Рішення

від 27.05.2020 по справі 420/2420/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2420/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Енерголюкс» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу № 13-Л від 20.02.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Енерголюкс» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20.02.2020 року № 13-Л про анулювання ліцензії реєстраційний номер 2013061600 ТОВ ЛК Енерголюкс ;

зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити в реєстрі дозвільних документів у будівлі ліцензію від 14.05.2019 р. (наказ про видачу ліцензії № 26-Л) ТОВ ЛК Енерголюкс .

Ухвалою від 25.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом дану справу залишено без руху.

07.04.2020 р. (вх. № 14945/20) позивач надав до суду уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 09.04.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

12.05.2020 року (вх. № 18203/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

20.05.2020 року (вх. № 19499/20) представником позивача до канцелярії суду подано письмові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з середніми та значними наслідками. За наслідками проведення такої перевірки був складений акт № 24-ЛП від 19.02.2020 року. Листом від 10.03.2020 року № 1015-05/1-1679, відповідно до змісту якого 20.02.2020 р. наказом Держархбудінспекції № 13-Л було анульовано ліцензію реєстраційний номер 2013061600 ТОВ ЛК Енерголюкс . Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що планова перевірка проводилась у присутності директора ТОВ ЛК Енерголюкс , який отримав направлення на проведення планового заходу 13.02.2020 року та письмову вимогу про надання ліцензіатом документів, інформації про предмет перевірки органу ліцензування під час перевірки. Однак, під час перевірки, документи, які були зазначені у Додатку 2 Відомостей (заява вх. № 40-8464 від 26.04.2019 року про отримання ліцензії) надані не в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Енерголюкс» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідно до Законів України Про ліцензування видів господарської діяльності , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Про регулювання містобудівної діяльності , Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року № 609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ , Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, завідувачем сектору по роботі з ліцензіатами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Теряєвим В.М. та головним державним інспектором сектору по роботі з ліцензіатами Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 О. ОСОБА_2 , на підставі наказу Держархбудінспекції від 27.11.2019 року № 1332 (зі змінами), направлення для проведення планового заходу від 12.02.2020 року № 24-ЛП проведено планову перевірку щодо додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, затверджених постановою КМУ від 30.03.2016 року № 256 Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з середніми та значними наслідками Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Енерголюкс .

За наслідками вказаної перевірки був складений акт № 24-ЛП від 19.02.2020 року, в якому зазначено низку порушень ліцензійних умов, перелік яких наведений в акті перевірки (а.с. 8-30).

Як вбачається з позовної заяви, 18.03.2020 року позивачем було отримано лист від 10.03.2020 року № 1015-05/1-1679, відповідно до змісту якого 20.02.2020 року (тобто на наступний день після складання акту перевірки) наказом Держархбудінспекції № 13-Л було анульовано ліцензію реєстраційний номер 2013061600 ТОВ ЛК Енерголюкс (а.с. 37).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЛК Енерголюкс зареєстровано 05.04.2007 року згідно рішення Загальних зборів. Основними видами діяльності товариства є електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21) (а.с. 6-7).

18.06.2014 року на підставі рішення № 23-Л позивачем була отримана Ліцензія серії АЕ №290855 на проведення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (будівництво об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності) (а.с. 38-39).

14.05.2019 року на підставі рішення № 26-Л позивачем була отримана Ліцензія на проведення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (а.с. 40-41).

Так, 27.01.2020 року позивачем був отриманий лист № 1015-05/1-585, в якому повідомлялося про проведення в період з 13.02.2020р. по 19.02.2020р. планової перевірки позивача ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками. Вказаним листом, також вимагалося надати для ознайомлення оригінали (у разі потреби засвідчені копії документів), які підтверджують відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційне правове забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт за переліком наведених у цьому листі (а.с. 33-34).

13.02.2020 року, в перший день перевірки, на підставі направлення для проведення планового заходу (контролю) від 12.02.2020 року № 24-ЛП, посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було здійснено виїзд за місцезнаходженням ТОВ ЛК Енерголюкс , про що була зроблена відмітка в журналі реєстрації перевірок. При цьому, в журналі реєстрації перевірок одразу була проставлена відмітка й про закінчення проведення перевірки (19.02.2020р.) та згодом позивачем було отримано акт перевірки (а.с. 30).

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим рішенням про анулювання ліцензії, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Отримавши ліцензію на здійснення будівельних робіт, позивач є ліцензіатом у розумінні абзацу 5 статті 1 Закону №222, а отже є об`єктом державного контролю (нагляду) за додержанням ліцензійних умов.

Згідно частини 6 статті 7 Закону №877-V органи за результатами здійснення планового або позапланового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості, посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Відповідно до Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. При цьому, суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Частиною 12 статті 19 Закону №222 встановлено, що з метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема, за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.

Згідно з пунктом 10 частини 12 статті 16 Закону України №222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про ненадання органу ліцензування ліцензіатом документів, інформації про предмет перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування під час перевірки.

Відповідно до пункту 20, абзацу 11 пункту 21 Порядку № 1396, орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб`єктом будівельної діяльності порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності. Підставами для анулювання ліцензії є акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону №222-VIII орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті.

При цьому, позивачем зазначено, що відомості та документи, які були попередньо витребувані у позивача та були предметом перевірки були підготовленні позивачем, проте вказані відомості та документи були фактично проігноровані, та як наслідок складений акт, яким було зафіксовано відсутність таких документів, що стало підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії позивача.

На підтвердження вищевказаного, позивачем були надані витребувані відповідачем документи, зокрема: наказ № 28/12/19 від 28.12.2019р., розшифровки основних засобів, договір оренди від 25.07.2016р., договір оренди № 20 від 01.11.2018 року, копію договору № 03/05 від 03.05.2018 року, протокол № 28-03/2019 від 28.03.2019 року (а.с. 113-155).

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваний наказу № 13-Л від 20.02.2020 про анулювання позивачу ліцензії був саме акт про ненадання органу ліцензування ліцензіатом документів, інформації про предмет перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування під час перевірки.

На переконання суду, недодержання позивачем приписів абзацу 4 ч. 1 (ненадання документів до перевірки) не можуть бути підставою для анулювання ліцензії відповідно до ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

При цьому, з моменту отримання повідомлення про проведення планової перевірки, допуску перевіряючих до перевірки, що було зафіксовано у відповідному журналі перевірок позивача, перевіряючи так і не з`явились до позивача, а тому, акт перевірки був фактично складений та підписаний за відсутністю позивача, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості надати пояснення, документи та відомості, які були предметом перевірки.

Так, суд погоджується з доводами позивача, що не може бути підставою для прийняття рішення щодо позбавлення позивача ліцензії акт перевірки, який був складений за відсутністю позивача, оскільки в такому випадку порушується право бути присутнім при проведенні перевірки та право на надання пояснень до відповідних документів.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 року с праві № 201/3017/17 (2-а/201/281/2017).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області судовий збір у розмірі 19563,67 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Енерголюкс» (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 10-Д, офіс 14; код ЄДРПОУ 35049537) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 37471912) про визнання протиправними висновки акту перевірки №24-ЛП від 19.02.2020 року та визнання протиправним та скасування наказу № 13-Л від 20.02.2020 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20.02.2020 року № 13-Л про анулювання ліцензії реєстраційний номер 2013061600 ТОВ ЛК Енерголюкс .

Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити в реєстрі дозвільних документів у будівлі ліцензію від 14.05.2019 р. (наказ про видачу ліцензії № 26-Л) ТОВ ЛК Енерголюкс .

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Енерголюкс» (код ЄДРПОУ 35049537) судові витрати у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2020 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.