Ухвала

від 25.05.2020 по справі 640/4123/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 травня 2020 року м. Київ№ 640/4123/20 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Блекбренд Сервіс"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кан Компані"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ценадар Торг"

4) Приватне підприємство фірма "Амн Транс"

про визнання протиправним та скасування наказу та рішення, зобов`язання вчинити

дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Блекбренд Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кан Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ценадар Торг", Приватне підприємство фірма "Амн Транс", в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 240/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині скасування:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44594418 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602487 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602512 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44588516 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602297 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602373 від 13 грудня 2018 року.

2) скасувати рішення головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни № 45286477 від 30 січня 2019 року, в частині скасування:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44594418 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602487 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602512 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44588516 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602297 від 13 грудня 2018 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602373 від 13 грудня 2018 року.

3) зобов`язати Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав записи про право власності № 29430337, запис про іпотеку № 29437577, запис про обтяження № 29437596, запис про право власності № 29424754, запис про іпотеку № 29437419, запис про обтяження № 29437480.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блекбренд Сервіс" (Іпотекодавець) укладено:

- договір іпотеки, посвідчений Змисловською Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 грудня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за № 2332. Одночасно з укладенням Договору іпотеки № 1 прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602487 від 13 грудня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602512 від 13 грудня 2018 року;

- договір іпотеки, посвідчений Змисловською Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 грудня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за № 2320. Одночасно з укладенням Договору іпотеки № 2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602297 від 13 грудня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602373 від 13 грудня 2018 року.

07 лютого 2020 року стало відомо, що за скаргою Приватного підприємства фірма "АМН Транс" від 12 грудня 2018 року № 12/2 із доповненнями від 15 січня 2019 року № 15/2, 28 січня 2019 року Міністерство юстиції України видало наказ № 240/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що стосується:

- предмета іпотеки № 1, зокрема, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44594418 від 13 грудня 2018 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602487 від 13 грудня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602512 від 13 грудня 2018 року;

- предмета іпотеки № 2, зокрема, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44588516 від 13 грудня 2018 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602297 від 13 грудня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44602373 від 13 грудня 2018 року.

Предметом Договору іпотеки № 1 є забезпечення вимог Іпотекодержателя до Іпотекодавця, що випливають з Договору позики, посвідченого Змисловською Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 грудня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за № 2298 (а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу), укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, за умови якого останній зобов`язаний в порядку, передбаченому договором, повернути Іпотекодержателю не пізніше 13 грудня 2021 року включно кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

З метою забезпечення виконання своєчасного та повного виконання своїх зобов`язань за Договором позики № 1, Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом іпотеки за змістом пункту 1.3 Договору іпотеки № 1 є складські приміщення літ. Е площею 277,4 кв.м., складські приміщення літ. Є площею 12,5 кв.м., складські приміщення літ. Ж площею 109,8 кв.м., 1/3 частина замощення, І, загальна площа приміщень становить 399,6 кв.м. (надалі за текстом - Предмет іпотеки № 1).

Відповідно до пункту 1.4. Договору іпотеки № 1, вищевказаний Предмет іпотеки № 1 належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого Змисловською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 12 грудня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 2298; Акта приймання - передачі майна за договором купівлі - продажу від 12 грудня 2018 року від 12 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ценадар Торг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блекбренд Сервіс"; Договору поділу нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю, посвідченого Змисловською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 грудня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 2312; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2018 року (номер запису про право власності 29430337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1720600061101).

Предметом Договору іпотеки № 2 є забезпечення вимог Іпотекодержателя до Іпотекодавця, що випливають з Договору позики, посвідченого Змисловською Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 грудня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за № 2319 (а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу), укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, за умови якого останній зобов`язаний в порядку, передбаченому договором, повернути Іпотекодержатепю не пізніше 13 грудня 2021 року включно кошти у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

З метою забезпечення виконання своєчасного та повного виконання своїх зобов`язань за Договором позики № 2, Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом іпотеки за змістом пункту 1.3 Договору іпотеки № 2 є майстерня літ. А площею 1907,4 кв.м., прохідна літ. Ж , огорожі 2/3 частини, поз. 1-2; загальною площею 1907,4 кв.м. (надалі за текстом - Предмет іпотеки № 2).

Відповідно до пункту 1.4. Договору іпотеки № 2, вищевказаний Предмет іпотеки № 2 належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого Змисловською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 12 грудня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 2285; Акта приймання - передачі майна за договором купівлі - продажу від 12 грудня 2018 року від 12 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ценадар Торг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Блекбренд Сервіс"; Договору поділу нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю, посвідченого Змисловською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 грудня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 2311; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2018 року (номер запису про право власності 29424754, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1720313361101).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір повинен розглядатися районним судом за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи - 4 про розгляд справи у судовому засіданні.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з`ясувавши думку представників сторін з приводу можливості закриття провадження у справі, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, у відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, за твердженнями позивача, права власності на спірну нежитлову будівлю внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за іншою юридичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв`язку з виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного суду місцевого загального суду.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 640/4123/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Блекбренд Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кан Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ценадар Торг", Приватне підприємство фірма "Амн Транс" про визнання протиправним та скасування наказу та рішення, зобов`язання вчинити дії.

3. Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції районного суду та має розглядатись правилами цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова