Рішення

від 27.05.2020 по справі 364/220/20

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/220/20

Провадження № 2/364/131/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2020 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Володарської районної державної адміністрації Київської області, Володарської районної державної нотаріальної контори, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Аграрник , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тадіївська сільська рада Володарського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг Володарської районної державної адміністрації Київської області,

про визнання розпорядження, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, договору оренди землі недійсними та скасування кадастрового номера та державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 17 березня 2020 року звернувся до суду з названим позовом, в якому вказав, що 14 квітня 2001 року на ім`я ОСОБА_3 , було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 047708. Після смерті ОСОБА_3 позивач успадкував земельну ділянку згідно державного акту серії ІІ-КВ № 047708. ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадатсру у Київській області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, для реєстрації належної йому земельної ділянки, однак йому було повідомлено, що належна йому земельна ділянка перетинається на 99,59 % з іншою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 , що позбавляє ОСОБА_1 можливості вільно володіти та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, тому позивач просить суд визнати поновити строк позовної давності; визнати недійсним розпорядження Володарської РДА Київської області; визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 485561; скасувати державну реєстрацію на право власності на землю та договорів оренди землі; скасувати кадастровий номер земельної ділянки 3221687600:06:006:0007; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.10.2019 року зареєстрованого за № 667; скасувати запис про проведення державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,1301 га, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 4,1301 га, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007; стягнути судові витрати.

Представник позивача та позивач подали до суду заяви, в яких вказали, що позовні вимоги підтримують та просили суд розгляд справи проводити без їхньої участі.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає та просив суд розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача Володарської районної державної адміністрації Київської області подав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити без їхньої участі.

Державний нотаріус Дяченко Л.Є. подала до суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача ПОСП Аграрник подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає та розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник третьої особи Тадіївської сільської ради Володарського району Київської області подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає, та просив суд розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судові засідання не з`явився, про судові засідання повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи ЦНАП Володарської РДА Київської області подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає та розгляд справи просила проводити без її участі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

По справі встановлено, що 14 квітня 2001 року на ім`я ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 047708, на земельну ділянку площею 4,134 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тадіївської Володарського району Київської області (а.с.19). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, та ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку згідно державного акту серії ІІ-КВ № 047708, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.20). ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, для реєстрації належної йому земельної ділянки, однак йому було повідомлено, що належна йому земельна ділянка перетинається на 99,59 % з іншою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 , що позбавляє ОСОБА_1 можливості вільно володіти та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою (а.с.66). В свою чергу ОСОБА_2 23 жовтня 2019 року успадкував земельну ділянку згідно державного акту серії ЯИ № 485561 площею 4,1301 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тадіївської Володарського району Київської області (а.с.24-25).

Позивач в позовних вимогах ставить питання про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачу до лютого 2020 року не було відомо про ті обставини, що було порушено його право, тому причини пропуску суд визнає поважними, тому необхідно поновити строк позовної давності.

Так, право особи на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відтак, системний аналіз наведених вище положень ч. 1 ст. 15, ст. 21 ЦК України в сукупності з ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України свідчить про те, що вирішуючи питання про незаконність та скасування спірних рішень органів місцевого самоврядування та відповідних їм правовстановлюючих документів, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо порядку набуття прав на земельну ділянку, а й факт порушення такими актами прав особи, яка звернулась до суду за захистом порушених прав.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен встановити чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вказаний висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, висловленою в постановах від 07.11.2018 року у справі № 489/6082/15-ц, від 13.12.2018 року у справі № 344/11313/14-ц.

Так, за визначенням ч. 1 ст. 193 ЗК України Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлюються Законом України Про Державний земельний кадастр .

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного вище Закону ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відомості про земельні ділянки, що вносяться до Державного земельного кадастру, визначені в частині 1 статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , серед яких, зокрема, кадастровий номер, місце розташування, опис меж, площа, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, а також дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

При цьому, згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Статтею 37 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено порядок виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру.

Так, за змістом ч. 5 ст. 37 Закону України Про Державний земельний кадастр виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Аналогічне положення міститься також в п. 156 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

За змістом ч. 1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Так, згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України Про землеустрій , документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Вказаний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 10.10.2018 року у справі № 738/1885/16-ц, від 21.11.2018 року у справі № 207/4112/15-ц, від 13.12.2018 року у справі № 344/11313/14-ц, від 20.11.2019 року у справі № 726/1894/18.

При цьому, за правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними та скасування державного акту на землю, як на підставу пред`явленого позову вказує на порушення його прав внаслідок помилки при видачі відповідачу державного акту.

Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено положеннями статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наданою суду технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на землю власникам земельних часток (паїв) в межах Тарганської сільської ради Володарського району Київської області (а.с.66-95).

Проаналізувавши матеріали цивільної справи та наданих суду (приєднаних до матеріалів позовної заяви) доказів, доводи позивача за встановлених судом обставин, про порушення його прав внаслідок видачі на належну йому земельну ділянку правовстановлюючих документів, що створює перешкоди у вільному володінні земельною ділянкою, стверджено в ході судового розгляду комплексом належних та допустимих доказів.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження як на підставу відмови у позові суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено.

При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, диспозитивність, за змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

За правилами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином особа має право пред`явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий державний акт.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що докази, які були подані позивачем відповідають дійсності та не викликають сумніву щодо їх достовірності, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення даного позову.

Також необхідно зазначити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Судом встановлено, що Володарська районна державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки нотаріус не наділений цивільною процесуальною правоздатністю і не може бути учасником цивільної справи, тому і стягнення судових витрат з такого відповідача є недопустимим.

Тож враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_2 Володарської районної державної адміністрації Київської області та ПОСП Аграрник необхідно стягнути солідарно на користь позивача 3363 гривні 20 копійок судового збору.

Керуючись ПОСТАНОВОЮ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 7 ВІД 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", СТ.СТ. 78, 125, 126, 131, 152, 153, 155 ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, СТ.СТ. 12, 83, 89, 141, 200-206, 263-265, 268 ЦПК УКРАЇНИ, СУД, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Володарської районної державної адміністрації Київської області, Володарської районної державної нотаріальної контори, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Аграрник , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тадіївська сільська рада Володарського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг Володарської районної державної адміністрації Київської області, про визнання розпорядження, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, договору оренди землі недійсними та скасування кадастрового номера та державної реєстрації - задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.

Визнати недійсним розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 02.03.2009 року № 97 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в межах земель Тадіївської сільської ради в частині п. 11 ОСОБА_4 , площею 4,1301 га .

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 485561, виданий 21.12.2009 року, на земельну ділянку площею 4,1301 га, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007, яка розташована на території Тадіївської сільської ради Володарського району Київської області , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований за № 01.09.943.00712 в Книзі записів державних актів на право приватної власності.

Скасувати державну реєстрацію на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,1301 га, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007, зареєстрованого 21.12.2009 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № 01.09.943.00712.

Скасувати кадастровий номер земельної ділянки 3221687600:06:006:0007, згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 485561, виданого 21.12.2009 року Володарською районною державною адміністрацією Київської області на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видано 23.10.2019 року державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області Дяченко Л.Є., на імя ОСОБА_5 , на земельну ділянку площею 4,1301 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007, яка розташована на території Тадіївської сільської ради Володарського району Київської області, зареєстроване в реєстрі за № 667.

Скасувати запис про проведення державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 667, виконаний 23.10.2019 року державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області Дяченко Л.Є. на нерухоме майно - земельну ділянку площею 4,1301 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 696550132216.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,1301 га, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 20.10.2014 року між Орендодавцем ОСОБА_4 та Орендарем Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Аграрник , код ЄДРПОУ 30743491, строком на 10 років.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 4,1301 га, кадастровий номер 3221687600:06:006:0007, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 20.10.2014 року між Орендодавцем ОСОБА_4 та Орендарем Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Аграрник , дата державної реєстрації 12.11.2015 року. Номер запису 12092409, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26223957 від 17.11.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , Володарської районної державної адміністрації Київської області та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Аграрник солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області (п. 15 п.п. 15.1, 15.5 ч.1 розділу ХІІІ „Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону №2147-VІІІ). Згідно ст. 354 ЦПК України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини, зазначений строк апеляційного оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. В. Ткаченко