Рішення

від 13.05.2020 по справі 916/3598/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3598/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санк-Петербург, пр. Більшовиків, буд. 34, корпус 2, літ. А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Голдобіної Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 95 025 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Роман В.С. - ордер № 300985 від 02.12.2019р.

від відповідача: Доніна Л.А. - ордер № 512962 від 29.01.2020р.

ВСТАНОВИВ :

04.12.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Голдобіної Ірини Миколаївни, в якій просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 95 025 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" шляхом розповсюдження ФОП Голдобіною Іриною Миколаївною контрафактного товару із зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу "Лунтік та його друзі", як частин цього аудіовізуального твору, права на який належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".

Як вказує позивач, придбання контрафактного товару в магазині "склад взуття та одягу", який знаходиться за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 11, підтверджується чеком №93 від 26.04.2019р. та відеофіксацією придбання товару.

Домовленості щодо мирного врегулювання спору та припинення порушення авторського права Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница", як вказує позивач, сторонами досягнуто не було.

Посилаючись на положення ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивач зазначає, що у разі порушення будь-якою особою авторського права, суб`єкт авторського права має право на виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому позивач вказує на те, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.

Обґрунтовуючи розмір компенсації, позивач посилається на те, що відповідно до Договору про надання Ліцензії на використання фільму від 01.01.2017 року ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" (Ліцензіар) надала ТОВ «Той-Хауз» (Ліцензіату) виключну Ліцензію на використання фільму "Лунтік та його друзі".

Додатком №1 до Договору від 01.01.2017 року про надання Ліцензії на використання фільму, укладеного між ТОВ "Студия анимационного кино "Мельника" (Лицензіар) та ТОВ "Той-Хауз" (Ліцензіат), узгоджено, що за використання Ліцензії винагорода Ліцензіара становить 50% (п`ятдесят відсотків) від доходу Ліцензіата.

Відповідно до Ліцензійного договору №02/11/2018 від 01 листопада 2018 про надання виключної ліцензії, укладеного між ТОВ "Той Хауз" (Ліцензіар) та ТОВ "Торговая компания Карнавалофф" (Ліцензіат), Ліцензіар надає Ліцензіату виключну ліцензію на використання в продукції охоронюваних елементів Фільмів на узгодженій Території і в узгоджений Термін, а Ліцензіат зобов`язується виплачувати Ліцензіару винагороду, передбачену цим Договором.

Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що фільм - це дитячий анімаційний серіал "Лунтик і його друзі"; "Виробник" - ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница"; "Охоронювані елементи Фільмів" - юридично значимі охоронювані елементи фільмів, такі як назви фільмів, імена/найменування персонажів Фільмів, Лунтік, Бджоленя, Кузя, Міла, Пупсень, Вупсень, Корній Корнійович, Мудрий Піскар, Мураха та інші.

До вказаного договору сторонами було укладено фінансову угоду, відповідно до якої Ліцензіат зобов`язався виплатити Ліцензіару мінімальну гарантовану суму (мінімальну гарантію) в розмірі 501 756, 00 рублів без ПДВ. Вказана в Угоді мінімальна гарантія зменшенню за жодних обставин не підлягає.

Проводячи аналіз вказаних договорів позивач зазначає, що ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" отримує мінімальну гарантовану грошову винагороду, яка не підлягає зменшенню за жодних обставин за використання Фільму "Лунтік і його друзі" та тиражування його окремих охоронюваних елементів у розмірі 250 878, 00 рублів (50% від прибутку Ліцензіата ТОВ "Той-Хауз"), що з урахуванням валютного курсу Національного банку України становить 95 025,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач стверджує, що станом на дату позову, сума винагороди яку б Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" змогло би реально одержати за звичайних обставин, за використання самостійних об`єктів авторського права, зображення персонажів, в т.ч. персонажу "Лунтік", з аудіовізуального твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 і його друзі", якби його права не були порушені, становить 95 025 грн.

Зазначене в розрізі розрахунку суми позовних вимог та п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права становить - 95 025,00 грн (мінімальна сума винагороди, яка була б сплачена, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання об`єктів авторського права) * 3 (потроєна сума винагороди за умисне порушення авторського права відповідно до п.г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське і суміжні права") = 285 075 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.

Як вказує позивач, зважаючи на значну суму компенсації, яку б він зміг би заявляти до стягнення з відповідача, керуючись принципами розумності, добросовісності в справедливості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" зменшило суму позовних вимог до 95 025 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2019р. справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "08" січня 2020 р. о 10:00.

Протокольною ухвалою від 08.01.2020р. судом відкладено підготовче засідання на 05.02.2020р. об 11:00.

31.01.2020р. до суду від Фізичної особи-підприємця Голдобіної Ірини Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву (а.с.102-108), згідно якого відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що чек за №93 від 26.04.2019р., виданий А.Силаєвою, на товар "Тапочки ОСОБА_1 ", ціна 65.00 грн, яким позивач підтверджує реалізацію (продаж) контрафактного товару, не підтверджує факт купівлі контрафактного товару саме у відповідача ФОП Голдобіної І.М., оскільки не містить особистого підпису відповідача, а також не містить ніяких інших реквізитів відповідача, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як вказує відповідач, відеозапис на диску DVD+RW (4,7 GB, 120 min, 4х) з відеофіксацією продажу товару "Тапочки ОСОБА_1 " від 26.04.2019р. в магазині "Склад взуття та одягу" також не містить фіксації продажу контрафактного товару саме відповідачем, оскільки особа, яка зафіксована на відеозаписі, не є ОСОБА_2 , а іншою особою, тобто продаж товарів здійснено невстановленою особою.

Позивач також звертає увагу суду на відсутність в матеріалах справи доказів того, що саме відповідач є власником або користувачем (орендарем) приміщення за адресою: м АДРЕСА_2 , а також доказів здійснення ФОП Голдобіною Іриною Миколаївною в цьому приміщенні господарської діяльності.

Підсумовуючи, відповідач зазначає, що долучені до позовної заяви докази не доводять факту порушення виключних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" на товарний знак і аудіовізуальний твір саме відпо відачем по даній справі.

Протокольною ухвалою від 05.02.2020р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.02.2020р. о 13:45 для надання можливості позивачу підготувати відповідь на відзив.

12.02.2020р. до суду від ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" надійшла відповідь на відзив (а.с.118-120), згідно якої позивач зазначив, що наданий ним чек є належним доказом підтвердження придбання контрафактного товару саме у відповідача.

Так, як вказує позивач, відповідний чек містить наступні інформацію: назва магазину - "Склад взуття та одягу"; особа, що здійснює свою підприємницьку діяльність - ФЛП ОСОБА_3 ; адреса АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_1 ; дата - 26.04.2019 року; чек №93; назва товару - ОСОБА_4 ; сума - 65,00 грн; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції -

ОСОБА_5 цілому, як вказує позивач, наданий доказ відповідає вимогам положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів.

При цьому, за твердженням позивача, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже наявність у чеку відомостей щодо назви суб`єкта підприємницької діяльності та його ідентифікаційного коду, а саме: "ФЛП ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 ", дає змогу ідентифікувати особу.

Щодо відеофіксації придбання контрафактного товару позивач зазначає, що законодавством не встановлено обов`язку фізичних осіб - підприємців самостійно здійснювати розрахункові операції щодо продажу та відпуску товару, здійснювати функції продавця та постійно знаходитися у приміщенні магазину, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність. У більшості магазинів це робить найманий працівник, про що у відповідності до діючого законодавства, зазначається у відповідному чеку.

Отже, на думку позивача, надані ним докази у сукупності, а саме чек №93 та відеофіксація від 26.04.2019р. підтверджують, що саме відповідачем було здійснено реалізацію товару в магазині "Склад взуття та одягу", який знаходиться за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 11.

У судовому засіданні 24.02.2020р. судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 02.03.2020р. о 16.00. Крім того, судом було попередньо визначено дату та час для розгляду справи по суті - 11.03.2020р. о 14.00.

02.03.2020р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" надійшли письмові пояснення (а.с.127-133), в яких останній зазначив, що тільки правовласник має право надавати дозвіл на використання твору, а отже тільки право власник, а не суд, має право встановлювати, на яких умовах надавати такий дозвіл, встановлювати розмір і порядок виплати авторської винагороди.

При цьому, ліцензійна винагорода, за твердженням позивача, жодним чином не підлягає зменшенню.

Також позивач звертає увагу суду, що ним з дотриманням загальних принципів цивільного судочинства справедливо розраховано розмір компенсації у порівнянні з сумою, яку міг би отримати позивач, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу, а тому будь-яке зменшення судом розміру компенсації з посиланням на принципи справедливості, добросовісності та розумності, в даному випадку є необґрунтованим.

Крім того, позивач вказує на те, що обов`язок доказування наявності ліцензії на використання зображення та правомірності продажу товару лежить на відповідачеві.

Водночас, відповідачем не було надано жодних відомостей щодо виробника чи постачальника товару, а також відомостей щодо кількості такого товару. Отже, на думку позивача, в даному випадку відповідач фактично виступає в якості постачальника контрафактного товару.

Також у своїх поясненнях позивач зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин законодавства та судової практики Російської Федерації при вирішенні питання щодо суми компенсації.

Одночасно з вказаними поясненнями позивачем також залучено до матеріалів справи ще один ліцензійний договір, укладений між ТОВ "Той-Хауз" (Ліцензіар) та ФОП Бєліковою О.М. (Ліцензіат), за умовами якого за надання ліцензії на використання зображень героїв фільму при організації та проведення заходів на умовах цього договору ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду у розмірі 300 000 рублів (в тому числі ПДВ 18%) (а.с.134-136).

В судове засідання 02.03.2020р. представники сторін не з`явилися. Водночас, до суду від обох сторін надійшли клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представників. Ухвалою суду від 02.03.2020р. судом закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті в засіданні суду на 11.03.2020р. о 14 год. 00 хв.

Крім того, 02.03.2020р. до суду від відповідача надійшли заперечення (а.с.154-160), в яких останній ще раз наголосив про відсутність в матеріалах справи доказів, які доводять факт порушення виняткових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" на товарний знак і аудіовізуальний твір саме ФОП Голдобіною І.М. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається також на постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/421/18.

10.03.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи у підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" судових витрат.

У судовому засіданні 11.03.2020р. судом було оголошено перерву до 30.03.2020р. о 16:00 для дослідження доказів та проведення судових дебатів.

24.03.2020р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Аналогічне клопотання надійшло 26.03.2020р. від позивача, згідно якого останній також просить суд відкласти розгляд справи №916/3598/19 за межі встановленого строку карантину.

Ухвалою суду від 30.03.2020р. судом, враховуючи клопотання сторін, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, було відкладено розгляд справи на 27.04.2020р. о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 27.04.2020р. судом було оголошено перерву до 13.05.2020р. о 10 год. 50 хв.

У судовому засіданні 13.05.2020р. представники сторін свої позиції щодо спору підтримали в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" направлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 95 025 грн у зв`язку із порушення відповідачем виключних авторських прав ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" шляхом розповсюдження ФОП Голдобіною Іриною Миколаївною контрафактного товару із зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу "Лунтік та його друзі", як частин цього аудіовізуального твору, права на який належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница", без дозволу останнього.

Підставою заявленого позову є визначені позивачем обставини порушення авторського права та положення ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно з якою при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Визначаючи в порядку ст.238 ГПК України предмет доказування, враховуючи висновки, викладені у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", суд вказує, що доведенню підлягає належність позивачу авторського права, факт використання об`єктів даних прав відповідачем та додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору.

При цьому, ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачає, що суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов`язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, з урахуванням внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" щодо форм відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав, а саме щодо порядку розрахунку компенсації, передбаченої п."г" ч.2 ст. 52 Закону, суд зауважує, що предметом доведення у справі є також і обґрунтованість застосування такої форми відповідальності за порушення як компенсація, та її розмір.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторони наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а також обґрунтувати необхідність застосування обраної ним форми відповідальності та її розмір, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об`єкту авторського права.

Оцінюючи належність Товариству з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" авторського права на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Лунтік та його друзі", саме персонажу "Лунтік", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 433 ЦК України, зокрема встановлено, що об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори ; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

Поряд з цим статтею 435 ЦК України встановлено, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів за № 214057306 від 21.11.2006 року (а.с.30), кіновідеофільм «Лунтик и его друзья» випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" на строк дії авторського права на твір.

Крім того, в матеріалах справи наявне посвідчення національного фільму Федерального агентства по культурі та кінематографії №10998, відповідно до якого продюсером анімаційного фільму "Лунтик и его друзья" є ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" (а.с.31-32).

За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Крім того, ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, передбачено, що документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Частиною 2 статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є України та Російська Федерація, встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про наявність у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Лунтик и его друзья" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "Лунтик", а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд також враховує, що обставини щодо належності позивачу виключних прав на персонажів аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Лунтик и его друзья", в тому числі і на персонажа " ОСОБА_6 ", відповідачем не заперечуються та визнаються.

Отже, зазначена обставина, що входить до предмету доведення, визнається судом встановленою.

Щодо факту використання об`єктів даних прав відповідачем та додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, суд вказує таке .

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема: відтворення творів, а також розповсюдження творів шляхом першого продажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно частин першої-третьої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За приписами пункту а частини першої статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, зазначає, що реалізований відповідачем товар "Тапочки девочка" є контрафактним, оскільки містить зображення персонажу "Лунтік", дозвіл на використання якого ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" не надавався.

Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" контрафактним визнається примірник твору, відтворений і/або розповсюджуваний з порушенням авторського права.

Відповідно до п.17 ст.4 Митного кодексу України (в редакції станом на момент придбання спірного товару) контрафактним товаром є товар, що містить об`єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території є порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Під час розгляду справи, позивачем було надано суду для огляду спірний виріб "Тапочки девочка" та його фотографію (а.с.76), оглядаючи який, в тому числі з позиції споживача, судом встановлено, що останній містить на собі зображення загальновідомого персонажу "Лунтік". Жодних позначень щодо виробника, дати виробництва чи партії, виріб також не містить. Не містить виріб також і знаку охорони авторського права, який, зокрема, містить елемент - латинську літеру "c", обведену колом.

Суд також враховує, що документи, які доводять походження товару (купівлю у іншого продавця, позивача або виробника, який має дозвіл на використання зображення персонажу " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), матеріали справи не містять.

Наведене свідчить, що спірний товар " ОСОБА_7 " є контрафактним, тобто таким, що виготовлений без дозволу правовласника. Жодних заперечень з цього приводу відповідачем не заявлялось.

У підтвердження факту розповсюдження (продажу) відповідачем без відповідного дозволу контрафактного товару " ОСОБА_8 девочка" із зображенням персонажу "Лунтік" позивачем надано суду копію чеку №93 від 26.04.2019р. (а.с.77) та диск з відеозаписом процесу придбання товару (а.с.75).

Досліджуючи наданий позивачем чек, суд зазначає, що останній містить таку інформацію: 1) назва магазину - "Склад взуття та одягу", 2) особа, що здійснює підприємницьку діяльність -ФЛП ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ) адреса АДРЕСА_4 ) ІПН - НОМЕР_1 , 5) особа, яка відпустила товар - Силаева А, 6) назва товару - "Тапочки девочка", 7) ціна товару - 65 грн, 8) дата придбання та номер чек - 26.04.2019р. №93.

Судом також було оглянуто наданий позивачем диск відеофіксації придбання спірного товару. З відеозапису судом встановлено, що особою, яка зазначає, що є представником позивача, було придбано товар " ОСОБА_7 " із зображенням персонажу "Лунтік". Придбаний товар, що був зафіксований на відеозаписі, збігається із фотокопією товару, наявною у матеріалах справи. До того ж, на даному відеозаписі зафіксовано чек №93 від 26.04.2019р., який міститься у матеріалах справи.

Водночас відповідач, заперечуючи факт порушення, зазначає про те, що наданий позивачем чек, виданий ОСОБА_9 А., не свідчить про продаж спірного товару ФОП Голдобіною І.М.

Під час розгляду справи представником відповідача було визнано факт ведення ФОП ОСОБА_10 І.М. господарської діяльності у приміщенні, в якому було здійснено продаж контрафактного товару, однак зазначено при цьому, що у такому приміщенні здійснюється господарська діяльність також і іншими підприємцями.

Крім того, зазначаючи про продаж ФОП Голдобіною І.М. товару, представник відповідача зазначив, що матеріалами справи не доведено, що це тапочки, на які вказує позивач.

Водночас, надаючи оцінку доводам відповідача, суд зауважує, що останнім жодних доказів на підтвердження своїх пояснень надано суду не було. Так відповідачем не було надано доказів, що підтверджують здійснення підприємницької діяльності в іншому приміщенні, чи доказів щодо відсутності у ФОП ОСОБА_3 будь-яких відносин з особою, якою було видано чек.

Не надано відповідачем також доказів у підтвердження безпідставності зазначення у чеку реквізитів ФОП ОСОБА_3 .

Суд також враховує, що під час дослідження наданого позивачем диску з відеозаписом, судом встановлено факт реалізації означеного позивачем товару "Тапочки девочка" та видачі наявного в матеріалах справи чеку на підтвердження покупки, що в повній мірі спростовує твердження відповідача щодо недоведення продажу спірного товару.

Враховуючи наведене у сукупності, проаналізувавши надані сторонами докази, суд зазначає, що надані позивачем докази у підтвердження неправомірного виконистання його авторських прав внаслідок розповсюдження відповідачем контрафактного товару "Тапочки ОСОБА_11 ", є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження обставин, наведених відповідачем, з огляду на що вважає доведеною обставину, що входить до предмету доказування, а саме факт використання ФОП ОСОБА_3 майнових прав позивача на зображення персонажу "Лунтік", як частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Лунтік і його друзі", без дотримання положень законодавства шляхом розповсюдження контрафактного товару " ОСОБА_7 " із зображенням персонажу "Лунтік".

Суд при цьому не бере до уваги посилання відповідача на судову практику Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/421/18, оскільки, по-перше, обов`язковими для врахування є виключно висновки Верховного Суду, по-друге, обставини вказаної справи є відмінними, зокрема встановлено відсутність товарного чеку, який може бути визнано належним доказом.

Оцінюючи обґрунтованість застосування обраної позивачем форми відповідальності за порушення авторського права (компенсація) та докази, надані в обґрунтування її розміру, суд вказує наступне.

Дійсно положеннями ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено можливість звернення в установленому порядку суб`єктів авторського права та суміжних прав до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав.

Як вже було зазначено судом, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови

-про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду,

- стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав,

- виплату компенсацій.

При зверненні до суду за захистом свого порушеного права, позивачем з поміж інших форм відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав обрано саме компенсацію.

Положеннями ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що судом може бути прийнято рішення про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна (одноразова, фіксована (ст.15 Закону) сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

Отже, із змісту наведених норм випливає, що, обираючи таку форму відповідальності, як сплата компенсації, позивач має довести, що саме зазначена сума могла бути сплачена порушником у разі його правомірної поведінки, тобто звернення до правовласника про надання відповідного дозволу на використання права замість безпідставного використання об`єкту авторського права.

Так, з метою доведення розміру заявленої до стягнення суми компенсації, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" надано суду договір про надання ліцензії на використання фільму, укладений 01.01.2017р. з ТОВ "Той-Хауз" (далі - Договір-1) (а.с.41-44), та ліцензійний договір №01/11/2018 про надання виключної ліцензії від 01.11.2018р. (далі - Договір 2) (а.с.46-52), укладений між ТОВ "Той-Хауз" та ТОВ "Торгова компанія Карнавалофф".

Предметом Договору 1 є надання ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" ліцензіату - ТОВ "Той-Хауз" ліцензії на використання фільму "Лунтік і його друзі", згідно п. 3.1. договору, на протязі ліцензійного строку на ліцензійній території. Ліцензіат в свою чергу приймає ліцензію та виплачує роялті у відповідності до розділу 4 договору у розмірі 50% від доходу (додаток №1 (а.с.45).

При цьому дохід, 50% від якого і складає, за думкою позивача, паушальну суму у розумінні ст.52 Закону, визначено саме на підставі Договору 02/11/2018р., що укладений між ТОВ "Той Хауз" (Ліцензіар) та ТОВ "Торговая компания Карнавалофф" (Ліцензіат).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього ліцензійного договору №02/11/2018 (а.с.46-52) (далі - Договір 2), є надання Ліцензіаром Ліцензіату ліцензії на використання в продукції (додаток№1 до договору) охоронюваних елементів фільму "Лунтік та його друзі" на узгодженій території і в узгоджений термін. Ліцензіат в свою чергу зобов`язався виплачувати Ліцензіару винагороду, передбаченої цим договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору 2 за надання ліцензії на умовах даного договору Ліцензіат зобов`язався сплачувати Ліцензіару винагороду. Розмір винагороди або порядок її визначення, а також строки та порядок виплати винагороди визначаються сторонами у фінансовій угоді, яка є додатком №2 до даного договору.

Додатком №1 до Договору 2 (а.с.53) сторонами погоджено асортимент продукції, під час виробництва якої використовуються елементи фільму "Лунтік та його друзі", в тому числі персонаж " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Пунктом 4 фінансової угоди (а.с.54-57) сторонами погоджено, що в рахунок ліцензійної винагороди на період дії договору Ліцензіат зобов`язується виплатити Ліцензіару мінімальну гарантовану суму (мінімальну гарантію) у розмірі 501 756 рублів (ПДВ не включено), яка складає 12% від ціни погодженого сторонами тиражу продукції. При цьому пунктом 9 угоди сторонами було погоджено певний порядок сплати мінімальної гарантії.

Як встановлено судом з позовної заяви та пояснень позивача, 50% від цієї суми складає заявлену позивачем суму у розмірі 250 878, 00 рублів, що з урахуванням валютного курсу Національного банку України становить 95 025,00 грн.

При цьому, позивач звертає увагу та підкреслює відсутність у суду дискреційних повноважень щодо її зменшення.

Враховуючи чинну редакцію ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд зазначає, що дискреційні повноваження суду щодо визначення суми компенсації кореспондуються з обов`язком позивача надати докази на підтвердження суми винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права.

Водночас, суд не погоджується з відповідними доводами позивача з наступних підстав.

Так, за умовами п.3.1. Договору -1 ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" надає ТОВ "Той-Хауз" ліцензію на використання фільму наступним чином:

- виключна ліцензія на використання назви фільму, персонажів фільму і фрагментів з фільму, в тому числі використання персонажів при виробництві та розповсюдженні продукції (право на торгівлю супутньою продукцією), і постановці видовищних заходів на Ліцензійній території з моменту вступу в силу цього договору і на весь термін дії виключного права на фільм;

- виключна ліцензія на використання фільму та/або персонажів фільму шляхом доведення до загального відома, тобто використання фільму та/або персонажів фільму таким чином, що будь-яка особа може отримати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором з моменту набрання чинності цим договором і на весь термін дії виключного права на фільм.

Пунктом 3.2. Договору 1 передбачено, що ТОВ "Той-Хауз" вправі передавати право на використання ліцензії на фільм третім особам (Субліцензіатам) на виключній або не виключній основі (укладати субліцензійні договори) в межах ліцензійного строку та ліцензійної території в межах умов, встановлених даним договором .

Згідно до умов договору від 01.11.2018р. між ТОВ "Той Хауз" (Ліцензіар) та ТОВ "Торговая компания Карнавалофф" (Ліцензіат) №02/11/2018 (а.с.46-52) на підставі ліцензії та з дотриманням умов, передбачених у додатках до договору, Ліцензіат наділений правом використовувати охоронювані елементи фільмів наступним чином:

- відтворювати охоронювані елементи фільмів в продукції;

- поширювати продукцію, виготовлену з використанням охоронюваних елементів фільмів;

- імпортувати продукцію, виготовлену з використанням охоронюваних елементів фільмів, з метою поширення.

Таким чином, здійснивши системний аналіз положень договорів, наданих позивачем, зокрема фінансової угоди №1, суд зазначає, що за змістом останніх надана ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" ліцензія фактично дозволяє особі, яка її отримала, здійснювати відтворення певного персонажу, як частини аудіовізуального твору - фільму "Лунтік і його друзі" при виробництві продукції і в подальшому здійснювати її розповсюдження (реалізацію).

Доказів того, що відповідач є виробником товару, матеріали справи не містять, і таких доводів позивачем не заявлено. Натомість, судом з відео фіксації встановлено виключно факт продажу товару та наявності його у одному екземплярі.

При цьому суд підкреслює, що до оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг, застосовується „принцип вичерпання прав» , натомість, розповсюдження контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір.

За таких обставин, суд доходить висновку, що за будь-яких обставин, за змістом чинного законодавства та договору від 1.01.2017р., ТОВ „Той-Хауз» не могло бути надано дозвіл на реалізацію контрафактного товару, на якому неправомірно його виробником використано об`єкт авторського права, у зв`язку з чим посилання позивача на можливість отримання заявленої суми винагороди, виходячи з логічної побудови норми ст.52 Закону, не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані.

З огляду на вищевикладені висновки, на думку суду, в даному випадку застосування форми відповідальності у вигляді стягнення компенсації не є обґрунтованим, водночас, з огляду на встановлення судом факту порушення авторського права правовласник не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про відшкодування збитків (матеріальної шкоди) або стягнення доходу, отриманого відповідачем внаслідок такого порушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суд при розгляді справи, відповідно до ст.11 ГПК України, керується, перш за все, принципом верховенства права, а також загальними засадами цивільного законодавства, якими, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд вказує, що аналіз змісту Договору від 1.11.2018р. №02/11/2018, на підставі якого позивачем і визначено розмір компенсації, та додатків до нього свідчить про надання ТОВ "Торговая компания Карнавалофф" права на використання охоронюваних елементів фільму "Лунтік ОСОБА_12 його друзі", в тому числі персонажів: Лунтік ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Пупсень, Вупсень, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 пескарь, мураха та інші, із відтворенням таких персонажів, зокрема, на дитячих карнавальних костюмах (костюм ОСОБА_17 , костюм ОСОБА_18 , костюм Міла), аксесуарах масках-капелюхах (Лунтік, Міла, Кузя).

При цьому, підписуючи фінансову угоду, яка є додатком до договору 2 (а.с.53), сторони погодили мінімальний тираж по кожному найменуванню продукції: костюм "Лунтік" - 3 500 шт., маска-шапочка "Лунтік" - 1 800 грн, костюм "Кузя" - 1 000 шт., маска-шапочка "Кузя" - 500, костюм "Міла" - 1 000 шт., маска-шапочка "Міла" - 500 шт. Відповідна продукція підлягає розповсюдженню на території міст: Владивосток, Хабаровськ, Новосибірськ, Сургут, Якутськ, Краснодар, Орел, Тула та інші.

Загальна вартість тиражу за вказаною фінансовою угодою склала 4 181 300 рублів.

Пунктом 4 фінансової угоди сторонами погоджено, що в рахунок ліцензійної винагороди на період дії договору Ліцензіат зобов`язується виплатити Ліцензіару мінімальну гарантовану суму (мінімальну гарантію) у розмірі 501 756 рублів (ПДВ не включено), яка складає 12% від ціни погодженого сторонами тиражу продукції (4 181 300 рублів).

За переконанням суду, стягнення з відповідача за встановлених у справі обставин (реалізація контрафактного товару "Тапочки девочка" вартістю 65 грн) компенсації у заявленому позивачем розмірі, розрахованому на підставі договору від 1.11.2018р., жодним чином не відповідає вищезазначеним принципам здійснення правосуддя, а також принципу справедливості та розумності.

Суд також зауважує, що стягнення компенсації, так само як і стягнення збитків чи стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, з одного боку є мірою відповідальності за вчинення правопорушення, яка в тому числі направлена на спонукання винної сторони не допускати у майбутньому порушення авторських права, а з іншого має на меті відновлення майнового стану, тобто створення такого становища, в якому знаходилася б особа, якби порушення її права не відбулося. При цьому заявлена до стягнення сума має відповідати заподіяній шкоді, тобто має бути адекватною та за жодних підстав не може бути направлена на безпідставне збагачення потерпілої сторони.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що з відкритих джерел інформації - мережі Інтернет судом було встановлено та вказана обставина з`ясовувалась при розгляді справи по суті, що розмір компенсації при розгляді аналогічних справ в Російській федерації у переважній більшості випадків заявляється ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" у мінімально можливому розмірі та становить 10 000 рублів, що еквівалентно приблизно 3750 грн.

Водночас наведені обставини не є застосуванням судової практики Російської Федерації, натомість з`ясовувалися з метою надання оцінки усім обставинам справи, зокрема щодо добросовісності поведінки позивача, та в жодному разі не впливають на попередні висновки суду щодо необґрунтованості заявленого позову.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, у тому числі по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 25 травня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська