Рішення

від 27.05.2020 по справі 826/2602/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 826/2602/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши, в порядку письмового провадження, адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Чимира Віктора Павловича (довіреність від 17.07.2017 б/н),

відповідача - Денисенко Олександри Едмондівни (дов. від 01.03.2018 №41/26-15-10-0-17),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Ходинг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивачем змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Ходинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ", що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.11.2017. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Ходинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ".

Податкові зобов`язання позивачу нараховано за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій із ПП Альмапром , ПП Градо - Інвест , ПП Аеропостач , ПП Інтерсток за період з 01.01.2015 по 31.10.2016 якою встановлено відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, від дійсно мав з ПП Альмапром , ПП Градо - Інвест , ПП Аеропостач , ПП Інтерсток фінансово - господарські взаємовідносини, які мали реальний характер, послуги отримані за правовідносинами з якими були використані ним у власній господарській діяльності.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що контрагенти позивача ПП Альмапром , ПП Градо - Інвест , ПП Аеропостач , ПП Інтерсток здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату та не мають реального товарного характеру, а отже позивачем фактично було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в поряду письмового провадження.

Під час розгляду справи, суд встановив наступне.

У період з 04.11.2016 по 17.11.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Аделіна - Холдинг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій із ПП Алкор Груп , ПП Альмапром , ПП Градо - Інвест , ПП Аеропостач , ПП Інтерсток за період з 01.01.2015 по 31.10.2016.

За результатами перевірки складно акт від 11.2016 № /-С5 /26-15-14-07-02-14/36588728, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу Україин в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 711555,00 грн. та порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 741743,07 грн.

14.12.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №2812615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1112615,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 370872,00 грн. та № 2802615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1067333,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 355 778,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 07.02.2017 №2254/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 14.12.2016 №2812615147 та № 2802615147 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Документів на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ПП Інтерсток позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ПП Аеропостач позивачем надано суду копію договору від 20.04.2016 № АХ-2016 про послуги технічного запису розмов, його зберігання, обробки та аналізу та складаних до нього актів надання послуг від 31.05.2016 № 2 та № 3.

Відповідно до пункту 1.1 сказаного договору мають бути надані такі послуги: налаштування; надання абонентських послуг зберігання інформації (записів розмов) із застосуванням апаратних засобів виконавця; послуги спеціалістів технічної підтримки, обсяг яких змінюється (послуги одночасного та безперервного запису розмов персоналу замовника (операторів call-center) із абонентами/користувачами call-center замовника, їх обробка (сортування, архівація), зміна форматів з формату зберігання на формат доступу MP3); послуги спеціалістів Виконавця із проведення та складання аналітичної звітності, обсяг яких змінюється за запитом замовника.

Пунктом 3.4 договору від 20.04.2016 № АХ-2016 встановлено, що послуги, що надаються на запит замовника відповідно до підпункту 1.1.3 пункту 1.1 статті 1 цього договору, (їх результати у вигляді статистичних та /або аналітичних звітів виконавця), можуть передаватися замовнику на його вимогу у електронному та/або письмовому вигляді, але у будь-якому разі повинні містити таку обов`язкову інформацію: Дата Виклику; Час початку розмови; Тривалість розмови (в секундах); Номер оператора; Номер телефону. Вказана інформація є обов`язковою, при цьому інші критерії включаються до звіту на запит замовника.

Таким чином факт надання послуг за вказаним договором, зокрема, мають підтверджувати записи розмов персоналу позивача здійснені ПП Аеропостач та аналітична звітність.

Позивачем вказаних доказів на підтвердження отримання послуг від ПП Аеропостач суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали складатися відповідно до умов договору укладеного з ПП Аеропостач , а документів на підтвердження фінансово - господарських правовідносин з ПП Інтерсток взагалі не надано, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП Аеропостач та ПП Інтерсток , а отже не доведено факт отримання послуг від зазначених контрагентів.

У періодах щодо яких проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські правовідносини з ПП Альмапром . За договором оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 21.12.2015 №АХ21122015, відповідно до якого орендодавець (ПП Альмапром ) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення , що належить орендодавцю на праві власності. Перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет оренди, надано у Додатку №1, Додатку №2, Додатку №3, Додатку №4 до вказаного договору, які є його невід`ємною частиною. Передача предмету оренди від Орендодавця Орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, форма якого наведена в Додатку № 5 до цього Договору.

На підтвердження факту отримання послуг да договором позивачем надано суду копії актів надання послуг від 3.01.2016 №137, №142, №143 та №144, а на підтвердження здійснення плати копії платіжних доручень №670 від 15.02.2016, №673 від 16.02.2016, №121 від 17.02.2016, №126 від 18.02.2016, №131 від 19.02.2016, №139 від 29.02.2016, №144 від 01.03.2016, №150 від 02.03.2016, №165 від 04.03.2016, №171 від 11.03.2016, №179 від 14.03.2016 та №212 від 29.03.2016.

Позивач в періоду щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські правовідносини з ПП Градо Інвест за договорами:

- від 14.01.2016 оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення № АТ014 відповідно до якого орендодавець (ПП "Градо Інвест") передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності. Перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет оренди, надано у Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3 до вказаного, які є його невід`ємною частиною. Предмет оренди було передано у користування 14.01.2016 за актом приймання- передачі, та повернутий орендодавцю 29.02.2016 за актом приймання-передачі;

- від 15.01.2016 оренди № ПО15 програмного забезпечення, відповідно до якого орендодавець (ПП "Градо Інвест") передає, а Орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) програмне забезпечення Genesys v8.1 та здійснює його технічну підтримку, вартість якої також встановлюється в додатках до договору. Перелік, кількість, асортимент, характеристики предмету оренди вказано в додатку до договору № 1 Специфікації прав на отримання технічної підтримки ПЗ GENESYS та перелік, кількість та вартість предмету оренди на місяць . Предмет оренди було передано у користування 01.02.2016 за актом приймання- передачі, та повернутий орендодавцю 29.02.2016 за актом приймання-передачі

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії акті приймання - передачі договорів оренди від 14.01.2016, від 01.02.2016 та від 29.02.2016, актів надання послуг від 29.02.2016 № 10, № 11, №12, №13, №14, а на підтвердження здійснення оплати платіжних доручень №419 від 17.06.2016, №431 від 01.07.2016, №435 від 02.07.2016, №442 від 04.07.2016, №451 від 05.07.2016, №456 від 07.07.2016, №460 від 11.07.2016, №483 від 21.07.2016, №7371858554 від 22.07.2016, №492 від 01.08.2016, №499 від 02.08.2016, №507 від 03.08.2016, №513 від 05.08.2016, №518 від 10.08.2016, №525 від 16.08.2016, №539 від 22.08.2016.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ПП Альмапром та ПП Градо Інвест не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наданих ним на підтвердження реальності господарських операцій між ним та контрагентами ПП Альмапром та ПП Градо Інвест .

Посилання відповідача на те, що в наданих до перевірки документах, а саме додатках 1 - 4 до договору оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 21.12.2015 №АХ21122015 не зазначено, де саме та як саме використовувалось орендоване обладнання, не зазначено чітко час, дату та адреси де використовувалось орендоване обладнання, не надано звіти та інша інформація як саме використовувалось обладнання, які обсяги виконаних робіт виконано на даному обладнанні та документи стосовно предмету надання послуг та в додатку 4 перелік та опис обладнання та програмного забезпечення наведено виключно англійською мовою, як обставину, яка зумовлює відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем ПП Альмапром , не приймаються судом до уваги, оскільки вказані посилання відповідача навіть не свідчать про недоліки оформлення первинних документів, а стосуються виключно технічних аспектів здійснення позивачем господарської діяльності, які не мають жодного відношення до податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно ПП Альмапром та ПП Градо Інвест , як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Посилання відповідача на протокол допиту від 23.05.2016 отриманий від СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі громадянки ОСОБА_1 складений в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000055 від 05.05.2016, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32016100100000055 від 05.05.2016 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та ПП Градо Інвест .

Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ПП Градо Інвест .

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ПП Альмапром та ПП Градо Інвест відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП Альмапром та ПП Градо Інвест мали реальний товарний характер, а отже у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 36588728) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.12.2016 №2812615147 та № 2802615147 в частині нарахування грошових зобов`язань за фінансово - господарськими правовідносинами з ПП Альмапром та ПП Градо Інвест .

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 36588728) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 350,00 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов