Постанова

від 22.05.2020 по справі 638/5175/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2020 року

м. Київ

справа № 638/5175/17

провадження № 61-14464 ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з плавання Спартак , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з плавання Спартак на постанову апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Пилипчука Н. П., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених у травні 2017 року позовних вимог, просив: скасувати наказ директора Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з плавання Спартак (далі - СДЮСШОР Спартак ) № 6 від 16 січня 2017 року По особистому складу про оголошення догани тренеру-викладачу ОСОБА_1 ; скасувати наказ № 9 від 28 лютого 2017 року По особистому складу про оголошення догани тренеру-викладачу ОСОБА_1 ; скасувати наказ № 12/1 від 19 квітня 2017 року По особовому складу Про застосування дисциплінарного стягнення звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у відношенні викладача ОСОБА_1 ; визнати його звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним; поновити його на роботі у СДЮСШОР Спартак на посаді тренера-викладача; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржувані накази є незаконними, суперечать трудовому законодавству, догани оголошено внаслідок безпідставних, необґрунтованих та упереджених дій з боку директора СДЮСШОР Спартак ОСОБА_2 , його звільнення також є незаконним, оскільки попередні заходи дисциплінарного стягнення були вжиті незаконно, а тому відсутнє систематичне невиконання трудових обов`язків, а обираючи такий вид стягнення як звільнення відповідачем не враховано досвід його роботи, попередні досягнення на посаді тренера-викладача у взаємозв`язку із ступенем тяжкості вчиненого проступку.

Судом першої інстанції задоволено клопотання позивача, відповідно до статті 234 КЗпП України та поновлено пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 липня 2017 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ № 6 від 16 січня 2017 року По особистому складу щодо винесення догани тренеру-викладачу ОСОБА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу № 6 від 16 січня 2017 року По особистому складу щодо винесення догани тренеру-викладачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарне стягнення згідно наказу № 6 від 16 січня 2017 року застосоване до позивача ОСОБА_1 неналежним органом, із порушенням частини першої статті 147-1 КЗпП України. Крім того судом враховано, що відповідачем не підтверджено належними доказами порушення позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 3.19. Посадової інструкції тренера-викладача зі спорту, на який міститься посилання в наказі № 6 від 16 січня 2017 року, а саме недотримання ним етичних норм поведінки в спортшколі, побуті, в громадських місцях, які відповідають громадському статусу тренера-викладача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу № 9 від 28 лютого 2017 року По особистому складу , суд першої інстанції виходив з того, що оголошення догани позивачу проведено правомірно, оскільки останнім порушено пункти 3.10 Посадової інструкції тренера-викладача зі спорту СДЮСШОР Спартак , відповідно до якого тренер зобов`язаний надати за вимогою адміністрації документи (журнали) на перевірку.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що наказ № 12/1 від 19 квітня 2017 року містить перелік порушень посадових обов`язків, яких припустився позивач, та які встановлені актом перевірки, проведеної фахівцями Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної державної адміністрації 15 березня 2017 року, зокрема щодо зміни в розкладі занять, невідповідність відпрацьованих годин на тиждень, відсутності відомостей про проходження медичного огляду. Судом також враховано, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом № 9 від 02 лютого 2017 року, та станом на 19 квітня 2017 року дане дисциплінарне стягнення не зняте, тому відповідачем правомірно застосовано дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ СДЮСШОР Спартак № 12/1 від 19 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача зі спорту СДЮСШОР Спартак .

Стягнуто зі СДЮСШОР Спартак на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року у розмірі 39 060, 20 грн без урахування податків та обов`язкових зборів і платежів.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах розміру заробітної плати за один місяць.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та приймаючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що застосовуючи до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, відповідачем у порушення вимог частини третьої статті 149 КЗпП не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, відсутність заподіяної позивачем шкоди, стаж його роботи на посаді тренера викладача, який становить 24 роки, наявність чисельних подяк від Харківської обласної ради, Харківської міської ради за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток фізичної культури та спорту, а також нагородження позивача Указом Президента України від 04 жовтня 2016 року медаллю За працю і звитягу .

Стягуючи зі СДЮСШОР Спартак на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 060, 20 грн за період з 19 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року, апеляційний суд виходив з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , яка становила 205, 58 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні наказу № 9 від 28 лютого 2017 року По особистому складу , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки не вбачав порушень законодавства при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за даним наказом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 лютого 2018 СДЮСШОР Спартак в особі директора ОСОБА_2 подадо через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2017 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норми матеріального права та порушення норми процесуального права.

Заявник в касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме частин першої та сьомої статті 242 ЦПК України, оскільки судом в судовому засіданні 23 січня 2017 року було позбавлено права виступу в судових дебатах представника позивача ОСОБА_3 .

Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу СДЮСШОР Спартак № 12/1 від 19 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачем не надано ніяких доказів про порушення відповідачем вимог частини третьої статті 149 КЗпП. Судом не зазначено в чому полягає незаконне звільнення позивача, та не спростовано порушення позивачем посадової інструкції та трудового законодавства.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2017 року щодо скасування рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу СДЮСШОР Спартак № 12/1 від 19 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанова Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2017 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Дзержинського районного суду міста Харкова.

Справа надійшла до Верховного суду 03 травня 2018 року.

Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1077/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги СДЮСШОР Спартак на постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 травня 1993 року ОСОБА_1 працював у СДЮСШОР Спартак на посаді тренера-викладача за основним місцем роботи.

12 січня 2017 року відбулися збори тренерсько-викладацького складу СДЮСШОР Спартак , оформлені протоколом № 1 від 12 січня 2017 року, на яких було прийнято рішення про оголошення догани тренеру-викладачу ОСОБА_1 (рішення з другого питання порядку денного) (а.с. 10).

16 січня 2017 року директором СДЮСШОР Спартак ОСОБА_2 видано наказ № 6, відповідно до якого рішенням тренерсько-викладацького складу від 12 січня 2017 року винесено догану тренеру-викладачу ОСОБА_1 , копія якого була вручена останньому 17 січня 2017 року (а.с. 11).

Відповідно до протоколу № 2 від 07 лютого 2017 року директором СДЮСШОР Спартак було доведено до відома тренерсько-викладацького складу про необхідність здати в адміністрацію школи документацію по СДЮСШОР для перевірки до 10 лютого 2017 року. Позивач був присутній на зборах, однак від підпису про ознайомлення відмовився (а.с. 12).

28 лютого 2017 року директором СДЮСШОРП Спартак видано наказ № 9, яким винесено догану тренеру-викладачу ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням пункту 3.10. посадової інструкції тренера-викладача, копія наказу позивачеві вручено 07 березня 2017 року (а.с. 14).

19 квітня 2017 року директором СДЮСШОР Спартак ОСОБА_2 видано наказ № 12/1 По особовому складу Про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України , яким до тренера-викладача зі спорту ОСОБА_1 застосовано заходи стягнення у вигляді звільнення за систематично невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В наказі містяться посилання на два накази, якими позивачу було оголошено догани, а також на Акт перевірки учбово-тренувальних занять тренерами СДЮСШОР Спартак , яку було проведено фахівцями Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної державної адміністрації 15 березня 2017 року. Вказаною перевіркою встановлено, що тренер ОСОБА_1 без погодження з керівництвом СДЮСШОР Спартак переніс заняття з групою базової підготовки 3 р.н. з 17.45 год. на 14.45 год.; зроблені зауваження щодо складу групи базової підготовки 3 р.н. у тренера ОСОБА_1 , відповідно до яких учні училища фізичної культури № 1 не мають права зараховуватися до списків осіб, що займаються у СДЮСШОРП; з групою тренер повинен працювати 18 годин на тиждень, а в журналі за березень місяць поточного року тренер працював 12 годин; у журналі тренера ОСОБА_1 відсутня відмітка щодо проведення медичного огляду.

28 березня 2017 року ОСОБА_1 було надано письмові пояснення щодо порушень, визначених у вказаному акті перевірки.

Звільнення позивача було погоджене профспілкою СДЮСШОР Спартак згідно із повідомленням профспілкового представника від 18 квітня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Отже, судам при розгляді справ указаної категорії належить виходити з того, що при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, в силу частини третьої статті 149 КЗпП України, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як встановлено судами, та вбачається з матеріалів справи 19 квітня 2017 року директором СДЮСШОР Спартак ОСОБА_2 видано наказ № 12/1 По особовому складу Про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України , яким до тренера-викладача зі спорту ОСОБА_1 застосовано заходи стягнення у вигляді звільнення за систематично невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В наказі містяться посилання на два накази № 6 та № 9, якими позивачу було оголошено догани, а також на Акт перевірки учбово-тренувальних занять тренерами СДЮСШОР Спартак , яку було проведено фахівцями Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної державної адміністрації 15 березня 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що застосовуючи до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, відповідачем у порушення вимог частини третьої статті 149 КЗпП не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, відсутність заподіяної позивачем шкоди, стаж його роботи на посаді тренера викладача, який становить 24 роки, наявність чисельних подяк від Харківської обласної ради, Харківської міської ради за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток фізичної культури та спорту, а також нагородження позивача Указом Президента України від 04 жовтня 2016 року медаллю За працю і звитягу .

Крім того наказ № 6 від 16 січня 2017 року По особистому складу щодо винесення догани тренеру-викладачу ОСОБА_1 , на який міститься посилання в наказі № 12/1 По особовому складу Про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України скасовано рішенням суду першої інстанції, як незаконний, а скасування даного наказу відповідачами не оскаржувалось.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано ніяких доказів про порушення відповідачем вимог частини третьої статті 149 КЗпП, а також те, що судом не зазначено в чому полягає незаконне звільнення позивача, та не спростовано порушення позивачем посадової інструкції та трудового законодавства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки скасовуючи наказ СДЮСШОР Спартак про звільнення та поновлюючи позивача на посаді тренера, апеляційний суд виходив зі ступені складності проступку, відсутності заподіяної позивачем шкоди. Крім того судом апеляційної інстанції вірно враховано стаж роботи позивача, та наявність чисельних подяк, вагомий внесок у розвиток фізичної культури та спорту, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 32-36), та що не було враховано відповідачем при звільненні.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме частин першої та сьомої статті 242 ЦПК України, оскільки судом в судовому засіданні 23 січня 2017 року було позбавлено права виступу в судових дебатах представника позивача ОСОБА_3 , не можуть бути прийняті колегією до уваги, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 19 грудня 2017 року слово в судових дебатах надавалось іншому представнику позивача - ОСОБА_4 Дані доводи касаційної скарги не впливають на правильні та обґрунтовані висновки апеляційного суду, та не спростовують їх. Тому не може бути скасоване правильне по суті рішення с формальних лише підстав.

За таких обставин апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі у цій частині фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів та встановлення обставин з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з плавання Спартак залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року в частині скасування рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко