Постанова

від 27.05.2020 по справі 140/3566/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3566/19 пров. № А/857/3447/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Волинська оптово-роздрібна фірма Галант на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 140/3566/19 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного акціонерного товариства Волинська оптово-роздрібна фірма Галант про стягнення податкового боргу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Дмитрук В.В. в м. Луцьку Волинської області 30.01.2020 року), -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства Волинська оптово-роздрібна фірма Галант (далі - ПрАТ Волинська оптова-роздрібна фірма Галант ) про стягнення податкового боргу в розмірі 334959 грн. 17 коп.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з рахунків ПрАТ Волинська оптова-роздрібна фірма Галант в банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг в розмірі 334959 гривень 17 копійок, в тому числі: до Державного бюджету України - у сумі 134420 (сто тридцять чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 69 копійок, до місцевого бюджету міста Луцька - у сумі 200538 (двісті тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 48 копійок.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи та винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, а саме позивачем не зазначено в позовній заяві про стягнення коштів, які знаходяться на конкретних рахунках відповідача (джерело погашення боргу), не надано доказів надіслання податкової вимоги, а також суд першої інстанції позбавив відповідача участі при розгляді даної позовної заяви, чим порушено статтю 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з довідки про наявність боргу по платежах до бюджету та розрахунку сум податкового боргу встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 334959 грн. 17 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в сумі 106653 грн. 89 коп.; по земельному податку з юридичних осіб в сумі 200538 грн. 48 коп.; з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 27766 грн. 80 коп. (а.с. 12-14). Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу, а саме відповідачу були направлені податкові вимоги від 07.05.2007 № 1/526 та від 19.06.2007 № 2/620 (а.с.10-11), проте вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу, з моменту винесення податкових вимог податковий борг не переривався.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується заборгованість у сумі 334959 грн. 17 коп., щодо наявності та розміру якої відповідачем не надано доказів її погашення, відтак позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування є ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 38.1 статті 38 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Апеляційним судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 334959 грн. 17 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в сумі 106653 грн. 89 коп.; по земельному податку з юридичних осіб в сумі 200538 грн. 48 коп.; з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 27766 грн. 80 коп., відповідно до довідки про наявність боргу по платежах до бюджету та розрахунку сум податкового боргу (а.с.12-14).

Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Щодо покликань апелянта на те, що фіскальним органом не надано доказів надіслання податкової вимоги, апеляційний суд зазначає, що позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу, а саме відповідачу були направлені податкові вимоги від 07.05.2007 №1/526 та від 19.06.2007 №2/620 (а.с.10-11), проте вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу, з моменту винесення податкових вимог податковий борг не переривався.

Щодо доводів апелянта про те, що оскільки позивачем не зазначено в даному випадку джерело погашення податкового боргу, тому у задоволенні позову необхідно відмовити, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).

Отже, позивачем обрано правильний спосіб погашення податкового боргу відповідача, вказавши джерело його погашення, оскільки саме такий спосіб передбачений ПК України і незазначення податковим органом в позовній заяві конкретних рахунків боржника не може бути підставою для відмови в позові.

Крім того, аналізуючи вищевикладені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.

При цьому положення податкового законодавства не встановлюють імперативного обов`язку щодо звернення контролюючого органу з вимогами про стягнення податкового боргу, саме в порядку статті 283 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 0940/2276/18 (№ К/9901/29891/19).

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки процедуру стягнення податкового боргу, контролюючим органом, здійснено шляхом подання до суду саме позовної заяви, а не заяви, у відповідності до статті 283 КАС України, покликання апелянта на порушення вимог цієї статті КАС України є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи судом першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Судом надавалася відповідачу можливість надати відзив на позовну заяву, тобто його право на участь у судовому розгляді порушене не було.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки за відповідачем рахується заборгованість у сумі 334959 грн. 17 коп., щодо наявності та розміру якої відповідачем не надано доказів її погашення, а тому позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Волинська оптово-роздрібна фірма Галант залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 140/3566/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська