Постанова

від 27.05.2020 по справі 160/2009/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2009/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя Боженко Н.В., повний текст складено 26.04.2019р.) по справі №160/2009/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200048/1 від 20.02.2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. З цього приводу відповідач вказує на те, що вказані обставини стали обґрунтованою підставою для витребування митницею у декларанта додаткових документів, які, у своїй сукупності, не дозволили перевірити правильність визначення декларантом митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскаржених у межах цієї справи рішень митного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 18.02.2019 року декларантом ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) подана митна декларація типу IM40ДЕ № UA110150/2019/209611, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марки Skoda, модель Rapid, номер кузова / VIN - НОМЕР_3 , тип двигуна - дизельний, дата виготовлення - 16.07.2014 р. Пошкодження: транспортний засіб (далі-ТЗ) має пошкодження кузова, повний перелік зазначено у калькуляції відновлювального ремонту, є пошкодження лак офарбованого покриття, деякі деталі підлягають заміні. Декларантом у вказаній митній декларації самостійно визначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13 700 злотих (PLN) - графа 42 митної декларації (а.с.12).

18.02.2019 року разом із МД було надано наступні документи, що підтверджують митну вартість: інвойс ТЗ № ЕХ 1/2019 від 10.01.2019 р., висновок експертного дослідження ТЗ № 4280/19-54 від 13.02.2019 р., довідкову інформацію з Інтернет джерел щодо вартості аналогічних ТЗ, довідку від 15.02.2019 року про транспортні витрати, акт митного огляду від 11.02.2019 року № UA209070/2019/01781.

За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідач відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог п. 2-3 ст. 53 МКУ, протягом 10 календарних днів зазначив про необхідність додатково надати (за наявності) такі документи:

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку транспортного засобу ціна якого визначається;

- рахунки про здійснення платежі третім особам на користь продавця;

- рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору;

- переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою.

Листом від 19.02.2019 року декларантом повідомлено, що за ЕМД було надано наступні документи:

- рахунок на купівлю ТЗ № ЕХ 1/2019 від 10.01.2019 року;

- експертний висновок інституту судових експертиз ТЗ №4280/19-54 від 13.02.2019 р.;

- довідкову інформацію з Інтернет джерел, щодо вартості аналогічних ТЗ;

- підтвердження сплати за ТЗ № КР 00001/19 від 10.01.2019 року.

Також в ході консультації з митним органом додатково надано:

- митну декларацію країни відправлення № 19PL402010E151108 від 08.02.2019;

- довідка про транспортні витрати б/н 15.02.2019;

- витяг з каталогу Schwacke № 134258/29193405 від 14.02.2019 року.

Декларантом зазначено, що документи для підтвердження митної вартості надано митному органу в повному обсязі. Складові митної вартості піддаються обчисленню за наявними документами та не мають розбіжностей. Додаткових документів надати немає можливості (а.с. 60).

Однак, 20.02.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення № UA110150/2019/200048/1 від 20.02.2019 року про коригування митної вартості, за яким митна вартість скоригована в сторону збільшення до 25 105, 86 PLN (злотих), згідно другорядного методу визначення митної вартості - 2г-резервний метод, відповідно до ст. 64 МКУ, за результатом проведення обчислення, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу згідно рахунку, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані цінової бази митних органів, автоматичної системи управління ризиками та довідкових ресурсів за маркою авто, моделі, року випуску та іншими характеристиками за ЕМД від 03.12.2018 року № UA 205090/2018/103979 (а.с.13).

Дніпропетровською митницею ДФС на підставі рішення від 20.02.2019 року була сформована карта відмови № UA 110150/2019/00183 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 35).

Правомірність та обгрунтованість рішення про коригування митної вартості є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання у повному обсязі декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

З такими підставами для прийняття оскаржуваного рішення обґрунтовано не погодився суд першої інстанції, яким було встановлено, що позивачем до митного оформлення було надано відомості щодо ціни товару, які підтверджували заявлену митну вартість. Такими документами, є інвойс (а.с.8), платіжний документ (а.с.59), в яких визначена ціна продажу автомобіля; довідка про транспортні витрати.

При цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару, у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами. Позивачем надано під час митного оформлення інвойс (рахунок) та квитанцію про оплату вартості автомобіля готівковими коштами, де чітко зазначено вартість автомобіля.

Погоджується суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про наявність розбіжностей у додаткових документах наданих в ході консультації з митними органами, а саме в митній декларації країни відправлення № 19PL402010E0151108 від 08.02.2019 р. рахунок має номер 1/2019, а в наданій для митного оформлення ЕМД номер рахунку має номер Ех 1/2019, а також датою оформлення митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0151108 від 08.02.2019 р. є 2019-05-09, що на думку відповідача не відповідає періоду здійснення митних процедур у ЄС та переміщення транспортного засобу. З цього приводу суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такі розбіжності не впливають на визначену декларантом митну вартість транспортного засобу.

Вимога митниці до декларанта щодо надання додаткових документів, таких як: страхові документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку транспортного засобу ціна якого визначається; рахунки про здійснення платежі третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору, можливо і могла б мати сенс, в контексті повноважень митного органу, але за умови того, що такі витрати декларантом було понесені (витрати по страхуванню, витрати на комісійні послуги тощо), чого у спірному випадку встановлено не було.

Тому твердження Митниці про ненадання декларантом додатково витребуваних документів, що у тому числі стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, є безпідставними.

З цього приводу також слід зазначити те, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст..53 МК України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

При цьому слід звернути увагу і на те, що митним органом не було обґрунтовано те, яким чином ненадані позивачем додатково витребувані документи, могли б вплинути на визначену митну вартість товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про те, що надані декларантом до митного оформлення документи не підтверджували числові значення митної вартості та не дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості скоригованої відповідачем митної вартості товару, з огляду на таке.

Так суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що митну вартість товару скориговано відповідачем з урахуванням даних цінової бази митних органів, автоматичної системи управління ризиками та довідкових ресурсів за маркою автомобіля, моделі, року випуску та іншими характеристиками за ЕМД від 03.12.2018 року № UA 205090/2018/103979 та розрахована на рівні 25 105,86 PLN. (а.с. 14-16, 38).

Згідно вказаної ЕМД був оформлений автомобіль "SKODA SUPERB" (2014 р.в., кузов № НОМЕР_4 , тип палива - дизель, об`єм двигуна 1 968 смі, колісна формула 4х2).

Прийнявши до уваги те, що у спірному випадку до митного оформлення надано автомобіль марки Skoda, модель Rapid, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що автомобіль "SKODA SUPERB" відноситься до автомобілів на порядок вищого класу та дорожчої цінової категорії, ніж автомобіль "SKODA RAPID".

Так, відповідно до даних веб-порталу (www.skoda-auto.ua) офіційного постачальника автомобілів "SKODA" в Україні ТОВ "ЄВРОКАР" (ІКЮО 32384621) встановлено наступне:

- між модельними рядами "SUPERB" та "RAPID" існує модельний ряд "OKTAVIA";

- вартість найдешевшої комплекції "RAPID" - 406 400 грн. 00 коп., "SUPERB"- 699 119 грн. 00 коп.;

- вартість найдорожчої комплекції "RAPID" - 517 295 грн. 00 коп., "SUPERB"- 1 249 830 грн. 00 коп.;

- габаритні розміри "RAPID" (довжина, ширина, висота) - 4483/1706/1462 мм., "SUPERB"- 4861/1864/1458 мм.) (а.с. 61-65).

Отже суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що автомобіль "SKODA SUPERB" не міг бути обраний відповідачем для порівняння під час визначення митної вартості, оскільки найдорожча комплекція автомобіля "SKODA RAPID" коштує менше найдешевшої комплектації автомобіля "SKODA SUPERB".

Крім цього, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що при здійсненні розрахунку, відповідач не врахував пошкодження автомобіля (а.с.12 звор.), а саме:

- ТЗ має пошкодження кузова;

- пошкодження лакофарбованого покриття;

- деякі деталі підлягають заміні,

що безперечно впливає на вартість такого автомобіля.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості не можливо визнати обґрунтованими.

Отже дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, які наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської Митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року по справі №160/2009/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 27.05.2020р.

Повне судове рішення складено 28.05.2020р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк