Рішення

від 26.05.2020 по справі 920/280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.2020 Справа № 920/280/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/280/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахопродукт-2007» (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Русанівська, буд. 15/1, код ЄДРПОУ 34932382)

до відповідача Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Сумської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (43326, Сумська область, Сумський район, село Лікарське, код ЄДРПОУ ВП 38104312)

про стягнення 106023 грн 72 коп.

УСТАНОВИВ:

26.03.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 106023 грн 72 коп. заборгованості за неоплачені послуги за Договором про надання послуг від 28.09.2017 № 14.

Ухвалою суду від 26.03.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для наданні відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

29.04.2020 відповідач надіслав на адресу суду клопотання, в якому зазначає, що 10.04.2020 ним отримано копію позовної заяви. У зв`язку з тим, що ДП «ЦСЕНСМ» невідомі обставини укладення та виконання договору про надання послуг від 28.09.2017 № 14 та відсутністю відомостей в електронному реєстрі договорів ДП «ЦСЕНСМ» останнім ініційоване службове розслідування. В зв`язку з чим, відповідач не має можливості надати обґрунтований відзив без результатів службового розслідування та потребує додаткового часу для його надання.

В свою чергу зазначає про відсутність у відповідача оригіналів документів, а саме:

1) договору про надання послуг від 28.09.2017 №14;

2) актів приймання-передачі за договором № 14 від 30.09.2017, від 01.10.2017, від 02.10.2017, від 03.10.2017, від 04.10.2017, від 05.10.2017, від 07.10.2017, від 19.10.2017;

3) картки аналізу зерна (форма №47), що вказана в п. 3.2.4. Договору.

В зв`язку з цим, просить суд витребувати означені документи у позивача та ознайомитися з ними в матеріалах справи.

Окрім цього, відповідач просить суд ухвалити рішення щодо розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.05.2020 судом клопотання державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про продовження строку для подання відзиву на позов - задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.05.2020.Відкладено розгляд справи по суті на 14.05.2020. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахопродукт-2007» надати суду в строк до 12.05.2020 оригінали наступних документів: договору про надання послуг від 28.09.2017 №14; актів приймання-передачі за договором № 14 від 30.09.2017, від 01.10.2017, від 02.10.2017, від 03.10.2017, від 04.10.2017, від 05.10.2017, від 07.10.2017, від 19.10.2017; картки аналізу зерна (форма №47), що вказана в п. 3.2.4. Договору.

12.05.2020 позивачем на виконання ухвали суду від 04.05.2020 надано оригінали витребовуваних документів, а саме: договору про надання послуг від 28.09.2017 №14; актів приймання-передачі за договором № 14 від 30.09.2017, від 01.10.2017, від 02.10.2017, від 03.10.2017, від 04.10.2017, від 05.10.2017, від 07.10.2017, від 19.10.2017.

Крім картки аналізу зерна (форма №47), що вказана в п. 3.2.4. Договору.

Подані представником позивача оригінали документів оглянуті судом та залишені в матеріалах справи для ознайомлення з ними відповідачем.

Ухвалою суду від 14.05.2020 у задоволенні клопотання державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін - відмовлено. Відкладено розгляд справи по суті на 26.05.2020 .

18.05.2020 відповідачем надано до суду заяву (електронною поштою) від 18.05.2020 № 2/8-6/459-20 (вх.. № 3839 від 18.05.2020) про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами справи (наданими позивачем оригіналами документів) в електронному вигляді, шляхом надання на електронну адресу.

Розглянувши, подану відповідачем заяву від 18.05.2020 № 2/8-6/459-20 (вх.. № 3839 від 18.05.2020) про надання матеріалів на ознайомлення судом було встановлено, що дана заява не підписано електронним цифровим підписом.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, порівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Положеннями ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Відповідно до статей 1, 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.

Враховуючи зазначене заяву від 18.05.2020 № 2/8-6/459-20 (вх. № 3839 від 18.05.2020) суд залишає без розгляду.

19.09.2020 представником відповідача в.о. директора В.А. Ткаченко було надано заяву (вх. № 3907 від 19.05.2020) про ознайомлення з матеріалами справи.

19.05.2020 в.о. директора Сумської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу Ткаченко В.А. в приміщенні господарського суду Сумської області ознайомився та зняв копії з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем оригіналів документів.

Станом на 26.05.2020 відповідач відзив на позовну заяву не надав, обґрунтованих клопотань щодо причин ненадання відзиву суду також не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

28 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Птахопродукт - 2007 (позивач, виконавець) та Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Сумської філії (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 14.

Згідно пункту 1.1. Договору Позивач надає послуги по очистці та сушінню зерна кукурудзи врожаю 2017 року відповідно ДСТУ, ГОСТу, параметрам, державним стандартам, доводить продукцію до необхідних кондицій внаслідок доробки по наступних лабораторних показниках: кукурудза - вологість - 13,5 %, засміченість - 2,0%.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що оплата послуг проводиться за наступними тарифами: сушіння кукурудзи - 40,00 грн. з ПДВ; очистка кукурудзи - 15,00 грн з ПДВ (за один тонопроцент).

Згідно п. 3.2.2. Договору наслідки доробки зерна оформлюється відповідним Актом за підписом представників обох сторін. У відповідності до пункту 2.2. Договору Відповідач повинен здійснити розрахунки за надані послуги в термін до 31 грудня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Відповідач передав Позивачу зерно кукурудзи врожаю 2017 року в загальній кількості 396 380 кг, що підтверджується:

- актом приймання-передачі від 30.09.2017 року на 56 280 кг;

- актом приймання-передачі від 01.10.2017 року на 89 460 кг;

- актом приймання-передачі від 02.10.2017 року на 97 400 кг;

- актом приймання-передачі від 03.10.2017 року на 62 300 кг;

- актом приймання-передачі від 04.10.2017 року на 28 260 кг;

- актом приймання-передачі від 05.10.2017 року на 34 940 кг;

- актом приймання-передачі від 07.10.2017 року на 27 740 кг (а.с. 20-26).

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на 19 жовтня 2017 року Позивач повністю виконав свої зобов`язання по Договору, що підтверджується Актом наданих послуг № 780 від 19 жовтня 2017 року, загальна вартість послуг склала - 106 023,72 грн.(а.с. 19).

На підставі акту приймання-передачі від 19.10.2017 Позивач передав Відповідачу зерно кукурудзи врожаю 2017 року, кількість якого після сушки склала 363 450 кг.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором та не здійснив оплату за отримані по Договору послуги, в результаті чого утворилася заборгованість за неоплачені послуги в сумі 106 023,72 грн.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що відповідач вказує на те, що йому невідомі обставини укладення та виконання спірного договору про надання послуг від 28.09.2017 № 14 та відсутністю у відповідача оригіналів договору та актів.

Щодо зазначеного суд виходить з наступного: в матеріалах справи наявні Договір про надання послуг від 28.09.2017 № 14 та акти приймання-передачі від 30.09.2017, від 01.10.2017, від 02.10.2017, від 03.10.2017, від 04.10.2017, від 05.10.2017, від 07.10.2017 , акт надання послуг від 19.10.2017 № 780, акт приймання-передачі від 19.10.2017, які підписані та скріплені печатками обох сторін. Претензії щодо якості чи кількості виконаних робіт з боку замовника в матеріалах справи відсутні, натомість в акті приймання-передечі від 19.10.2017 сторони погодили, поставивши свої підписи та відтиски печаток підприємства, що зазначені роботи виконані задовільно - належним чином та у встановлені строки у відповідності з вимогами і завданнями замовника.

При цьому суд звертає увагу, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Враховуючи той факт, що відповідач не надав доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка відповідача ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Сумської філії використовувалась проти волі відповідача. (Аналогічні висновки зроблені Верховний Судом в постанові від 23 липня 2019 року по справі №918/780/18).

Окрім цього, суд виходить з презумпції правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи № 5023/3711/11).

Оскільки Договір про надання послуг від 28.09.2017 № 14 є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався та не є припиненим, враховуючи презумпцію правомірності правочину, у позивача наявні правові підстави як у виконавця послуг для отримання належних до оплати сум, на підставі спірного Договору.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторонни (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проаналізувавши правовідносини сторін та умови Договору про надання послуг від 28.09.2017 № 14, надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт надання послуг за договором на суму 106023 грн 72 коп.

Доказів оплати відповідачем суми бургу -106023 грн 72 коп. суду не надано.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, належними засобами доказування обставин справи та стверджувань позивача не спростував.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманих послуг є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 106 023 грн 72 грн. боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (04112, м. Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Сумської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (43326, Сумська область, Сумський район, село Лікарське, код ЄДРПОУ ВП 38104312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Птахопродукт-2007 (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Русанівська, буд. 15/1, код ЄДРПОУ 34932382) 106023 грн 72 коп. боргу та судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення підписаний 28.05.2020.

Суддя С.В. Заєць