Постанова від 26.05.2020 по справі 920/768/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/768/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - Сумська міська рада,

представник позивача - не з`явився,

відповідач - Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк",

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Хітько В.М., адвокат (посвідчення від 05.06.2019 № 7894/10),

розглянув касаційну скаргу Сумської міської ради (далі - Міська рада)

на рішення господарського суду Сумської області від 03.12.2019 (суддя Яковенко В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), судді Тищенко А.І. і Євсікова О.О.)

за позовом Міської ради

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк"(далі - Універмаг),

про скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Міська рада звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до територіального відділення АМК про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2019 № 9 у справі № 06-06/02-2019 (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована тим, що оспорюване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки було ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, та недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у Рішенні АМК, не відповідають обставинам справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що Міською радою не доведено належними та допустимими доказами наявності визначених статтею 59 Закону України Про захист економічної конкуренції підстав для скасування чи визнання недійсним Рішення АМК, не спростовано правомірності і обґрунтованості висновків територіального відділення АМК, викладених у Рішенні АМК щодо вчинення Міською радою порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, внаслідок яких окремим групам суб`єктів господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами. Суди дійшли висновку про прийняття територіальним відділенням АМК оспорюваного Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону України Про захист економічної конкуренції підстав для скасування Рішення АМК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Міська рада, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення до необґрунтованих рішень у справі, та про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить суд касаційної інстанції рішення господарського суду Сумської області від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 зі справи скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Так, згідно з доводами позивача:

- для кваліфікації дій Міської ради як антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування відповідно до статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обов`язковим було встановлення, до яких саме негативних наслідків для конкуренції призводять такі дії, що не було встановлено у Рішенні АМК та не взято до уваги судами;

- попередніми судовими інстанціями не встановлено обставин та не перевірено доказів щодо наявності в Універмагу конкурентів, порівняно з якими йому було б створено несприятливі чи дискримінаційні умови у зв`язку з діями міської Ради, чим порушено приписи частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частини п`ятої статті 236 ГПК України ;

- матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не місять доказів у порядку статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які б свідчили про порушення Міською радою законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді створення певним суб`єктам господарювання дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами, а суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування та дослідження доказів, на підставі яких територіальне віддалення АМК винесло оскаржуване рішення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- територіальне відділення АМК не є органом, на який покладено функції з контролю у сфері дотримання норм податкового законодавства, проте суди дійшли висновку стосовно того, що дії Міської ради, які визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, суперечать нормам та вимогам підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України;

- суди попередніх інстанцій вдалися до аналізу та оцінки застосування Міською радою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, однак ДК 018-2000 не регулює відносини конкуренції між суб`єктами господарювання чи конкурентами, а тому висновки територіального відділення АМК, з яким погодилися і суди, про те, що поділ підкласу, не передбачений ДК 018-2000, не має впливу на конкуренцію;

- Рішення АМК не містить обґрунтування того, що саме встановлення ставки податку у графі 1230.1.1 вплинуло на стан конкуренції на ринку в цілому та на Універмаг зокрема;

- у рішенні Антимонопольного комітету України від 27.09.2019 № 524-р "Про визнання підтримки суб`єктів господарювання, зазначеної у повідомленні, такою, що не є державною допомогою відповідно до Закону", якому судами була надана оцінка, зазначено, що встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у меншому розмірі за максимальний, що визначений Податковим кодексом України в межах територіальної громади міста Суми, не надає переваг суб`єктам господарювання та не містить вибіркового характеру, а тому така поведінка Антимонопольного комітету України та відповідні рішення органів державної влади суперечать принципу юридичної визначеності, оскільки під час розгляду проєкту рішення Міської ради № 3577-МР Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми Антимонопольний комітет України зазначив про допустимість відповідного рішення для конкуренції;

- у межах адміністративної справи № 480/631/19, рішення в якій апеляційний господарський суд визнав преюдиціальною обставиною, не досліджувалось питання впливу рішення Міської ради на конкурентоспроможність Універмагу чи на конкуренцію на певному ринку, а тому суб`єктний справ є різним, отже, і рішення в адміністративній справі не може бути преюдиційною обставиною у розумінні статті 75 ГПК України;

- дії Міської ради не містять антиконкурентного ефекту на ринок;

- виконання вимог Рішення АМК щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у встановлений строк є неможливим, оскільки прийняття рішень, що стосуються встановлення ставок податків та зборів, можливе лише шляхом ухвалення відповідного рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін;

- Міською радою 19.06.2019 ухвалено рішення № 5302-МР, яке набрало законної сили 01.01.2020, з одночасною втратою чинності Рішення від 20.06.2018 № 3577-МР Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми (далі - Рішення МР), відповідно до якого було встановлено однакові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для місцевих, так і немісцевих власників нерухомості, однак вимоги пункту 2 Рішення АМК у 2019 році залишаються невиконаними, що дає право відповідачу звернутися до суду з відповідним позовом, а тому судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

- суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів, дослідження яких має значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд в порядку пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Від Універмагу надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського Сумської області від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020- без змін. Зокрема, Універмаг зазначає про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 15, 41, 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статей 86, 236 ГПК України не обґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи.

Від територіального відділення АМК також надійшов відзив на касаційну скаргу в якому, посилаючись на законність, обґрунтованість і прийняття судових рішень у відповідності до норм ГПК України та за результатами повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 без змін. Водночас територіальне відділення АМК вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства України.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

25.05.2020 від Міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 26.05.2020 на іншу дату у зв`язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що 12.05.2020 судове засідання вже відкладалось, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою та заперечення учасника справи проти відкладення розгляду справи, Суд вважає за можливе вирішити спір у цій справі у відповідному судовому засіданні та не відкладати його розгляд. Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відхилення клопотання Міської ради про відкладення розгляду справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Міська рада своїми діями, які полягали у встановленні згідно з Рішенням МР ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для окремого типу нерухомості, а саме: торгові центри, універмаги та магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами м. Суми у більшому розмірі у порівнянні із аналогічним типом нерухомості, власники якої мають місце основної податкової реєстрації в межах м. Суми, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом 8 частини другої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим групам суб`єктів господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

- зобов`язано Сумську міську раду у двомісячний строк з дня отримання цього Рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього Рішення, шляхом забезпечення рівних умов оподаткування та встановлення однакових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як для місцевих, так і немісцевих власників нерухомості.

Рішенням №3577-МР Сумська міська рада встановила на території міста Суми:

- ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від місця розташування (зональності) та типів об`єктів нерухомості;

-пільги для фізичних осіб та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

-межі розташування (зональності) об`єктів нерухомого майна.

У Рішенні АМК зазначено, що встановлення Міською радою різних ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в залежності від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) власника зменшує вплив власних досягнень суб`єктів господарювання, оскільки кращі умови діяльності суб`єкт господарювання отримує не за рахунок власних досягнень (ціни, якості товарів і послуг, умов реалізації, якості обслуговування тощо), а у зв`язку з певним місцем основної податкової реєстрації (юридичної адреси). Відтак передбачена законодавством диференціація ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, між суб`єктами господарювання окремої територіальної одиниці, не є співставною з непередбаченою законодавством диференціацією ставок цього ж податку в залежності від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) власника нерухомості.

Судами встановлено, що з додатку 1 до Рішення № 3577-МР вбачається, що розміри ставки відрізняються залежно від: коду та найменування будівель, визначених відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (далі ДК БС); особи платника податку (фізична особа, юридична особа); місця розташування об`єкта оподаткування (1 зона центральна, 2 зона прилегла до центральної, 3 зона за межами центральної, 4 зона периферійна), місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси).

Відповідно до таблиці № 1 за кодом 1230.1 Торгові центри, універмаги, магазини крім вказаних в підпункті 1230.1.1 наведені ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для юридичних осіб 1 зони 0,25, 2 зони 0,24, 3 зони 0,23, 4 зони 0,21; за кодом 1230.1.1 Торгові центри, універмаги, магазини, власники яких мають місце основної податкової реєстрації (юридична адреса) за межами міста Суми наведені ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для юридичних осіб 1 зони 1,5, 2 зони 1,5, 3 зони 1,5, 4 зони 1,5.

У відповідності до Рішення № 3577-МР суб`єкти господарювання, які є власниками однакового типу нерухомості і здійснюють діяльність на однакових товарних ринках, зокрема, торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, надання послуг, здачі в оренду комерційної нерухомості, повинні сплачувати різний відсоток ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в залежності від місця власної податкової реєстрації (юридичної адреси).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659-XII:

стаття 5:

- Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів;

частина перша статті 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо;

статі 1, 6, 12-1:

- Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Закон України Про захист економічної конкуренції :

стаття 1:

- економічною конкуренцією (конкуренцію) є змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

частина перша статті 15:

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

абзац восьмий частини другої статті 15:

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

частина третя статті 15:

- вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом;

стаття 48, частин 1-2 статті 56:

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

стаття 60:

- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено;

стаття 59:

- визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- заборона концентрації відповідно до Закону України Про санкції ;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції на підставі пункту 3 частини 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

ГПК України:

частини перша, друга, третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша та друга статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

частини перша та друга статті 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

пункти 1,2,3 частини другої статті 287:

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

частини перша та друга статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

- не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачає як основне завдання Антимонопольного комітету України участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Економічна конкуренція (конкуренція) за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, територіальне управління АМК у своєму рішенні зазначило, що встановлення Міською радою різних ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в залежності від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) власника зменшує вплив власних досягнень суб`єктів господарювання, оскільки кращі умови діяльності суб`єкт господарювання отримує не за рахунок власних досягнень (ціни, якості товарів і послуг, умов реалізації, якості обслуговування тощо), а у зв`язку із певним місцем основної податкової реєстрації (юридичної адреси).

Відтак передбачена законодавством диференціація ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, між суб`єктами господарювання окремої територіальної одиниці, не є співставною з непередбаченою законодавством диференціацією ставок цього ж податку в залежності від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) власника нерухомості. У результаті прийняття вказаного Рішення №3577-МР суб`єктам господарювання, які зареєстровані або мають юридичну адресу поза межами м. Суми та мають торгові центри, універмаги чи магазини у м. Суми, Міською радою створені дискримінаційні та несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами на ринку роздрібної торгівлі у м. Суми.

Згідно з частиною першою статті 31 Господарського кодексу України дискримінацією суб`єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається, зокрема, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб`єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару.

Право Міської ради на вільне прийняття рішень з питань, віднесених до її компетенції, відповідає обов`язок Міської ради у прийнятті цих рішень дотримуватись й прав інших осіб.

Таким чином, зазначені дії Міської ради щодо застосування дискримінаційних ставок податку на нерухоме майно для суб`єктів господарювання які зареєстровані за межами м. Суми, що у 6,25 раза більші за ставку податку на нерухоме майно для суб`єктів господарювання, які зареєстровані у м. Суми, має негативний вплив на здатність таких суб`єктів господарювання конкурувати на ринку із суб`єктами, для яких згідно з Рішенням №3577-МР встановлюються привілейовані умови оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про антиконкурентність дій Міської ради, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі пункту 3 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Окрім того, з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд зазначає, що ухвалою господарського суду Сумської області від 03.10.2019 у справі № 920/768/19 судом клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково та зобов`язано територіальне відділення АМК надати суду для огляду в судовому засіданні справу № 02-06/02-2019 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому довід скаржника про необґрунтоване відхилення клопотання про витребування та дослідження доказів, на підставі яких територіальне відділення АМК ухвалило оскаржуване рішення, не знаходить свого підтвердження. А тому відсутні підстави для скасування судових рішень, з направленням справи на новий розгляд в порядку приписів пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України.

Водночас суд наголошує, що відповідно до приписів частини другої статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А тому при дослідженні стану конкуренції на ринку суд не позбавлений можливості дослідження рішення у межах адміністративної справи № 480/631/19 та надання оцінки застосування Міською радою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, навіть якщо ДК 018-2000 безпосередньо не регулює відносини конкуренції між суб`єктами господарювання.

Окрім того, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, Антимонопольний комітет України під час розгляду та погодження на виконання вимог Закону України Про державну допомогу суб`єктам господарювання Рішенням №3577-МР зазначив, що саме встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у меншому розмірі за максимальний, що визначений Податковим кодексом України в межах територіальної громади міста Суми, не надає переваг суб`єктам господарювання та не містить вибіркового характеру. У висновках вказаного рішення Антимонопольного комітету України міститься посилання на відсутність переваг суб`єктам господарювання при встановленні ставок податку в залежності від типів об`єкту нерухомості та місця їх розташування в межах територіальної громади м. Суми, однак ці висновки не вказують на відсутність переваг для суб`єктів господарювання при визначенні ставок податку в залежності від місця податкової реєстрації (юридичної адреси).

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи . Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд приймає відповідні аргументи Універмагу, викладені у відзиві на касаційну скаргу, стосовно ухвалення судових рішень за результатами повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Міська рада не спростувала висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу Міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін за відсутності вказаних процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

Понесені Міською радою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 920/768/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко