Ухвала

від 27.05.2020 по справі 903/636/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

27 травня 2020 року Справа № 903/636/17 за заявою: ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Автопалац"

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Торчинюк І.В.

Представники:

від кредиторів: н/з

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою суду від 17.08.2017 заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Автопалац" про банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 19.09.2017 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Приватного підприємства "Автопалац".

Ухвалою суду від 07.11.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, згідно якого визнано вимоги:

- ОСОБА_1 сумі 1 075 115,60 грн. (1 075 115,60 грн. - вимоги четвертої черги);

- Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4 код ЄДРПОУ 39400859) в сумі 72 266,23 грн. (3 200,00 грн. - вимоги першої черги; - 38 701,76 грн. - вимоги третьої черги - 30 364, 47 грн. - вимоги шостої черги).

Постановою суду від 01.03.2018 припинено процедуру розпорядження майном ПП "Автопалац" та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Белашова Костянтина Вадимовича, визнано банкрутом Приватне підприємство "Автопалац", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича.

Ухвалою суду від 12.06.2018, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018, Приватне підприємство "Автопалац" ліквідовано, провадження у справі про банкрутство закрито.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2019 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задоволено, ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.06.2018 та постанову Північно -Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 справу розподілено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 27.08.2019 справу за заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Автопалац" про банкрутство прийнято до розгляду, розгляд справи у судовому засіданні призначено 11.09.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 11.09.2019 усунуто арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича від виконання обов`язків ліквідатора Приватного підприємства "Автопалац"; запропоновано комітету кредиторів боржника подати суду кандидатуру ліквідатора Приватного підприємства "Автопалац"; зобов`язано арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича здійснювати повноваження ліквідатора Приватного підприємства "Автопалац" до моменту призначення у справі нового ліквідатора у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку; розгляд справи призначено у судовому засіданні 02.10.2019 о 15 год. 30 хв.

Ухвалами суду від 02.10.2019 ліквідатором Приватного підприємства "Автопалац" призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича, зобов`язано арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича передати ліквідатору ОСОБА_2 Петровичу документи по справі за заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Автопалац" про банкрутство. Замінено кредитора у справі про банкрутство Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управління ДПС у Волинській області в частині грошових вимог в сумі 6 724,00 грн. - вимоги першої черги; - 38 701,76 грн. - вимоги третьої черги - 48 536,16 грн. - вимоги шостої черги.

Ухвалою суду від 06.11.2019 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного підприємства "Автопалац" в сумі 3 842 грн. 00 коп. - перша черга, 33 375 014 грн. 48 коп. - третя черга.

05.03.2020 на адресу суду надійшли клопотання ліквідатора Темчишина В.П. №27, 30 від 24.02.2020 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ПП "Автопалац", звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період проведення ліквідаційної процедури та її стягнення з кредиторів, пропорційно затверджених вимог.

Ухвалою суду від 10.03.2020 розгляд справи призначено на 25.03.2020 о 12 год. 00 хв.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу, з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Враховуючи вказану постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом голови Ради суддів України від 16.03.2020 №9рс-186/20 рекомендовано на період з 16.03.2020 до 03.04.2020 встановити особливий режим роботи судів України.

На офіційному сайті Господарського суду Волинської області опубліковано оголошення про те, що справа №903/636/17, призначена до розгляду на 25.03.2020, враховуючи обмежувальні карантинні заходи, введені Господарським судом Волинської області, не відбудеться.

Ухвалою суду від 01.04.2020 повідомлено сторін, що про дату і час судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Ухвалою суду від 12.05.2020 розгляд справи призначено на 27.05.2020 о 10:30 год.

Ліквідатор Темчишин В.П. у клопотанні №40 від 25.05.2020 розгляд справи просить проводити без його участі.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (том 3, а.с. 217-223).

Заперечення щодо затвердження витрат ліквідатора, звіту та ліквідаційного балансу боржника не надходили.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Аналогічні вимоги щодо винагороди ліквідатора визначені у ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

На засіданні комітету кредиторів боржника 04.12.2019 прийнято до відома та схвалено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов`язків ліквідатора в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за період з 02.10.2019 по 02.12.2019 в сумі 25 038 грн. 00 коп. Постановлено не створювати за рахунок коштів кредиторів фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого ліквідатора боржника (том 4, а.с. 219-222).

На засіданні комітету кредиторів 16.01.2020 прийнято до відома та схвалено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за період з 02.12.2019 по 16.01.2020 в сумі 18 591 грн. 00 коп. (том 4, а.с. 228-229).

21.02.2020 на засіданні комітету кредиторів боржника схвалено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов`язків ліквідатора за період з 02.10.2019 по 21.02.2020 в сумі 62 352 грн. 75 коп., витрати, понесені під час ліквідаційної процедури в сумі 12 271 грн. 00 коп., з яких 188 грн. 00 коп. поштові витрати, 83 грн. 00 коп. витрати за отримання відомостей з державних реєстрів, 12 000 грн. 00 коп. надання юридичних послуг адвокатом Книшом С.В. (том 4, а.с. 11-15).

У клопотанні №30 від 24.02.2020 арбітражний керуючий Темчишин В.П. просить затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання ним обов`язків ліквідатора боржника в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за період з 02.10.2019 по 21.02.2020 в сумі 62 352 грн. 75 коп., витрат, понесених ним під час ліквідаційної процедури в сумі 12 271 грн. 00 коп., з яких 188 грн. 00 коп. поштові витрати, 83 грн. 00 коп. витрати за отримання відомостей з державних реєстрів, 12 000 грн. 00 коп. надання юридичних послуг адвокатом Книшом С.В. та стягнути їх з кредиторів пропорційно визнаних грошових вимог: ГУ ДПС у Волинській області в сумі 72 302 грн. 95 коп., ОСОБА_1 в сумі 2 320 грн. 80 коп. (том 4, а.с. 1-7).

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) під час здійснення ним процедури ліквідації у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012.

Затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №5020-961/2012 від 16.01.2020.

Згідно звіту ліквідатора у боржника відсутні кошти та майнові активи, від продажу яких можна було б відшкодувати витрати арбітражного керуючого.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22 Основного Закону).

В силу ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З врахуванням викладеного, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

При цьому, відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 23.04.2013 по справі № 5020-544/2011, Верховний Суд у постановах №912/1783/16 від 01.08.2018, №05/5026/1809/2012 від 16.01.2018.

За відсутності діяльності боржника, відсутності майна банкрута, відшкодування вказаних витрат має бути покладено на ініціюючого кредитора, а також і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі. При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організації тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2013 у справі № 920/98/13, від 31.07.2013 у справі № 12/120-Б-10, від 16.10.2014 у справі № Б24/10-10, постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 №910/32824/15.

Таким чином, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора банкрута, підлягають оплаті за рахунок кредиторів.

Затверджуючи звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується належне виконання арбітражним керуючим Темчишиним В.П. обов`язків, покладених на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства та відсутністю скарг на дії ліквідатора.

Враховуючи вищевикладене, те, що визначений розмір основної винагороди відповідає встановленим законом умовам, витрати ліквідатора підтверджені матеріалами справи, стосуються безпосередньо ліквідаційної процедури ПП Автопалац , перевіривши відповідні розрахунки арбітражного керуючого Темчишина В.П. про нарахування основної грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за період з 02.10.2019 по 21.02.2020 в сумі 62 352 грн. 75 коп., витрат, понесених ним під час ліквідаційної процедури в сумі 12 271 грн. 00 коп., господарський суд вважає їх правильним та таким, що відповідають принципам розумності, сумлінності та фактично виконаним діям у даній справі, та вважає за необхідне затвердити звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди та відповідних витрат.

На засіданні комітету кредиторів боржника претензій до нарахування та розміру грошової винагороди не було.

Оплата послуг ліквідатора може бути покладена на всіх виявлених кредиторів у справі про банкрутство, у зв`язку з чим клопотання про стягнення грошової винагороди ліквідатора з кредиторів пропорційно визнаних кредиторських вимог є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду №17/05/5026/275/2012 від 06.06.2018.

Звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ПП Автопалац затверджений ухвалою суду від 27.05.2020.

Грошова винагорода ліквідатора розраховано пропорційно затверджених судом грошових вимог кредиторів.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст.ст. 30-31 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Затвердити оплату послуг арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича за виконання обов`язків ліквідатора Приватного підприємства Автопалац в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення його повноважень.

2. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за період з 02.10.2019 по 21.02.2020 в сумі 62 352 грн. 75 коп., витрат, понесених під час ліквідаційної процедури, в сумі 12 271 грн. 00 коп. затвердити.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (Київський м-н., буд. 4, м.Луцьк, код ЄДРПОУ43143484) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №494 від 17.04.2013 року, адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 72 302 грн. 95 коп. грошової винагороди та витрат, понесених під час проведення ліквідаційної процедури Приватного підприємства Автопалац .

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_2 ) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №494 від 17.04.2013 року, адреса: АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 320 грн. 80 коп. грошової винагороди та витрат, понесених під час проведення ліквідаційної процедури Приватного підприємства Автопалац .

5. Видати накази.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 27.05.2020.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук