Ухвала

від 12.03.2020 по справі 760/2171/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Екліпс інвест» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого дев`ятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Екліпс інвест» (код 40635181), а саме: банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «ПУМБ» (МФО 334851); банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ АКБ «Львів» (МФО 325268), в частині видатку коштів (з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та для виплати заробітної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Екліпс інвест» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку не підпадають під визначення речових доказів, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочину. Крім того, в оскаржуваній ухвалі немає жодного посилання на причетність службових осіб товариства до зазначених в ухвалі протиправних дій. До того ж станом на дату подання клопотання жодній посадовій особі товариства в рамках відкритого кримінального провадження не повідомлено про підозру.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився без виклику представника власника майна, копія оскаржуваного рішення отримана лише 26.02.2020 року, а апеляційна скарга подана в строк, визначений ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна відбувся без повідомлення представника власника майна, колегія суддів, виходячи з положеньст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, дев`ятим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019100000000483 від 01.07.2019, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

27.01.2020 року старший слідчий дев`ятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Екліпс інвест» (код 40635181), а саме: банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «ПУМБ» (МФО 334851); банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ АКБ «Львів» (МФО 325268), в частині видатку коштів (з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та для виплати заробітної плати, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2020 року клопотання слідчого задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної

особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №32019100000000483 від 01.07.2019, про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апеляційної скарги про відсутність повідомленої підозри у кримінальному провадженні, а відтак начебто неможливості за таких підстав накладення арешту на майно, є необґрунтованими.

Посилання апелянта про невідповідність арештованого майна ознакам речового доказу також не заслуговують на увагу та спростовуються наданими матеріалами справи.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого дев`ятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Екліпс інвест» (код 40635181), а саме: банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «ПУМБ» (МФО 334851); банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ АКБ «Львів» (МФО 325268), в частині видатку коштів (з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та для виплати заробітної плати, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Екліпс інвест» ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1874/2020 Категорія ст.170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1