Рішення
від 27.05.2020 по справі 480/1612/20
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 р. справа №480/1612/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Московськобобрицької сільської ради про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо не надання відповіді на заяву № 676 від 10.09.2019 та зобов`язання надати відповідь на заяву від 10.09.2019; стягнення з Московськобобрицької сільської ради 2500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не надано відповіді на заяву позивача від 10.09.2019 № 676, яка була направлена електронною поштою на адресу сільської ради "mbobrikr@ukr.net". Позивач зазначив, що заява була по суті запитом на отримання публічної інформації, а Московськобобрицька сільська рада, не надавши відповіді на таку заяву в порядку та строки, встановлені законом, порушила право ОСОБА_1 на інформацію, передбачене Конституцією та Законом. Крім того, як зазначає позивач, внаслідок таких протиправних дій сільської ради, йому було завдано моральну шкоду в розмірі 2500 грн.

Сільський голова Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області надав суду письмові пояснення у яких зазначив, що заява від 10.09.2018 №676 повторює заяву ОСОБА_1 від 09.10.2018 № 628, відповідь на яку було направлено сільською радою 19.10.2018 на електронну пошту ОСОБА_1 . Також зазначає, що заява позивача підписана факсиміле і є нікчемною. Тому заява № 676 не розглядалася і відповідь не надавалась.

Ухвалою від 07.04.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Після відкриття провадження у справі було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та ухвалою суду від 06.05.2020 позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

На виконання вказаної ухвали, позивачем була надана суду заява, в якій позивач зазначив, що в заяві №676 від 10.09.2019 ОСОБА_1 допустив описку в останній цифрі року та помилково вказав 2018. Тому правильний рік написання заяви 2019.

Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви, ухвалою від 27.05.2020 суд продовжив розгляд даної справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку направив на електронну адресу Московськобобрицької сільської ради "mbobrikr@ukr.net" заяву датованою 10.09.2018 № 676, хоча фактично заява від 10.09.2019 (далі по тексту - заява від 10.09.2019) у якій просив:

"1. Яким чином до М.Бобрицької сільської ради попала моя заява від 30.09.2018 №608, яку я адресував до Сумської ОДА.

2. Чому виконком М.Бобрицької сільської ради надав відповідь на мою заяву №608 від 30.09.2018 адресовану до Сумської ОДА, а не переадресував її до осіб, уповноважених надавати відповіді на питання даної заяви.

3. Якими законами керувався виконком М.Бобрицької сільської ради при наданні відповіді на мою заяву №608.

4. Чому у відповіді на мою заяву №608 від 30.09.2018, в листі №02-21/324 від 08.10.2018 виконком М.Бобрицької сільської ради не надав жодної відповіді на поставлені питання та надав відповідь не по суті питань, тобто інформаційний непотріб якого я не замовляв".

Як зазначив позивач у своєму позові, відповідь на вказану заяву ним отримана не була, що стало підставою його звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ст. 5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За приписами частини 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту вище наведеної норми вбачається, що обов`язок надання відповіді на запит виникає у розпорядника публічної інформації з моменту отримання запиту про надання публічної інформації.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що Московськобобрицька сільська рада отримала заяву ОСОБА_1 від 10.08.2019 № 676, що не заперечується відповідачем.

Однак доказів надання відповіді на вказану заяву відповідач не надав, лише зазначив, що заява від 10.09.2019 № 676 повторює заяву ОСОБА_1 від 09.10.2018 № 628 і відповідь на яку було направлено сільською радою на електронну пошту ОСОБА_1 19.10.2018 листом №02-21/226.

Суд вважає такі доводи сільського голови Московськобобрицької сільської ради необґрунтованими, оскільки заява позивача взагалі не розглянута, а обов`язок надати відповідь на запит виникає у відповідача в частині як надання інформації, так і в частині надання витребуваних документів (чи надання інформації про відсутність таких документів). Навіть якщо запитувачем була направлена повторна заява аналогічного змісту, у відповідача виникає обов`язок саме надати відповідь (відреагувати на заяву), зазначивши, в разі наявності, інформацію про те, що відповідне питання уже було розглянуте, і позивача було повідомлено про такий розгляд.

Проте відповідач взагалі не відповів позивачу на його звернення, зокрема на заяву № 676 від 10.09.2019.

Крім того, заяви ОСОБА_1 від 09.10.2018 № 628 та від 10.09.2019 № 676 хоча і містять питання однакового змісту, однак вона адресовані різним адресатам: Московськобобрицькій сільській раді та М.Бобрицькому сільському голові ОСОБА_2 .

Таким чином, ненадання відповіді відповідачем на заяву ОСОБА_1 від 10.09.2019 № 676, є безпідставним та не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву від 10.09.2019 № 676 та зобов`язання Московськобобрицької сільської ради надати відповідь на заяву від 10.09.2019 № 676.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 Цивільного кодексу України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач зазначає, що його право на отримання інформації було обмежено і порушено, наслідком чого стало спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінив у 2500,00 грн.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач змушений захищати свої права в судовому порядку, витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Захист таких прав вимагає додаткових зусиль для організації часу, побуту, вивчати юриспруденцію, виконувати роботу адвоката.

Однак жодна із наведених у ст. 23 Цивільного кодексу України підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди. Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд не вбачає підстав для здійснення розподілу судових витрат, так як жодних судових витрат позивачем не було здійснено, від сплати судового збору позивач був звільнений ухвалою суду від 07.04.2020.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області (42235, Сумська область, Лебединський район, с.Московський Бобрик, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 04389621) щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 10.09.2019 № 676.

Зобов`язати Московськобобрицьку сільську раду Лебединського району Сумської області (42235, Сумська область, Лебединський район, с. Московський Бобрик, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 04389621) розглянути та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) відповідь на заяву від 10.09.2019 № 676.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

СудСумський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.05.2020
Оприлюднено28.05.2020
Номер документу89486728
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —480/1612/20

Постанова від 10.12.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Постанова від 10.12.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 09.11.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 09.11.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 09.11.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 27.10.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 05.10.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Рішення від 27.05.2020

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.О. Бондар

Ухвала від 27.05.2020

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.О. Бондар

Ухвала від 06.05.2020

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.О. Бондар

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні