Постанова

від 26.05.2020 по справі 2340/4139/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4139/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Чорнобай-Птиця" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Чорнобай-птиця (далі - позивач, ПАТ "Чорнобай-птиця") звернулось до суду з позовом до Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області №2 від 26.01.2016 про опис майна ПрАТ Чорнобай-Птиця у податкову заставу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на правомірність свого рішення посилаючись на подання Золотоніської УДКС Черкаської області для застосування заходів стягнення простроченої заборгованості у сумі основного боргу (заборгованість за бюджетною позичкою, наданої на закупівлю с/г продукції за держзамовленням (контрактом).

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання подання Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області від 22.11.2015 №03-31/1693 Про направлення подання по бюджетних позичках , згідно якого за ПАТ Чорнобай Птиця обліковується заборгованість за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю с/г продукції за держзамовленням (контрактом) по постанові КМУ №1474 від 29.11.1997 у сумі 39600,00 грн, заступником начальника Чорнобаївського відділення Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області Рожко Л.В. 26.01.2016 прийнято рішення №2 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ПрАТ Чорнобай-Птиця у податкову заставу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02 березня 2011 року Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості .

Пунктом 2 Порядку № 174 встановлено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

- боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

- бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

- заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до п. 6 Порядку, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 року № 74/194, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, органи Державного казначейства України надають у паперовому вигляді відповідним органам державної податкової служби подання щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками, фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість станом на 1 число поточного місяця, у національній валюті з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом.

Подання на стягнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, готуються органами Державного казначейства України щодо боржників. Щодо заборгованості за кредитами, залученою державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, яка обліковується за ліквідованими боржниками, органи Державного казначейства України щомісяця до 20-го числа місяця, наступного за звітним, надають у паперовому вигляді відповідним органам державної податкової служби інформацію відповідно до пункту 9 цього Порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що подання органів Державного казначейства України носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Відтак, зазначені подання, на підставі яких було винесено оскаржуване рішення не можуть бути використані судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги та стан розрахунків з бюджетом.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п. 88.1-88.3 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно п.п. 89.1.1.- 89.2.3 п. 89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України визначено, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Правова позиція у аналогічних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 802/3914/14-а.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на виконання вимог статті 89 Розділу ІІ Податкового кодексу України було прийняте оскаржуване рішення №2 від 26.01.2016 року про опис належного позивачу майна у податкову заставу.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази суд зазначає, що на час дії нормативно-правових актів, на підставі яких надавалась бюджетна позичка, діяв Цивільний кодекс Української РСР.

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, зокрема: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст.4 Цивільного кодексу Української РСР Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Також, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 996) регулюються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону № 996 визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи , оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону № 996, оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а податковим органом не надано жодних первинних документів, які б свідчили про наявність заборгованості перед державним бюджетом. Зокрема, відсутні будь-які договори, акти прийому-передачі, які б могли підтвердити факт отримання позивачем у 1997 році 147 тони пшениці та 153 тони ячменю.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ДП Златодар від 16.03.2016 року та акт звірки взаєморозрахунків з ПрАТ Чорнобай-птиця згідно яких станом на 01.03.2016 заборгованість відсутня (а.с.12-13).

Також, згідно повідомлення Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області №5428 від 22.09.2017, станом на 21.09.2017 року у ПрАТ Чорнобай-птиця відсутня заборгованість по сплаті податків, зборів та інших обов`язкових платежів (а.с.14).

Таким чином, враховуючи, що податковим органом не доведено, що за позивачем обліковується податковий борг та виходячи з аналізу наведених правових положень колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення заступника начальника Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області №2 від 26.01.2016 про опис майна ПрАТ Чорнобай-Птиця у податкову заставу є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, та не містить нових доказів, фактів та доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: