Рішення

від 18.05.2020 по справі 910/3833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2020Справа № 910/3833/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Приватного підприємства СВ Телеком ( пр-т Правди, буд. 33, кв.340, м. Київ, 04108, код ЄДРПОУ 34295020) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОФАЙНД (вул. Оранжерейна, буд. 3-Е, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 41763672) про стягнення 29 239, 58 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "СВ Телеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофайнд" про стягнення суми 25 463,00 грн основного боргу, 3 767,58 грн пені. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо поставки оплаченого товару. В зв`язку з чим Позивач просить повернути суму попередньої оплати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції. Відповідач письмового відзиву на позов, у т.ч. у встановлений строк, не подав. Ухвала суду від 16.03.2020 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, вказану у позовній заяві, проте як вбачається з матеріалів справи, а саме: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471386096 про направлення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Технофайнд" та інформації наявної на сайті Укрпошта щодо відстеження даного відправлення, останнє відправлення не вручене під час доставки. Об`єктом поштового зв`язку КИЇВ 112 з індексом 04112, 24.04.2020 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 0105471386096. Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача суду не надано. Позивачем 21.04.2020 року отримана копія ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 р. Отже, суд прийшов до висновку, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників та приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 р. не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, 25.03.2019 Приватним акціонерним товариством СВ Телеком (надалі - позивач, покупець) було оформлено замовлення та отримано підтвердження від інтернет магазину Служба сервіса all-service.com.ua, він же Товариство з обмеженою відповідальністю Технофайнд (далі - відповідач) про наявність товару. Після узгодження вартості та терміну поставки товару, позивач здійснив оплату виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Технофайнд рахунку-фактури №. ТФ- 597909 на суму 25 463, 00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2462 від 25.03.2020 р.

Між Приватним акціонерним товариством СВ Телеком та Товариством з обмеженою відповідальністю Технофайнд була досягнута усна домовленість, за умовами якої позивач зобов`язався оплати товар вартістю 25463,00 грн, а відповідач в свою чергу зобов`язався його поставити. Проте, відповідач в порушення досягнутої домовленості зобов`язання з поставки не виконав, оплачений позивачем товар на загальну суму 25 463, 00 грн. не поставив. Як вказує Позивач у позовній заяві, телефонограмою 27.03.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що замовлений та оплачений товар в наявності у Товариства відсутній. 27.03.2020 року з метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вих. №27/03-19 від 27.03.2020 повернути суму попередньої оплати у розмірі 25 463, 00 грн. Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по поставці оплаченого товару, у зв`язку з чим позивач звернувся з вимогою про повернення суми попередньої оплати. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача повної вартості товару у розмірі 25 463,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявні листи № 27/03-19 від 27.03.2019, № 4 від 13.05.2019, № 02/03 від 03.06.2019,№ 01/03 від 03.06.2019 р та № 02/07/10 від 09.07.2019 р. в яких позивач просив відповідача повернути сплачені грошові кошти у розмірі 25 463,00 грн.

Проте, листи судом не приймаються до уваги, оскільки з доданих доказів надсилання на адресу Відповідача (повідомлення про вручення) неможливо встановити, що саме вказані листи були надіслані на його юридичну адресу. Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 25 463,00 грн грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення до суду не надано.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури на оплату товару та його безпосередня оплата засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 25 463,00 грн. Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму 3 767,58 грн., які позивач нарахував на підставі ст.ст. 536,1048, 1057 ЦК України, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позивач обгрунтовує їх нарахування ст.1048, 1057 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.. Проте, як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.2 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Однак, сторони не визначили і не домовились про розмір процентів за користування грошовими коштами на підставі ст.ст. 536, а в законі такий розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості попередньої оплати за договором поставки, прямо не встановлений. Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України, якою передбачено нарахування процентів по договору про надання позики, суд визнає необґрунтованим, оскільки поставка та позика є різними за своєю правовою природою видами зобов`язань, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин поставки за аналогією права будь-яких норм законодавства, які регулюють відносини позики (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 р. по справі № 905/1313/18). За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 767,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Позивач в тексті позовної заяви наводить попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат по сплаті професійної правничої допомоги (адвоката) на суму розмірі 7000,00 грн. та суми судового збору 2 102,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення №5405 від 04.03.2020 позивач сплатив 7000, 00 грн. за юридичні послуги, відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 25.01.2020 року укладеним між Позивачем та адвокатом Мустіпан Ольги Володимирівни . Мустіпан Ольга Володимирівна є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000279 від 16.02.2018 року. Згідно з частиною 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до додаткової угоди № 1 у додатку 2 міститься назва та порядок оплати юридичних послуг: 1) підготовка та подача позовної заяви - 5000 грн; 2) представництво інтересів у суді першої інстанції - 2000 грн. Проте, суд зазначає, що розгляд справи № 910/3833/20 Господарським судом міста Києва здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін. За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 000 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "СВ Телеком" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофайнд" (04112, м.Київ, вул.Оранжерейна, будинок 3-Е, ідентифікаційний код 41763672) на користь Приватного підприємства "СВ Телеком" ( пр-т Правди, буд. 33, кв.340, м. Київ, 04108, код ЄДРПОУ 34295020) 25 463,00 (двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят три) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та 4 354 (чотири тисячі триста п`ятдесят чотири) грн. 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2020

Суддя Н.І. Ягічева