Постанова

від 26.05.2020 по справі 320/5207/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5207/18 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Парінова А. Б., Собківа Я. М.

за участю секретаря Скидан С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року

у справі № 320/5207/18 (розглянуто в порядку письмового провадження)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Старопетрівської сільської ради

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Старопетрівської сільської ради (надалі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у неприйнятті відповідно до положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 22.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої в межах АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов`язати відповідача у місячний строк після набрання законної сили судовим рішення у даній справі на найближчому черговому пленарному засіданні сесії Старопетрівської сільської ради повторно розглянути клопотання позивача від 22.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої в межах АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та прийняти за результатами його розгляду рішення відповідно до положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача, пов`язана з неприйняттям за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою визначеного статтею 118 Земельного кодексу України рішення, не відповідає вимогам закону та є такою, що порушує законодавчо надане їй право на отримання земельної ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Старопетрівської сільської ради, що виявилась у неприйнятті відповідно до положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої в межах АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зобов`язано Старопетрівську сільську раду (ідентифікаційний код: 04359689, місцезнаходження: вул. Князя Святослава, буд. 13, с. Старі Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07353) у місячний строк після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі на найближчому черговому пленарному засіданні сесії Старопетрівської сільської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) від 22.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої в межах АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та прийняти рішення відповідно до положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що земельна ділянка, яка знаходиться в межах АДРЕСА_5, уже надана в користування громадянці ОСОБА_2 , а отже в діях відповідача відсутні порушення вимог законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

На адресу апеляційного суду від апелянта надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки питання про перебування спірної земельної ділянки у користуванні ОСОБА_2 не було підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14 га.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Старопетрівської сільської ради з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_5 . До вказаного клопотання позивачем приєднано наступні документи: копію паспорта; копію посвідчення ветерана праці; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; фотоматеріали та дані Публічної кадастрової карти України.

Листом від 10.07.2018 року № 02-10/605 Старопетрівська сільська рада повідомила позивача про те, що проект рішення не отримав необхідної кількості голосів депутатів для його прийняття, у зв`язку з чим питання надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою сільською радою по суті не розглядалось.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення за результатами розгляду її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положенням чинного земельного законодавства, відповідачем не прийнято рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. 1 - 3 та 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом г частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови .

В свою чергу, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у межах даної адміністративної справи позивач зверталася до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року по справі №820/4433/17, від 25 вересня 2019 року по справі №815/6094/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо посилання апелянта на те, що земельна ділянка, яка знаходиться в межах АДРЕСА_5, уже надана в користування громадянці ОСОБА_2 , а отже в діях відповідача відсутні порушення вимог законодавства при відмові у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом до апеляційної скарги додано документи, які не були подані до суду першої інстанції під час розгляду справи:

- рішення Старопетрівської сільської ради Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04 червня 2014 року № 539-18.VI.3;

- запису в поземельно-шнурованій книзі;

- викопіювання з генерального плану с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, земельна ділянка 61 Урочище Букаєвиця;

- рішення Старопетрівської сільської ради Про надання дозволу на проведення проектно вишукувальних робіт від 26 жовтня 2004 року №215- 19.ХХІУ;

- проекту детального плану розширення житлового масиву Букаєвиця в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області;

- рішення Старопетрівської сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення індивідуальної житлової забудови урочище Букаєвиця на території Старопетрівської сільської ради №253-24.ХХІУ від 24 січня 2005 року.

У відповідності до частини 4 статті 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Апелянт в обґрунтування не подання своєчасно вищезазначених доказів до суду першої інстанції зазначає, що документи старі, на пошук яких у великих архівах, які містять багато застарілої інформації, знадобився тривалий час, що стало фактором унеможливлення своєчасного віднайдення необхідних для справи документів.

Колегією суддів критично ставиться до твердження апелянта, що вищезазначені документи є старі та потребували тривалий час для їх пошуку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду першої інстанції з даним позовом, ще у жовтні 2018 року, а рішення суду першої інстанції прийнято у грудні 2019 року, отже у відповідача було достатньо часу (більше року) для подання даних документів до суду першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 включено до порядку денного засідання Старопетрівської сільської ради (витяг з протоколу пленарного засідання ради від 21.06.2018 року (стор. 80-81 том І).

За результатами поіменного голосування двадцять дев`ятої сесії Старопетрівської сільської ради VII скликання від 21.06.2018 рішення не прийнято, оскільки проти нього проголосувало 12 депутатів.

З огляду на те, що більшість депутатів проголосувало проти надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, листом від 10.07.2018 № 02-10/605 відповідач повідомив позивача про відхилення проекту рішення з посиланням на приписи статті 36 Регламенту Старопетрівської сільської ради VII.

Колегією суддів досліджено витяг з протоколу пленарного засідання ради від 21.06.2018 року та проект Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 та встановлено, що в даних документах відсутні дані проте, що спірна земельна ділянка надана в користування громадянці ОСОБА_2 .

Це питання не було предметом дослідження при прийнятті рішення судом першої інстанції та не було підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в основу визнання протиправних дій відповідача суд першої інстанції виходив із того, що відповідач за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не надано вмотивованого рішення про відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення не з`ясовував, чи знаходиться дана земельна ділянка у власності чи користуванні інших громадян, що не є всебічним з`ясуванням обставин справи, як того вимагає ст. 242 КАС України, колегія суддів критично ставить до даних тверджень апелянта з наступних підстав.

Як вбачається з частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначеними вимогами законодавства покладено обов`язок щодо доказування правомірності вчинення певних дій (прийняття рішення), саме на суб`єкта владних повноважень, а в даному випадку на відповідача, який і є апелянтом по даній справі.

Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції оцінювалися докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, а отже судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи та прийнято обґрунтоване рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно не розгляду поданої позивачем заяви.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: А. Б. Парінов

Я. М. Собків

Повний текст постанови складено 27 травня 2020 року.