Рішення

від 20.05.2020 по справі 902/814/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2020 р. Cправа № 902/814/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Романа Валерійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер", вул. Сквирське шосе, 194, м. Біла Церква, Київська обл., 09114, код 35942281

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", вул. Київська, 61, м. Погребище, 22220, код 00444518

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рихальський завод сухого молока", вул. Соборна, буд. 38, с. Рихальське, Емильчинський район Житомирська область, 11246, код - 35694381

про стягнення 615 020,82 грн. збитків

В С Т А Н О В И В :

27.09.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 615 020,82 грн. збитків.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року позов залишено без руху відповідно до ч.1 ст.164 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

10.12.2019 року до суду надійшов лист від позивача, яким усунено недоліки позовної заяви (б/н від 17.09.2019 року).

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 14.01.2020 року.

За результатами проведеного 14.01.2020 року судового засідання суд постановив ухвали про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рихальський завод сухого молока" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/814/19 на 06.02.2020 року об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року повідомлено сторін про дату підготовчого засідання у даній справі. Також, даною ухвалою зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 30.01.2020 року: направити копію позовної заяви з додатками третій особі, докази чого надати суду; письмові пояснення щодо відмінностей у підставах та предметі позову від вимог, які були предметом розгляду у справі № 902/536/18; докази виконання або часткового виконання договору на переробку давальницької сировини №09/04/2013 від 09.04.2013 року. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 30.01.2020 року: направити копію відзиву з додатками третій особі, докази чого надати суду; докази виконання або часткового виконання договору на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року.

04.02.2020 року до суду від позивача надійшло пояснення б/н та без дати (вх.№ 02.1-34/987/20), на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2020 року.

06.02.2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 06.02.2020 року про розгляд справи за відсутності представника позивача, в зв`язку уз неможливістю явки в дане судове засідання, яка обумовлена складними погодними умовами.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року визначено наступну дату підготовчого судового засідання на 26.02.2020 року.

В судовому засіданні 26.02.2020 року оголошено перерву до 03.03.2020 року.

02.03.2020 року до суду від Господарського суду Київської області надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2020 року. В якості додатків до листа додано матеріали справи № 911/4924/15.

У судовому засіданні 03.03.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 16.03.2020 року. Ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 03.03.2020 року.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

13.03.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 13.03.2020 року на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 16.03.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/814/19 для судового розгляду по суті на 17.03.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 16.03.2020 року.

В судовому засіданні 17.03.2020 року засідання суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України до 09.04.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 17.03.2020 року.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року повідомлено сторін та третю особу про дату наступного судового засідання.

27.04.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з карантином спричиненим коронавірусом, гострої респіраторної хвороби COVID-19.

В судове засідання 27.04.2020 року представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року справу призначено до розгляду по суті на 20.05.2020 року, про що повідомлено учасників справи шляхом направлення відповідної ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача вимоги позову підтримали просила їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи до суду не з`явилися, повідомлені про дату розгляду справи належним чином (вх. № 01-44/1723/20 від 06 травня 2020 р.).

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача не повідомив суд про неможливість прибути у судове засідання, не наполягав на відкладенні розгляду справи через запроваджених Кабінетом Міністрів України карантинних заходів щдо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому, суд вирішив здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали даної справи, матеріали справ № 911/4924/15, яка перебувала у провадженні Господарського суду Київської області, та № 902/536/18, яка перебувала у провадженні Господарського суду Вінницької області, матеріали кримінального провадження № 12013100030004659, надані Погребищенським РВ УМВС України у Вінницькій області, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, надавши оцінку доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем Договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р. відповідно до якого ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (лізингодавець) передано у користування (оренду) ТОВ "Росер" (лізингоодержувач) обладнання ТОВ "Погребищенський маслосирзавод", передбачене додатком 1 до Договору.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору № РС 01082012 протягом жовтня 2012 р. - травня 2013 р. ним перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 665 009,48 грн на підставі платіжних доручень, в призначеннях платежу яких зазначено: "оплата згідно договору № РС 01082012 від 01.08.2012 р. (часткова орендна плата за Договором № РСО1082012 від 01.08.2012 р.).

В підтвердження зазначених платежів між сторонами підписано акт звіряння розрахунків про відсутність між сторонами заборгованості за Договором № РСО1082012 від 01.08.2012 р. за період з жовтня 2012 р. по лютий 2013 р.

Також, протягом зазначеного вище строку оренди, за твердженням позивача, ним було відновлено основні агрегати виробництва, проведено ремонт виробничих та додаткових приміщень, відновлено і доповнено клієнтську базу, зменшено заборгованість підприємства до 1,5 млн. грн, збільшено кількість працівників підприємства до 75 чоловік. Загалом сума вкладень на поліпшення виробничих потужностей переданого обладнання складає згідно фінансових документів 1 200 000,00 грн.

В той же час, 20.04.2013 р. працівники ТОВ "Росер" прибувши на ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" не були допущені на територію заводу. При цьому представник відповідача (директор Чорний С.М.), не попередивши завчасно, заборонив допуск до обладнання представникам позивача та оголосив про розірвання угоди між ним та відповідачем.

Крім того, 04.06.2013 р. без погодження із позивачем в порушення п. 18.6. Додаткової Угоди № 03122012 від 03.12.2012. Договору РСО1082012 було відступлено частки уставного фонду Товариства Нечаєнку О.О. та Зайцевій Г .М.

Після цього, як зазначає позивач, на підставі Договору купівлі-продажу частки будівель та споруд від 22.10.2013 р. між ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" та ТОВ "Тетерівське МГ" відповідачем було незаконно відчужено основні фонди підприємства, зокрема, що становлять предмет Договору № РС 01082012.

З огляду на фактичну неможливість повноцінно використовувати обладнання згідно Договору № РС 01082012, за твердженням позивача не було вчасно передано ТОВ "Рихальський завод сухого молока" молоко сухе знежирене у строк та у кількості, передбаченими умовами Договору № 15052013.

На підтвердження зазначеного факту було складено пояснювальну записку працівника ТОВ "Рихальський завод сухого молока" ОСОБА_1 , якого було не допущено здійснити в`їзд до на територію ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" задля отримання відповідної партії виготовленої продукції згідно Договору № 15052013.

На підставі постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2016 р. у справі № 911/4924/15 за позовом ТОВ "Рихальський завод сухого молока" до ТОВ "Росер" було стягнуто 615 020,82 грн збитків.

Вказана постанова Вищого господарського суду України виконана позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 269973929 від 05.08.2016 р.

Також позивач зазначає, що ТОВ "Росер" звертався до Господарського суду Вінницької області з позовом ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" про усунення перешкод у користуванні обладнанням згідно Договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р. за результатом якого судом було прийнято рішення у справі № 902/221/14 від 02.04.2014 р. залишено без змін постановою апеляційної інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, згідно тверджень позивача, відповідач фактично з травня 2013 р. перешкоджав йому у доступі до обладнання, переданого згідно Договору № РС 01082012, чим порушив договірні зобов`язання та завдав ТОВ "Росер" збитки у розмірі 615 020,82 грн., які підлягають до стягнення з відповідача в порядку регресу.

Крім того, позивач вказує, що протиправні дії відповідача встановлено при розгляді справ № 911/4924/15 та №902/536/18.

Позов подано на виконання вказівок судових інстанцій в рамках інших справ з приводу невиконання умов Договору на переробку давальницької сировини №09/04/2013 від 09.04.2013 року.

В якості правової підстави позову позивач, з поміж іншого, зазначає положення ст. ст. 22, 610, 614, 651, 837, 840, 841, 1166 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 222, 224, 226 ГК України.

У відзиві на позовну заяву (вх. №02.1-34/294/20 від 14.01.2020 року) та письмових поясненнях (вх. №02.1-34/1759/20 від 26.02.2020 року) відповідач заявлений позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволені повністю заперечує, вказуючи наступні обставини:

- обладнання не передано позивачу, оскільки сторонами договору, так і не було досягнуто згоди щодо його асортименту та кількості та в зв`язку з невиконанням позивачем п. 1.2 договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р.;

- позивачем не отримано всіх дозвільних документів необхідних для повного комплексу виробництва, транспортування, переробки, зберігання та реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочної продукції, в зв`язку з чим він не міг виготовляти сухе молоко у законному порядку;

- у постанові Вищого господарського суду України від 25.12.2013 р. у справі № 902/1048/13 встановлено дійсність договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р., а не факт передачі за ним обладнання;

- твердження позивача про те, що ним здійснено ремонт обладнання та приміщень відповідача є безпідставними, оскільки відповідач за власні кошти здійснює поточний ремонт свого майна і не надавав згоди позивачу на проведення будь-якого ремонту свого майна, про даний факт свідчить відсутність у позивача документів, які свідчили про виконання ним відповідних робіт та їх приймання відповідачем;

- позивач зазначаючи у позові про не допуск 20.04.2013 р. працівників ТОВ "Росер" на територію відповідача, в той же час через місяць 15.05.2013 р. ним укладено договір № НОМЕР_1 з ТОВ "Рихайлівський завод сухого молока" на переробку давальницької сировини вказавши в ньому, що місцем відвантаження молока є місцезнаходження відповідача;

- довільне тлумачення умов договору оперативного лізингу щодо заборони засновникам (учасникам) відповідача відчужувати свої части у статутному капіталі ТОВ "Погребищенський маслосирзаод" оцінюється критично, оскільки керівники відповідача не має законного права укладати договори, які містять заборону чи обмеження його засновникам вільно володіти, користуватись, розпоряджатись своїми частками в статутному капіталі. Крім того, заборона щодо відчуження части стосується частки, якою володіє чи буде володіти відповідач, я підприємств, а не його засновники (учасники);

- питання правомірності укладення відповідачем договору купівлі-продажу частини нерухомого майн розглядались Господарським судом Вінницької області справі № 902/1821/14, в якій рішення залишено в силі судом апеляційної та касаційної інстанції;

- позивачем не доведено, що збитки було нанесено йому саме внаслідок неправомірних дій відповідача;

- позивач свідомо не вказує у позовній заяві про те, що останні раніше звертався до суд з позовом з вимогами до відповідача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 р. у справі № 902/641/15 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Росер" про стягнення з ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" 1 662 523 грн 80 коп. упущеної вигоди;

- матеріали справи не дають підстав вважати, що позивач належним чином вживав заходи спрямовані на отримання доходів, а навпаки, знаючи про відсутність можливості використовувати обладнання з виготовлення молочної продукції, останній свідомо укладав договори з своїм контрагента на реалізацію цієї продукції;

- задоволення судом даного позову стосовно регресної вимоги призведе до нівелювання рішення по справі № 902/641/15 від 07.07.2015 р., яке набрало законної сили 24.07.2015 р.;

- позивачем не доведено у позові, що внаслідок невиконання відповідачем будь-якого договору, укладеного з позивачем, йому було нанесено збитки в сумі 615 020 грн 82 коп.

Також, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (вх. №02.1-34/26/20 від 14.01.2020 року), в якій зазначено, що спірні правовідносини виникли ще у 2013 році, тому позивач пропустив строк звернення до суду. Додатково підстави для застосування позовної давності обґрунтовано у заяві від 26.02.2020 року (том. 1 а.с. 230, 231).

Одночасно, відповідач клопотав про залишення позову без розгляду в силу вимог ст. 226 ГПК України (вх. №02.1-34/29/20 від 14.01.2020 року), оскільки аналогічний спір розглянуто Господарським судом Вінницької області в рамках справи №902/536/18 з ухвалення остаточного судового рішення.

У письмових поясненнях (вх. №02.1-34/987/20 від 04.02.2020 року) позивачем уточнено підстави позову з посиланням на невиконання відповідачем саме умов Договору переробки давальницької сировини №09/04/2013 від 09.04.2013 року, внаслідок чого ТОВ "Росер" завдано збитків.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.08.2012 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" (Лізингоотримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (Лізингодавець) укладено договір оперативного лізингу № РС01082012 (а.с. 17-20, т.1).

Відповідно п. 1.1 Договору Лізингодавець надає Лізингоодержувачу право оренди (оперативного лізингу) обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод". В оренду передається обладнання відповідно додатку № 1 до договору.

Лізингодавець передає обладнання у вигляді оперативного лізингу строком на 60 місяців (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору вартість оренди обладнання складає 50 % прибутку після сплати усіх обов`язкових платежів, а також витрат, пов`язаних з обслуговуванням обладнання.

Ліщзингодавець забезпечує передачу обладнання в користування лізингоодержувача згідно із п. 2.2. Договору в належному технічному стані, що відповідає вимогам п. 4.1. Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору документом для передачі обладнання лізингоодержувачу являється акт приймання-передачі, який підписується сторонами.

Передача обладнання здійснюється комісією в складі уповноважених представників лізиногодавця, лізингоодержувача. У випадку неповної передачі обладнання на кожну часткову передачу оформляється окремий акт приймання-передачі (п.п. 5.5.-5.6. Договору ).

Згідно із п. 5.7. Договору після підписання акту приймання - передачі обладнання, останнє рахується на балансі лізингодавця із визначенням, що дане обладнання взято в оренду.

Відповідно до п. 12.1 Договору лізингоодержувач повинен експлуатувати обладнання як добросовісний користувач. Він повинен отримати усі необхідні дозволи для використання обладнання, своєчасно проходити реєстрацію й інші необхідні процедури, дотримуватися правил експлуатації обладнання, виконувати рекомендації і інструкції лізингодавця, експлуатувати обладнання за цільовим призначенням і своєчасно проводити технічне обслуг.

Згідно платіжних доручень з призначенням платежу "оплата згідно договору № РС 01082012 від 01.08.2012р. (часткова орендна плата …)" позивачем протягом жовтня 2012 р. - травня 2013 р. перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 665 009 грн 48 коп.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" 728 279 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі № 902/1048/13 позов задоволено. Вказане рішення мотивовано тим, що між сторонами у справі підписано договір оперативного лізингу, який фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли згоди щодо його предмету через непідписання та непогодження додатку 1 до договору, який мав конкретизувати асортимент та кількість переданого у лізинг обладнання. Визнавши договір неукладеним, суд дійшов висновку, що кошти, сплачені позивачем, як орендна плата за таким договором, були набуті відповідачем безпідставно, тому з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд задовольнив позов повністю, й стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" 728337 грн. 40 коп. безпідставно отриманих коштів та 14566 грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі № 902/1048/13 в частинах задоволення позову про стягнення 728 337,40 грн. безпідставно отриманих коштів та 14 566,75грн. витрат зі сплати судового збору - скасовано та прийнято у цих частинах нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У мотивувальній частині постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. у справі № 902/1048/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2013 р. у справі № 902/1048/13, зазначено: "суд, оцінюючи докази в сукупності, дійшов висновку, що не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами додатку 1 до договору № РС 01082012 від 01.08.2012 р., сторони фактично виконували взаємні зобов`язання за цим договором, зокрема, відповідач надав в оренду позивачеві майно, а останній його прийняв, використовував та оплачував таке користування. Крім того встановлений факт укладення сторонами договору № РС 01082012 від 01.08.2012 року, який до того ж недійсним визнаний не був".

Окрім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.04.2014 р. у справі № 902/221/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" та зобов`язано відповідача усунути перешкоди у користуванні обладнанням згідно договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р., що знаходиться за адресою: 22220, м. Погребище, Вінницька область, вул. Київська, 61 шляхом забезпечення вільного доступу позивачу до обладнання переданого в оперативний лізинг. На виконання відповідного рішення 18.04.2014 року видано наказ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. вказане рішення суду залишено без змін.

У жовтні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" звернулось до суду із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду від 02.04.14 р. по справі № 902/221/14.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.01.2015 р. відповідну заяву задоволено частково. Змінено спосіб виконання рішення від 02.04.2014 року у справі № 902/221/14, шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні обладнанням згідно договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 року, що знаходиться за адресою: 22220, м. Погребище, Вінницька область, вул. Київська, 61, згідно вказаного переліку майна, шляхом демонтажу замків державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції, які перешкоджають використанню даного обладнання, встановлення нових замків, заборони будь-яким третім особам перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "Росер" користуванню майном переданим йому в оперативний лізинг згідно Договору РС 01082012 від 01.08.2012 р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 р. у справі № 902/221/14 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.01.2015 року, відтак відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Росер" в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду від 02.04.2014 року. При цьому в мотивувальній частині постанови зазначено: "обладнання відповідача за договором оперативного лізингу №РС 01082012 від 01.08.2012 року не передавалось відповідачу, про що свідчить відсутність у витребуваних апеляційним господарським судом матеріалах справи №902/221/14 підписаного сторонами акта приймання-передачі визначеного сторонами окремого обладнання відповідача, який відповідно до зазначеного договору не повинен був бути підписаний під час передачі окремого обладнання. З зазначеного випливає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлювався перелік майна, який вказаний в оскаржуваній ухвалі. Рішенням суду від 02.04.2014 року також не зазначено жодної назви майна відповідача, а лише посилання на договір оперативного лізингу, укладений між позивачем та відповідачем, а також посилання на акт приймання-передачі, який у матеріалах відсутній".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі №902/221/14 залишено без змін.

Крім того, у травні 2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Росер" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" 1 662 523 грн 80 коп. упущеної вигоди з підстав недопущення відповідачем позивача до обладнання, яке передано йому в лізинг за договором оперативного лізингу №РС01082012 від 01 серпня 2012 року, укладеного між сторонами, призвело до завдання збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 662 523 грн. 80 коп.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 р. у задоволенні вказаного позову ТОВ "Росер" відмовлено повністю у зв`язку з ненаданням позивачем доказів, які б достовірно підтверджували вжиття позивачем комплексу заходів спрямованих на отримання доходів та наявності причинного зв`язку між поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, відтак не доведенням складу цивільного правопорушення.

Також в матеріалах справи міститься постанова Вищого господарського суду України від 13.07.2016 р., у справі № 911/4924/15, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. у справі № 911/4924/15.

Зі змісту вказаної постанови касаційної інстанції слідує, що у листопаді 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рихальський завод сухого молока" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" про стягнення 550 668 грн збитків.

Вказаний позов мотивовано тим, що 15.05.13 між ним (замовником) та ТОВ "Росер" (виконавцем) було укладено договір № 15052013, згідно якого виконавець зобов`язався за його дорученням здійснювати переробку давальницької сировини (молоко коров`яче знежирене) у готову продукцію (молоко сухе знежирене), а він - сплачувати вартість виконаних виконавцем робіт на умовах та в строки, що визначені договором.

20.05.13, 23.05.13 та 26.05.13, на виконання умов вказаного договору, ТОВ "Рихальський завод сухого молока" здійснено поставку виконавцю на переробку 166 647 кг. молока, з якого останнім виготовлено 13 350 кг. сухого молока та виставлено йому рахунки на оплату послуг на загальну суму 96 120 грн., яка була сплачена ТОВ "Рихальський завод сухого молока" в повному обсязі.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем не було передано йому оплачену ним готову продукцію, в зв`язку з чим ним було понесено збитки, ТОВ "Рихальський завод сухого молока", згідно заяви про уточнення позовних вимог від 25.01.15, заявлено до стягнення з ТОВ "Росер" 550 668 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2016 р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Росер" на користь ТОВ "Рихальський завод сухого молока" 550 668 грн збитків.

Крім того, ТОВ "Росер" звернулось в Господарський суд Вінницької області до ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" за участю, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Тетерівське МГ" про відшкодування 615 020,82 грн. збитків в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/536/18 від 17.01.2019 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Рішення судів мотивовано тим, що зазначення позивачем в якості підстави спірних правовідносин договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р. є помилковим та не узгоджується із дійсними фактичними обставинами виникнення та існування між сторонами господарських правовідносин.

Таким чином, судом роз`яснено позивачу право звернення до суду з інших правових підстав, а саме щодо невиконання умов Договору № 09/04/2013 на переробку давальницької сировини від 09.04.2013 року.

З огляду на правові підстави позову, з урахуванням пояснень від 04.02.2020 року (том. 1 а.с. 198), які є відмінними від підстав звернення до суду у справі №902/536/18. судом відхилено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, також суд не вбачає підстав для закриття провадження у даній справі із застосуванням положень п. 2 ч. 1ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки не встановлено тотожності як предмету, так і підстав позову.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 09.04.2013 р. між ТОВ "Росер" (Замовник) та ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (Виконавець) укладено договір № 09/04/2013 на переробку давальницької сировини згідно з п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується обробляти, збагачувати та переробляти давальницьку сировину Замовника: молоко коров`яче знежирене у готову продукцію: молоко сухе знежирене (том. 1 а.с. 27, 28).

Сторонами визначено кількість виробленої продукції відповідно до кількості поставленої сировини та умов переробки.

Здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами кожної п`ятниці за актом та видатковою накладною після повідомлення Замовника про готовність продукції до здачі. Пункт здачі-приймання готової продукції за кількістю і якістю - склад Виконавця (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Термін дії договору - до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами погоджено також цехові норми витрат знежиреного молока та ціну за переробку знежиреного молока в сумі 4 200,00 грн за 1 тону виробленої продукції (том. 1 а.с. 29, 30).

Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті заявленого позову та провівши юридичну кваліфікацію спірних правовідносин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову виходячи із таких міркувань.

Відносини сторін згідно укладеного договору нормативно врегульовані положеннями ст. ст. 837, 840, 841, 854 ЦК України.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов`язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Однак, із встановлених судами при розгляді інших справ обставин (№ 911/4924/15; № 902/536/18), які судом враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України вбачається, що "причиною стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рихальський завод сухого молока" стало невиконання ТОВ "Росер" зобов`язань за договором від 15.05.2013 р. № 15052013.

Позивачем не надано переконливих та достовірних доказів на підтвердження винної поведінки ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" у заподіянні шкоди безпосередньо ТОВ "Рихальський завод сухого молока", адже між ними не виникло будь-яких правовідносин, позаяк саме ТОВ "Росер" взяло на себе зобов`язання за договором від 15.05.2013 року № 15052013".

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин порушення зі сторони відповідача умов Договору на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року.

Однак, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано первинних документів, які підтверджували б конкретний обсяг поставленої сировини, кількість продукції, яка повинна бути виготовлена відвантажена відповідачем, не надано документів, які встановлювали б строки передачі виготовленої продукції.

Позивачем не доведена, яку кількість готової продукції повинен виготовити та поставити ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" згідно перерахованих коштів (том. 1 а.с. 47-53).

Також, позивачем не спростовано доводів відповідача щодо повного виконання взятих на себе зобов`язань шляхом передачі готової продукції третій особі (Товариства з обмеженою відповідальністю "Рихальський завод сухого молока").

Суд виходить з того, що позивачем самостійно погоджено спосіб виконання зобов`язань шляхом передачі товару третій особі, а не безпосередньо ТОВ "Росер".

Укладені сторонами договори (оперативного лізингу №РО01082012 від 01.08.2012 року (том. 1 а.с. 19-26), на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року (том. 1 а.с. 27-35), Договір №150520013 від 15.05.2013 року (том. 1 а.с. 36-39) не містять положень щодо їх взаємопов`язаності, тому оцінюються судом з огляду на узгоджених норм за кожним договором окремо.

Судом також досліджено матеріали кримінального провадження №12013100030004659, які також не містять первинних документів (видаткових накладних, актів приймання передачі сировини, ТТН, актів виконаних робіт з переробки продукції, тощо) щодо виконання умов Договору на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року.

Наявні у матеріалах кримінального провадження №12013100030004659 податкові накладні, які підтверджують формування податкового кредиту за фактом поставки товару, оцінюються судом критично, оскільки не є первинними документами в розумінні ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1., 2.4., 2.5. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Також, недоліки у формуванні податкових зобов`язань, розбіжності підтверджено висновком судово-економічної експертизи №33 від 21.03.2014 року.

Посилання позивача на вчинення керівником відповідача кримінальних правопорушень у інших справах (том. 1 а.с. 62-70) не стосується предмету даного спору. В рамках кримінального провадження №12013100030004659 також не встановлено вини посадових осіб ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" у порушенні умов Договору на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року.

Отже, позивачем не надано переконливих та достовірних доказів, які підтверджували б не виконання відповідачем умов Договору на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року, не доведено наявність умислу завдання збитків, що виключає наявність складу цивільного правопорушення, як обов`язкової підстави для стягнення збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки, судом визнано необґрунтованими та недоведеними вимоги позивача, відмовлено у задоволенні позову з цих підстав, тому суд не вбачає доцільності у застосуванні строку позовної давності, про що заявлено відповідачем у заявах від 14.01.2020 року (том. 1 а.с. 114-116) та від 26.02.2020 року (том. 1 а.с. 230, 231).

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, у розмірі 9 225,31 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" (вул. Сквирське шосе, 194, м. Біла Церква, Київська обл., 09114, код 35942281) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул. Київська, 61, м. Погребище, 22220, код 00444518) про стягнення 615 020,82 грн. збитків, завданих невиконанням умов Договору на переробку давальницької сировини № 09/04/2013 від 09.04.2013 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 225,31 грн - залишити за позивачем.

3. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 28 травня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу ( АДРЕСА_1 )

4 - відповідачу ( АДРЕСА_2 . Київська, 61, м. Погребище, 22220)

5 - третій особі ( АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 11246)