Постанова

від 28.05.2020 по справі 904/316/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/316/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 , ухвалене суддею Мілєвою І.В., повний текст якого складений 18.03.2020 у справі № 904/316/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор Фудз", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг", Дніпропетровська область, смт Слобожанське

про стягнення 160 324,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор Фудз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг" про стягнення 160 324,07 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 240519 від 24.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 у справі №904/316/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор Фудз" 160 324,07 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 404,86 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права при його ухваленні, неповне дослідження доказів у справі, просить його скасувати і залишити позовну заяву без розгляду.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на не зазначення позивачем, відповідно до вимог п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, у позовній заяві даних стосовно наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких надані до заяви. Наслідком вказаних дій є залишення позовної заяви без руху на підставі ст.174 ГПК України.

Апелянт наголошує, що у відзиві на позовну заяву на вказане порушення звернув увагу суду, втім, судом вказані факти до уваги взяті не були.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим, ст.263 ГПК України, не скористався, про надання часу для подання відзиву на апеляційну скаргу повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим поверненням, причиною невручення якого зазначено про вибуття організації з цієї адреси (а.с.62-64).

За положеннями частини 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду ;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, нормами діючого Господарського процесуального кодексу України саме на учасників провадження у справі покладається обов"язок повідомляти суд про зміну місцезнаходження під час розгляду справи, а наслідки неповідомлення адреси покладаються на відповідного учасника провадження - фактом визнання повідомленим (обізнаним) належним чином про дату, час та місце слухання справи, в разі направлення відповідного повідомлення суду (ухвали, виклику) на останню відому суду адресу, повідомлену таким учасником провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 у справі № 904/316/20 та з урахуванням суми спору вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екватор Фудз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг" (покупець) укладено договір поставки № 240519 (далі - договір), відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукти харчування в асортименті (надалі товар), а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору товар (п. 1.1. договору (а.с.6-8)).

Пунктом 3.1 договору сторони обумовили, що кількість та асортимент товару, що постачається постачальником, визначається згідно з письмовими заявками покупця, узгодженими з постачальником/специфікаціями/тощо.

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що товар поставляється згідно договору; датою поставки товару вважається дата підписання накладної поставки товару обома сторонами.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору вартість за одиницю товару встановлюється, згідно накладних документів; загальна вартість договору складається з окремих сум операцій поставки товарів згідно оформлених накладних.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 дня з моменту отримання товару (п. 5.3. договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару і супровідних документів покупцю (п. 6.1. договору).

Товаросупровідним документом, який постачальник повинен передати покупцю є накладна. Одночасно з накладною покупцю передаються документи щодо якості товару (п. 7.2. договору).

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторона заявить побажання про продовження договору не менше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 160324,07 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними:

- № 342 від 27.05.2019 про поставку товару на суму 24408,00 грн. з ПДВ (а.с. 9);

- № 357 від 05.06.2019 про поставку товару на суму 4863,50 грн. з ПДВ (а.с. 10);

- № 358 від 07.06.2019 про поставку товару на суму 3740,00 грн. з ПДВ (а.с. 11);

- № 360 від 10.06.2019 про поставку товару на суму 4564,00 грн. з ПДВ (а.с. 12);

- № 361 від 12.06.2019 про поставку товару на суму 15862,01 грн. з ПДВ (а.с. 13);

- № 386 від 24.06.2019 про поставку товару на суму 7452,00 грн. з ПДВ (а.с. 14);

- № 392 від 26.06.2019 про поставку товару на суму 21711,64 грн. з ПДВ (а.с. 15);

- № 404 від 04.07.2019 про поставку товару на суму 43677,00 грн. з ПДВ (а.с. 16);

- № 422 від 18.07.2019 про поставку товару на суму 34045,92 грн. з ПДВ (а.с. 17).

Вказаний товар прийнято відповідачем без будь-яких заперечень щодо якості, кількості, вартості товару.

З урахуванням умов п.5.3 договору, відповідно до якого оплата здійснюється протягом 21 дня з моменту поставки, за останньою накладною строк оплати товару настав 08.08.2019.

Відповідач свої зобов"язання за договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 160 324,07 грн.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2019 становить 160 324,07 грн. (а.с. 18).

Несплата відповідачем в обумовлений договором строк вартості поставленого товару і стала підставою звернення відповідача 20.01.2020 з позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведений факт поставки на спірну суму, а на момент прийняття рішення судом сторонами не подано до матеріалів справи доказів здійснення розрахунків за вказаний товар, в зв`язку з чим є підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з матеріалами справи та з урахуванням умов пункту 5.3 договору, яким строк оплати товару визначений протягом 21 дня з моменту поставки товару, строк оплати за першою накладною №342 від 27.05.2019 настав 17.06.2019, а за останньою накладною № 422 від 18.07.2019 є таким, що настав 08.08.2019. Отже, з урахуванням відсутності на момент прийняття рішення суду (18.03.2020) доказів оплати суми основної заборгованості відповідачем в розмірі 160 324,07 грн, є підставним та обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог щодо стягнення основної заборгованості та розподілу судових витрат (стягнення судового збору) в порядку ст.129 ГПК України, з покладенням їх на відповідача.

Стосовно доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем вимог п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, зокрема не зазначення у позовній заяві даних стосовно наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких надані до заяви, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

І лише якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу , такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Колегія суддів констатує, що протягом усього розгляду справи у суді першої інстанції жоден з учасників справи, а також суд не ставили під сумнів відповідність наявних в матеріалах справи копій письмових доказів (первинних документів, підтверджуючих поставку) їх оригіналам.

У жодній ухвалі господарського суду суд не зобов`язував Позивача надати оригінали доказів, поданих з позовною заявою (накладних).

Отже, оригінали зазначених вище первинних документів не надавалися суду першої інстанції з причини відсутності у суду та учасників справи сумнівів у відповідності наявних в матеріалах справи копій письмових доказів їх оригіналам, а не з причини відсутності оригіналів документів як таких.

За приписами ч.8 ст.252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Тобто, на протязі всього розгляду справи судом першої інстанції оригінали зазначених доказів не витребовувались через відсутність сумнівів у суду та відповідача стосовно відповідності копій письмових доказів оригіналам.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки, як вже було зазначено вище, протягом усього розгляду справи у суді першої інстанції жоден з учасників справи, а також суд не ставили під сумнів відповідність наявних в матеріалах справи копій вищезазначених письмових доказів їх оригіналам, у суду не було підстав не брати до уваги наявні в матеріалах справи накладні на поставку товару.

Більш того, Відповідач не конкретизує свої сумніви у скарзі стосовно документів на поставку, не надає свої екземпляри первинних документів, а також не стверджує про їх відсутність як таких.

При цьому слід зазначити, що п.8 ч.3 ст.162 ГПК України дійсно передбачено, що позовна заява має містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В той же час, згідно абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи .

З урахуванням того, що ухвалою суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, тобто, суд вирішив вказану позовну заяву прийнятною в процесуальному сенсі, відповідач не ставив під сумнів подані до позовної заяви копії письмових доказів оригіналам, більш того, не надавав власних відмінних екземплярів первинної документації або доказів відсутності поставки товару взагалі, суд не зобов"язував позивача надати такі оригіналі, а той, в свою чергу, цього не виконав, отже, господарський суд не мав сумнівів в їх достовірності та не мав обґрунтованих підстав не брати надані докази до уваги, а також, з урахуванням встановлених обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, судом прийнято правильне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 у справі № 904/316/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 у справі № 904/316/20 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем. Кейтерінг", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.05.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік