Рішення

від 28.05.2020 по справі 360/1591/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1591/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Тріфонова Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Тріфонова Євгена Олександровича (далі - представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації (далі - відповідач, УСЗН Міловської РДА) у якому представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність УСЗН Міловської РДА щодо нездійснення розрахунку та виплати допомоги на дитину, ОСОБА_2 , одинокій матері ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 15.04.2020;

- зобов`язати УСЗН Міловської РДА вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі, яка має статус одинокої матері, щомісячної соціальної допомоги в розмірі, передбаченому статтею 18-3 Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми , на ОСОБА_2 , за період з 01.01.2016 по 15.04.2020.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка самостійно виховує доньку ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка звернулась з заявою про призначення державної допомоги на дітей одинокій матері до відповідача, і їй було призначено державну допомогу з місяця звернення по 01.05.2024, однак з 01.01.2016 виплати були припинені.

Жодної з підстав для припинення чи призупинення виплати допомоги, передбачених статтею 18-4 Закону № 2811-XII у органу соціального захисту не було.

Ухвалою суду від 16.04.2020 позову заяву залишено без руху із наданням позивачці строку для усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 12-13).

30.04.2020 за вх. № 17147/2020 представником позивача надано заяву про усунення недоліків (арк.спр. 15).

Ухвалою суду від 04.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, поновлено строк звернення до суду з даним позовом (арк.спр. 17-18).

22.05.2020 за вх. № 20036/2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 23-25), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Міловської РДА 25.09.2014 з заявою за призначенням державної допомоги на дітей одинокій матері. Так як заявниця є внутрішньо переміщеною особою, допомога призначалася по електронній особовій справі, яка була надіслана державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» .

ОСОБА_1 було призначено державну допомогу на дітей одиноким матерям відповідно до Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми та згідно з Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (зі змінами та доповненнями) з місяця звернення - з 01.09.2014 по 01.05.2024.

У зв`язку зі змінами у законодавстві та умовами призначення (підпункт 1 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України , затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1181) виплата державної допомоги на дітей одиноким матерям з січня 2016 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на: одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах Загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства І та II групи або особами з інвалідністю І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Також пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1181 передбачено: Установити, що для громадян, які звернуться у період з січня по березень 2016 р. за наданням допомоги на дітей одиноким матерям та тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, зазначені допомоги призначаються з 1 січня 2016 р. на умовах, визначених пунктами 2 і 15 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 р. № 911 -VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Таким чином для збереження права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям з 1 січня 2016 року заявниці ОСОБА_1 необхідно було звернутися до управління соціального захисту населення з пакетом документів у періоді з січня по березень 2016 року.

З січня 2016 року для отримання допомоги одиноким матерям заявники подають заяву та заповнену декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги за попередні 6 місяців. Особам, які звертаються вперше вона призначається з місяця звернення і доходи сім`ї визначаються за 6 місяців на момент звернення за допомогою.

Оскільки ОСОБА_1 за отриманням допомоги на дітей одиноким матерям до відповідача не зверталася та не надала необхідний пакет документів для призначення допомоги на дітей одиноким матерям з урахуванням доходів 1 січня 2016 року даний вид допомоги їй було припинено.

Таким чином, відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 прийнято законно.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (арк. спр. 3) має доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. спр. 6).

Позивачка разом із донькою є внутрішньо переміщеними особами відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 26.11.2014 № 926001375 (арк. спр. 39).

25.09.2014 ОСОБА_1 звернулась до УСЗН Міловської РДА з заявою щодо запиту її особової справи одинокої матері по фактичному місцю проживання АДРЕСА_2 (арк. спр. 31).

16.10.2014 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги одинокій матері (арк. спр. 37-38).

Рішенням УСЗН Міловської РДА від 23.10.2014 призначено ОСОБА_1 допомогу одинокій матері з 01.09.2014 по 30.04.2024 (арк. спр. 29).

Листом від 06.12.2019 № 3011 у відповідь на звернення представника позивачки УСЗН Міловської РДА повідомило, що у зв`язку зі змінами у законодавстві та умовами призначення виплата державної допомоги на дітей одиноким матерям була припинена з січня 2016 року. Урядовим рішенням було збережено право на отримання з 01 січня 2016 року допомоги на дітей одиноким матерям особам, які звернуться за її продовженням за новими умовами у періоді з січня по березень 2016 року. З січня 2016 року для отримання допомоги одиноким матерям заявники подають заяву та заповнену декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги за 6 місяців. Особам, які звертаються вперше вона призначається з місяця звернення і доходи сім`ї визначаються за 6 місяців на момент звернення за допомогою. Також повідомлено, що ОСОБА_1 до управління соціального захисту не зверталась з приводу отримання боргу за серпень 2014 року у сумі 385,30 грн (арк. спр. 5).

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII Про державну допомогу сім`ям з дітьми (надалі - Закон № 2811). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Відповідно до Конституції України гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей, забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України Про державну допомогу сім`ям з дітьми , абзацом 5 статті 1 якого визначено, що роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Статтею 5 Закону № 2811 на органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) покладений обов`язок призначення та виплати всіх видів державної допомоги сім`ям з дітьми.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2811 покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2811 громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно із пунктами 2, 5 частини першої статті 3 Закону № 2811 видами державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини та допомога на дітей одиноким матерям. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (стаття 4 Закону 2811).

Право, умови, розмір, підстави припинення (зупинення) допомоги на дітей одиноким матерія визначено розділом V-A Закону № 2811.

Статтею 18-1 Закону № 2811 визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами і в установленому законодавством порядку, відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Статтею 18-2 Закону № 2811 передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Згідно статті 18-3 Закону № 2811 допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 18-4 Закону № 2811 передбачено, що виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Як вбачається з листа відповідача від 06.12.2019 № 3011 ОСОБА_1 призначено державну допомогу на дітей одиноким матерям відповідно до Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми з 01.09.2014 по 01.05.2024. У зв`язку зі змінами у законодавстві, а саме: прийняттям постанови КМУ від 25.12.2015 № 1181, та умовами призначення виплата державної допомоги на дітей одиноким матерям була припинена з січня 2016 року.

При цьому, в порушення вимог статті 18-4 Закону № 2811 виплату допомоги припинено без прийняття відповідного рішення, яке може бути досліджено судом на відповідність критеріям, визначеним в частині другій статті 2 КАС України, і з якого можливо було б достеменно встановити підстави для припинення виплати допомоги.

На виконання статті 1 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, пунктом 2 якого на управління праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) покладений обов`язок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі Порядок 1751).

Згідно із пунктом 33 Порядку 1751 право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю .

Положеннями пункту 34 Порядку у редакції, що діяла на час звернення до суду з даним позовом та діє на даний час, передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Пунктом 35 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Відповідно до пункту 36 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що для громадян України єдиною обов`язковою умовою, яка надає право на отримання вказаної державної допомоги, є виховання та проживання у сім`ї неповнолітньої дитини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач та її неповнолітня дитина є громадянами України, мають такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям, за ознакою місця проживання (перебування).

Пунктом 36 Порядку № 1751 визначені вичерпні підстави припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям (батькам), а саме, виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

Тобто, нормами чинного законодавства не передбачена така умова припинення виплати допомоги одинокій матері як не звернення з певної дати з пакетом документів для призначення допомоги.

Також суд зауважує, що пункт 2 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1181 стосується осіб, які звертаються за наданням допомоги з січня 2016 року по березень 2016 року, а не осіб, яким така допомога призначена раніше.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у пункті 23 рішення Кечко проти України від 8 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, про зміну законодавчого регулювання питань призначення та виплати допомоги на дітей одиноким матерям з 01.01.2016, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 18-3 Закону № 2811-ХІІ (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Згідно із частиною першою статті 18-3 Закону № 2811-ХІІ в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто, дійсно з 01.01.2016 змінилося правове регулювання призначення та виплати допомоги на дітей одиноким матерям.

Верховним Судом у мотивувальній частині постанови від 04.02.2019 у справі № 199/2661/16-а наведено наступне:

..У рішення Рішенні від 07 листопада 2018 року № 9-р/2018 (справа № 1-3/2018(2717/14) Конституційний Суд України (далі - КСУ) зазначив, що з метою виконання конституційного обов`язку щодо утвердження соціальних прав держава має не лише створити систему соціального захисту, а й забезпечити її належне функціонування. Ця система повинна гарантувати охорону, зокрема, сім`ї, дитинства, материнства і батьківства. Водночас, на переконання Суду, у разі виникнення об`єктивної потреби дії держави щодо перерозподілу або зменшення соціальних видатків мають бути тимчасовими і повинні мати часові межі, потрібні для стабілізації та покращення фінансово-економічної ситуації.

На думку КСУ, Верховна Рада України при формуванні соціальної політики відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства і батьківства та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.

Однак КСУ вважає, що зміни законодавства в соціальній сфері, складна фінансово-економічна ситуація, потреба в забезпеченні збалансованості Державного бюджету України не повинні призводити до порушення гідності людини, яка належить до фундаментальних цінностей, захищених Конституцією України, та становить основу системи конституційного захисту прав і свобод людини і громадянина.

Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати види державної допомоги сім`ям з дітьми, змінювати розмір цієї допомоги, механізми її нарахування та надання, оскільки вони не закріплені в Конституції України, а визначаються у законах відповідно до соціальної політики держави. Проте такі законодавчі зміни не можуть бути спрямовані на ухилення держави від її обов`язків, визначених, зокрема, у статтях 3, 24, 51 Основного Закону України.

Таким чином, на думку колегії суддів та з урахуванням зазначених висновків КСУ, оскільки допомога на дітей одиноким матерям не передбачені в Конституції України, то на неї не поширюються й визначені її статтею 22 гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у статтях 46, 48 Основного Закону України, тому висновок суду першої інстанції про те, що застосування пункту 15 Закону № 911-VІІІ, яким було виключено слова але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до тих одиноких матерів, які на момент набрання чинності вказаним законом, вже отримували соціальну допомогу на дитину в гарантованому державою розмірі, призвело до обмеження права на отримання соціальної допомоги, не ґрунтується на правильному правозастосуванні.

Разом з цим, як зазначено вище, дії відповідача щодо припинення з 01 січня 2016 року виплати позивачці допомоги відповідно до статті 18-3 Закону № 2811-ХІІ, є протиправними .

Проте, Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 199/2661/16-а зроблено правовий висновок, що визначення розміру допомоги одиноким матерям законодавець пов`язує, зокрема, із середньомісячним сукупним доходом сім`ї, який підтверджується декларацією про доходи та майновий стан особи, яка звернулась за призначенням такої допомоги. При цьому, непідтвердження середньомісячного сукупного доходу сім`ї впливає на розмір допомоги, а не на право на неї.

Абзацом шостим пункту 49 Порядку № 1751 передбачено, що для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДПС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до п`яти календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної допомоги сім`ям з дітьми (абзац п`ятий пункту 49 Порядку № 1751).

Згідно із пунктом 57 Порядку № 1751 у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

З огляду на наведені положення пунктів 49, 57 Порядку № 1751, відповідач не позбавлений можливості визначити розмір належної позивачці допомоги за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням відсутності рішення відповідача про припинення виплати допомоги, наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячної соціальної допомоги, починаючи з 01.01.2016.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати допомоги на дитину, ОСОБА_2 , одинокій матері ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року та зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 як особі, яка має статус одинокої матері, щомісячної соціальної допомоги в розмірі, передбаченому статтею 18-3 Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми , на ОСОБА_2 , з 01 січня 2016 року, з виплатою заборгованості, яка утворилася з 01.01.2016.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу з зазначенням кінцевої дати 15.04.2020 (тобто дати звернення до суду), суд зауважує, що, виходячи з матеріалів справи, державна соціальна допомога призначена по 2024 рік, тобто судове рішення, яке міститиме обмеження кінцевою датою, яка настала до 2024 року, не сприятиме відновленню порушеного права позивачки в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду із позовом позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1681,60 грн, відповідно до квитанції від 15.04.2020 № 0.0.1677133137.1 (арк. спр. 2а).

При цьому, позивачкою заявлено дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною від іншої, тобто ставка судового збору за звернення до суду з даним позовом, виходячи з положень Закону України Про судовий збір , становить 840,80 грн, а решта суми - 840,80 грн є надміру сплаченою.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, судовий збір у сумі 840,80 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Щодо суми надміру сплаченого судового збору суд роз`яснює позивачці право звернення з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Тріфонова Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_4 ) до управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області (92500, Луганська обл., смт. Мілове, вул. Миру, б. 43, код ЄДРПОУ 03196972) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області щодо ненарахування та невиплати допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2 з 01.01.2016 року.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі, яка має статус одинокої матері, щомісячної соціальної допомоги в розмірі, передбаченому статтею 18-3 Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми , на дитину ОСОБА_2 , за період з 01 січня 2016 року, з виплатою заборгованості, що утворилася з 01 січня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя А.Г. Секірська