (код ЄДРПОУ 41199027) за липень 2017 року, ТОВ Арлекс (код ЄДРПОУ 40882413) за грудень 2016 року, ТОВ Номос Омас (код ЄДРПОУ 40359097) за листопад 2016 року, ТОВ Фонд Проекшен (код ЄДРПОУ 40411057) за жовтень 2016 року, ТОВ Інформ-агенство Край (код ЄДРПОУ 41720438) за березень 2018 року, ТОВ Брікмап (код ЄДРПОУ 42098200) за червень 2018 року, ТОВ Бертоліо (код ЄДРПОУ 41624411) за червень 2018 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт від 15.11.20.18 року № 2770/14-29-14-07/19299770 (далі та раніше за текстом Акт перевірки), висновками якого встановлено заниження ПВКФ Кальтаір податку на додану вартість на загальну суму 1009179,00 грн., в т.ч.: за серпень 2016 року 22560,00 грн., за жовтень 2016 року 27788,00 грн., за листопад 2016 року 150995,00 грн., за грудень 2016 року 22750,00 грн., за квітень 2017 року 52340,00 грн., за травень 2017 року 55938,00 грн., за червень 2017 року 57920,00 грн., за липень 2017 року 234000,00 грн., за серпень 2017 року 11780,00 грн., за березень 2018 року 105005,00 грн., за червень 2018 року 140103,00 грн., за липень 2018 року 128000,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 05.12.2018 року ГУ ДФС оформлено податкове повідомлення-рішення № 00111861407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1009179, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 252294,75 грн.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні первинні документи в підтвердження реальності господарських операцій за перевіряємий період та подання звітності з податку на додану вартість. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

У відповідності до п. 201.7 ст. 207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем було надано письмові пояснення у яких надано інформацію щодо наявності у позивача маневрових тепловозів на які здійсненні посилання актом перевірки, а саме:

- Тепловоз ТЕМ-1 №1843 було придбано підприємством у власність у ТОВ Мирресурс , згідно Договору купівлі-продажу від 26.03.2011 року №001-10/2011;

- Тепловоз ТЕМ2 №028 було придбано підприємством у власність у ТОВ Бетонстрой , згідно Договору купівлі-продажу від 15.05.2012 року №102;

- Тепловоз ТЕГМ 4-А №1289 (разом з тепловозом ТГМ4-А №998) було придбано підприємством у власність у ТОВ Евротех , згідно Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 року №27/06/13;

- Тепловоз ТЕМ2 №1611С було придбано підприємством у власність у ТОВ Евротех , згідно Договору купівлі-продажу від 29.07.2013 року №29/07/13;

- Тепловоз ЧМЕЗ №137 (запасні частини до тепловозу) було придбано підприємством у ТОВ Евротех , згідно Договору купівлі-продажу від 08.01.2014 року №08/01/14.

Згідно Акту перевірки в обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 22560,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Арена Інтернешинал ГУ ДФС посилається на результати дослідження первинних документів позивача та результати аналізу баз даних та вхідної інформації відповідача щодо даного контрагента.

Так, 29.07.2016 року між позивачем та ТОВ Арена Інтернешинал укладено договір про надання послуг № 29/07, предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування тепловозів ТЕМ-1 № 1843, ТГМ-4А № 1289.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), оформлено рахунки на оплату та податкові накладні.

Актом перевірки по актах здачі-приймання робіт (послуг) з технічного обслуговування тепловозів № 13 від 01.08.2016 року та № 14 від 01.08.2016 року зроблено висновок про неможливість визначення номенклатури послуг та вартості виконаних робіт. Так, у вказаних актах не зазначено які саме та в якому обсязі були надані послуги.

Акті здачі-приймання робіт (послуг), складені по результатах виконання договору відповідають вимогам передбаченими п. 2 ст. 9 Закону України № 996 та мають всі необхідні обов`язкові реквізити: назву документа (форми) Акт здачі-приймання робіт(послуг); дату складання та номер № 13 та № 14 від 01.08.2016 року; назву підприємства, від імені якого складено документ; найменування робіт технічне обслуговування тепловоза ТГМ-4А № 1289 та ТЕМ -1 № 1843 за 08 міс. 2016р.; обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи, прізвища та печатки осіб, відповідальних за складання цих документів.

За таких обставин, акти здачі-приймання робіт (послуг) з технічного обслуговування тепловозів № 13 від 01.08.2016 року та № 14 від 01.08.2016 року складені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2016 року в сумі 27788,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин позивача з ТОВ Фонд Проекшн .

21.10.2016 року позивачем та ТОВ Фонд Проекшн укладено договір купівлі-продажу № 21/10/16 предметом якого є запасні частини до тепловозу (верхній редуктор колісних пар). Згідно умов договору доставка товару здійснюється транспортом продавця. До перевірки було надано товарно-транспортну накладну.

Актом перевірки зафіксовано не встановлення адреси зберігання продавцем товару до моменту транспортування товару та не надання позивачем документів щодо наявності обладнання яке може завантажувати товар та договору на перевезення між позивачем та перевізником.

З матеріалів справи убачається, що до перевірки були надані всі необхідні документи, які підтверджують факт поставки запасних частини до тепловозу, про що наявні посилання в Акті перевірки зокрема на те, що згідно дослідженої в ході перевірки відомості позивача з придбання та витрат ТМЦ за жовтень 2016 року встановлено відображення позивачем надходження ТМЦ в асортименті ідентичним ТМЦ зазначених в первинних документах виписаних ТОВ Фонд Проекшн та подальший рух ТМЦ (використання в господарської діяльності).

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у листопаді 2016 року в сумі 150995,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин позивача з контрагентом-постачальником TOB Номос Омас .

Так, 02.11.2016 року між позивачем та ТОВ Номос Омас укладено договір купівлі-продажу № 02/11, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до тепловозу ТГМ-40. 18.11.2016 року між позивачем та ТОВ Номос Омас укладено договір купівлі-продажу № 18/11, предметом якого є купівля-продаж запасних частин (кільця ущілення, кільця, паливоохолождувач).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по договорам купівлі-продажу за листопад 2016 року позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у грудні 2016 року в сумі 22750,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин позивача з контрагентом TOB Арлекс .

20.12.2016 року між позивачем та ТОВ Арлекс (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 20/12/16 предметом якого є купівля-продаж колінчастого валу 6ЧН 21/21.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по договору купівлі-продажу за грудень 2016 року позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну та рахунок на оплату.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у квітні 2017 року в сумі 23450,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Елізія .

Так, 10.04.2017 року між позивачем та ТОВ Елізія укладено договір про надання послуг № 10/04/17 предметом якого є технічне обслуговування тепловозів ТЕМ-1 № 1843, ЧМЕ-3 № 13 по циклу ТО-3.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за квітень 2017 року позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкову накладну та рахунок на оплату.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у квітні червні 2017 року в сумі 142748,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Люкс-Торг .

Так, 25.04.2017 року між позивачем та ТОВ Люкс-Торг (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 25/04/17 предметом якого є купівля-продаж запасних частин до тепловозів після ремонту. 15.05.2017 року між позивачем та ТОВ Люкс-Торг (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 15/05/17 предметом якого є купівля-продаж колісних пар тепловоза ТГМ 4А.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за квітень - травень 2017 року позивачем надано рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

15.05.2017 року між позивачем та ТОВ Люкс-Торг було укладено договір про надання послуг № 15/05 предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування тепловозів ТЕМ-1 № 1843, ЧМЕ-3 № 137, ТЕМ2 № 0028С по циклу ТО-3. 09.06.2017 року між позивачем та ТОВ Люкс-Торг було укладено договір про надання послуг № 09/06 предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування тепловозів ТЕМ-1 № 1843, ЧМЕ-3 № 137, ТЕМ2 № 0028С по циклу ТО-3.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за травень червень 2017 року позивачем надано рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у серпні 2017 року в сумі 11780,00 грн. (по податкових накладних виписаних у липні 2017 року) відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Фірма Оренсал .

13.07.2017 року між позивачем та ТОВ Люкс-Торг було укладено договір про надання послуг № 13/07 предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування тепловоза ТЕМ-1 № 1843 по циклу ТО-3.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у липні 2017 року в сумі 39000,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Кальма .

Так, 01.07.2017 року між позивачем та ТОВ Кальма (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/07 предметом якого є купівля-продаж електротягового двигуна ЕД-118.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за липень 2017 року позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у липні 2017 року в сумі 195000,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Ейр Інвест .

03.07.2017 року між позивачем та ТОВ Ейр Інвест (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 03/07/17 предметом якого є купівля-продаж електротягових двигунів ЕД-118.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у березні 2018 року в сумі 105005,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Інформ-агенство Край (попередня назва в період взаємовідносин ТОВ ТД БЕСТ КАНТРИ , змінено 19.07.2018 року).

06.03.2018 року між позивачем та ТОВ Інформ-агенство Край укладено договір про надання послуг № 06/03 предметом якого є проведення технічного обслуговування тепловозів ТЕМ-1 № 1843, ЧМЕ-3 № 137, ТГМ-4А № 1289 по циклу ПР-1.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у червні 2018 року в сумі 164668,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Бертоліо .

11.06.2018 року між позивачем та ТОВ Бертоліо (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 11/06 предметом якого є купівля-продаж колінчатого валу. 18.06.2018 року між позивачем та ТОВ Бертоліо (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 18/06 предметом якого є купівля-продаж колісних пар (б/у) ТГМ4А з редукторами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Згідно Акту перевірки висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у червні 2018 року в сумі 103436,00 грн. відповідач робить виходячи з аналізу взаємовідносин з контрагентом ТОВ Брікамп .

13.06.2018 року між позивачем та ТОВ Брікамп (продавець) укладено купівлі-продажу № 13/06 предметом якого є купівля-продаж редуктора колісної пари.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано видаткову накладну, видаткову накладну, податкову накладну.

Також, 13.06.2018 року між позивачем та ТОВ Брікамп укладено договір про надання послуг № 13/06 предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування тепловозів ЧМЕ-3 № 137, ТЕМ-1 № 1843, ТГМ-4А № 1289 по циклу ТО-3.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Отже, позивачем надано усі необхідні первинні документи в підтвердження реальності господарських операцій за перевіряємий період та подання звітності з податку на додану вартість.

Суд не погоджується з посиланнями Акту перевірки на те, що надані до перевірки акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не деталізовано та зазначає, що вказані документи оформлені у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України № 996.

Щодо посилань в акті перевірки на нульовий стан платник податків за основним місцем реєстрації по контрагентам ТОВ Арена Інтернешинал , ТОВ Номос Омас , ТОВ Арлекс , ТОВ Елізія , ТОВ Люкас-торг , ТОВ Фірма Оренсал , ТОВ Інформ-агенство Край та ТОВ Бертоліо , суд зазначає наступне:

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство та фізичні особи які мали на це умисел, а не позивач, оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Статтею 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Більше того, Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

До того ж, колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Отже, посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача є безпідставними, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Неприйнятними є також посилання податкового органу на припущення неможливості виконання контрагентами позивача господарських операцій, з огляду на те, що такий вид доказів, як припущення в адміністративному судочинстві відсутній та відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2019 року по справі № 826/15112/16.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнані нечинними.

Колегія суддів зазначає, що факт порушення кримінальних справ не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 826/16304/17 та у постанові від 28 травня 2019 року по справі № 826/15112/16.

Щодо посилань Акту перевірки на ненадання документів, які свідчать про відрядження директора ПВКФ Кальтаір (замовника) для укладення договорів, відступних звітів про відрядження та даних по рахунку 372 Розрахунки з підзвітними особами пов`язаний з даним відрядженням, суд зазначає наступне:

Як зазначив позивач, при укладенні деяких господарських договорів поза місцем знаходження ПВКФ Кальтаір директором дійсно окремо не оформлювалися документи та звіти про ці відрядження. Вказане пов`язано з тим, що перебуваючи у відрядженнях по інших питаннях діяльності підприємства (зустрічі та переговори з іншими контрагентами) при отриманні в цих відрядженнях інформації про наявність контрагентів, які мали можливість терміново надати необхідні послуги або поставити необхідний товар для ПВКФ Кальтаір керівником попутно (додаткового до відрядження) здійснювалися зустрічі з керівниками цих суб`єктів господарювання для обговорення та укладення договорів. Наведене унеможлювало окреме оформлення відряджень (наказом, звітом), але ці обставини враховувалися при оформленні звітів по запланованих відрядженнях.

З урахування підтвердження позивачем реальності господарських операцій, суд не бере до уваги зазначені висновки ГУ ДФС.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 05.12.2018 року № 00111861407.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги приватної виробничо-комерційної фірми Кальтаір про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 р. № 00111861407 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (т.3 а.с. 1) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року по справі № 400/2216/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 27 травня 2020 року.

Суддя-доповідача Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.