Рішення

від 26.05.2020 по справі 235/1587/20

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/235/909/20

Справа №235/1587/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Комарової О.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Покровського району про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Піщанської сільської ради Покровського району про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та яке згідно технічної документації складається з А-1 - житлового будинку загальною площею 44,1 кв. м., житловою 18,9 кв. м., Е-1 - житлового будинку загальною площею 33,2 кв. м., житловою 21,2 кв. м. , а також господарських споруд і будівель. Вона, яка єдиний спадкоємець своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вказане домоволодіння відносилось до категорії колгоспний двір , спочатку побудований її батьками, а потім житловий будинок Е-1 побудований її чоловіком. Оскільки зазначене домоволодіння не зареєстроване, відсутній на нього правовстановлюючий документ, при оформленні спадкових справ їй відмовили в отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від за нею визнано право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що право власності остаточно не зареєстровано за позивачкою, а вона є єдиним власником даного домоволодіння, просить визнати за нею як за колишнім членом колгоспного двора право власності на домоволодіння, що складається з : А-1- житловий будинок загальною площею 44,1 кв. м. та житловою площею 18,9 кв. м., а-1-прибудова, Е-1 житловий будинок загальною площею 33,2 кв. м. та житловою площею 21,2 кв .м., е-1 тамбур, Б-1 літня кухня, б-1 тамбур, В-1 гараж, Г-1 вбиральня, Д-1, Ж-1,З-1, И-1- сарай, к_1 навіс, пг-1 погріб, 1-вимощення, № 1 огорожа, № 2 ворота, № 4 колодязь, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 4).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просили справу розглядати без участі представника ( а. с. 51).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Позивачка по справі ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 ( а.с. 6).

В період шлюбу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про забудову садиби в сільських населених пунктах та акт про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 13.04.1977 року за адресою с. Піщане Красноармійського району ( а. с.12).

Згідно довідки КП БТІ від 02.10.2019 р. № 1203/01-02 станом на 01.01.2013 р. будинок АДРЕСА_1 в КП БТІ не зареєстрований .

Загальна площа 33,2 кв. м., житлова 21,2 кв. м. в будинку АДРЕСА_2 кв. м., житлова площа 18,9 кв. м. в будинку А-1 АДРЕСА_1 ( а. с. 17).

Згідно довідки Піщанської сільської ради Покровського району за № 661 від 09.09.2019 року в по господарській книзі с. Піщане за 1977-1979 роки відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та він мав склад сім`ї: ОСОБА_2 - голова сім`ї; ОСОБА_1 - дружина ( а. с. 8).

До матеріалів справи також надано виписка з погосподарській книзі, з якої вбачається, особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , головою домогосподарства є ОСОБА_2 , члени сім`ї ОСОБА_1 , в розділі 1У будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства зазначено рік побудови житлового будинку - 1977 ( а. с. 18-19).

З технічного паспорта, наданого до матеріалів справи вбачається, що житловий будинок А-1 побудований батьками позивачки у 1950 році, житловий будинок ОСОБА_3 -1 -побудований чоловіком позивачки ОСОБА_2 у 1977 році, господарські споруди: літня кухні у 1983 році, гараж, вбиральня, сарай - у 1977 році ( а. с. 21-25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 ( а. с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ( а. с. 7).

Позивачка як спадкоємиця першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ( а. с. 39).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 20.01.2020 року встановлено, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.10.2019 року нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок в АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку, а згідно довідки, виданої КП БТІ м. Покровська 02.10.2019 р., вказано, що цей будинок не зареєстрований.( а.с. 27).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 20.01.2020 р. визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння, що складається з А-1 житловий будинок загальною площею 44,1 кв.м., та житловою 18,9 кв.м., а-1-прибудова, Е-1 житловий будинок загальною площею 33,2 кв.м. та житловою 21,2 кв.м., е-1 тамбур, Б-1 літня кухня, б-1 тамбур, В-1 гараж, Г-1 вбиральня, Д-1, Ж-1,З-1,И-1 -сарай, К-1 навіс, пг- погріб, 1 вимощення, № 1 огорожа, № 2 ворота, № 4 колодязь, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набуло законної сили ( а.с. 27-29).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на ново строєне нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва ( створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва ( створення майна).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що до правовідносин щодо спадкування застосовується норма, яка діяла на час відкриття спадщини, а до правовідносин щодо набуття права власності - законодавство, яке було чинним на момент набуття.

У 1974 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України, у справі № 6-145цс13, відповідно до яких порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 року № 69.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

На підтвердження належності спадкодавцям зазначеного домоволодіння, позивачкою надано виписка з погосподарської книги, в якій зазначена соціальна група господарства-колгоспне, зазначено рік побудови житлового будинку А-1- у 1952 р, кухня - у 1958р., підвал - у 1964 р. , житловий будинок Е-1- у 1977 р.( а. с.18-19).

Відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та мав склад сім`ї ОСОБА_2 - голова сім`ї, ОСОБА_1 - дружина ( а. с.18).

За змістом ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року (що поширюється на спірні правовідносини) колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарства. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

При цьому за змістом ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно змісту Вказівок № 112/5 та № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючи члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносились до господарств колгоспників.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснено, що положення ст.ст. 17,18 Закону України Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону ( з 15.04.1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон). Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Статтею 5 Закону визначено об`єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, а саме: земельні ділянки, підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Таким чином, реєстрація права власності на такий об`єкт нерухомого майна, як колгоспний двір, законодавством не передбачена.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності виникає із підстав , що не заборонені законом .

У відповідності до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у зв`язку із смертю власника.

З аналізу вищезазначених норм права випливає, що у разі віднесення господарства до колгоспного двору частини кожного з його членів у спільному майні є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 563 ЦК УРСР 1963 року у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається.

Статтею 126 ЦК УРСР передбачалося, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку у майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Про практику розгляду судами справ про спадкування № 4 від 24.06.1983 року правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося),відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпунктах б) та г) пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності судам роз`яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Як встановлено в судовому засіданні, домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку А-1 та житлового будинку Е-1 та господарських будівель.

В погосподарській книзі зазначено рік забудови, тобто рік введення в експлуатацію житлового будинку А-1 - 1952 р., Е-1-1977( а. с. 18- 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, головою колгоспного двору став ОСОБА_2 .

Після припинення колгоспного двору частка в майні- домоволодінні АДРЕСА_1 розподіляється таким чином: 1/2 - позивачці та 1/2 - ОСОБА_2 .

Даних того, що позивачка втратила право на частку у колгоспному дворі станом на 15.04.1991 року суду не надано.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначене домоволодіння належало до колгоспного двору, і частки його членів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є рівними, на день смерті останньому належало 1/2 частка цього майна, то визнання за позивачкою права власності саме як колишнього члена колгоспного двора відповідає вищезазначеним нормам права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218,1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 120,123 ЦК УРСР, Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування , ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Покровського району про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , як колишнього члена колгоспного двора право власності на 1/2 частку домоволодіння, що складається з : А-1 житловий будинок загальною площею 44,1 кв. м. та житловою площею 18,9 кв. м., а-1-прибудова, Е-1 житловий будинок загальною площею 33,2 кв. м., та житловою 21,2 кв. м., е-1 тамбур, Б-1 літня кухня, б-1 тамбур, В-1 гараж, Г-1 вбиральня, Д-1,Ж-1,З-1,И-1 -сарай, К-1- навіс, пг- 1 погріб, 1 вимощення, № 1 огорожа, № 2 ворота, № 4 -колодязь, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Піщанська сільська рада Покровського району, код ЄРДПОУ 04341910, місце знаходження: вул. Центральна, с. Піщане Покровського району.

Суддя