Рішення

від 26.05.2020 по справі 923/302/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року Справа № 923/302/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від позивача: Бурлай Д.В., адвокат,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом : Гаврилівського сільського споживчого товариства, Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, 6, код ЄДР 30144756

до відповідача : Нововоронцовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Суворова, 14, код ЄДР 34137370

про звільнення майна з-під арешту,

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Гаврилівське сільське споживче товариство звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Нововоронцовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про зняття арешту, мовою оригіналу: "з будівлі кафе, що знаходиться за адресою:74231, Херсонська область, с. АДРЕСА_1 , будинок 1, який було накладено на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Нововоронцовського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 32769495 від 06.11.2012 року, реєстраційний номер обтяження 12903096, зареєстрованого 12.11.2012 року Херсонська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України."

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що арешт майна вчинений у виконавчому провадженні, у якому він не є боржником, проте спірне майно належить йому на праві власності.

Позивач зазначає, що наявність арешту на нерухоме майно Гаврилівського сільського споживчого товариства при відсутності невиконаних зобов`язань, порушує його право власності, позивач не може розпоряджатися належним йому майном.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву на позовну заяву. Заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

В підготовчому засіданні 30.04.2020р. заяв та клопотань учасниками справи не подано, представниками обох сторін висловлені власні позиції про те, що наданих доказів достатньо для розгляду справи по суті.

Окрім того, позивачем було повідомлено, що ним остаточно визначено предмет спору та характеру спірних правовідносин, а також склад учасників судового процесу.

Враховуючи означене, а також те, що судом були виконанні вимоги ст.177 Господарського процесуального кодексу України (надалі по тексту рішення - ГПК України) щодо завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 30.04.2020р. підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи по суті було призначено у судовому засіданні на 26.05.2020р.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивачем на підтвердження наявності правових підстав для задоволення позову подав до суду:

- копію листа Нововоронцовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) з додатком (а.с.7-8);

- копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 9-10);

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Позивач долучив до матеріалів справи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.9-10), з якої вбачається, що на нерухоме майно, АДРЕСА_2 , Херсонська АДРЕСА_1 , власником якого є Гаврилівське сільське споживче товариство, накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2012р. Реєстраційний номер обтяження - 13236608. Обтяження за №13236608 зареєстровано 12.11.2012р. реєстратором Херсонська філія державного підприємства "Інформаційний центр". Відповідно до відомостей із вказаної довідки обтяжувачем та заявником за цим обтяженням виступає Відділ державної виконавчої служби Нововоронцовського району управління юстиції.

З листа відповідача від 04.03.2020р. (а.с.7-8), який позивач долучив до матеріалів справи, вбачається, що при проведенні моніторингу автоматизованої системи виконавчих проваджень на предмет наявності відкритих чи завершених виконавчих проваджень відносно Гаврилівського сільського споживчого товариства, встановлено, що виконавчі документи про стягнення з позивача на користь фізичних чи юридичних осіб на примусове виконання до відділу не надходили, та в провадженні не перебувають.

Відповідач в означеному листі також вказав, що обтяження реєстраційний номер 13236608 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване Херсонською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відносно Бажури Л.В. по постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Нововоронцовського РУЮ від 06.11.2012р. в межах виконавчого провадження 32769495 з примусового виконання постанови №224144 виданого 28.09.2010р. відділом ДАІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 510грн.

Зважаючи на наведені вище обставини, Гаврилівське сільське споживче товариство і звернулося до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Предметом спору у цій справі є звільнення з-під арешту майна, накладеного відповідною постановою відповідача.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", яка була чинною на момент винесення відповідачем постанови про арешт майна, визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.2).

Із встановлених судом обставин справи слідує, що позивач звернувся до суду у 2020 році, тому суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, яка діяла на момент подання позову.

Приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1).

З правового аналізу наведеної норми права слідує, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 916/3108/17.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Аналогічний правовий висновок зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18.

Позивач заявив вимогу до Нововоронцовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, отже, останній є неналежним відповідачем у цій справі.

Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до норм ГПК України, суд позбавлений можливості з власної ініціативи замінити первісного відповідача на належного відповідача.

На стадії підготовчого провадження по справі позивачем було зазначено про остаточне визначення з суб`єктним складом та позовними вимогами по заявленому позову.

Беручи до уваги, що Нововоронцовський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області не є належним відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна, а чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості суду з власної ініціативи замінити зазначеного у позовній заяві відповідача, за відсутності на те відповідного клопотання позивача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-LX.

Повне рішення складено та підписано 28.05.2020р.

Суддя Н.А. Павленко