Ухвала

від 27.05.2020 по справі 528/440/20

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа № 528/440/20

Провадження № 1-кс/528/180/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 р. м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув клопотання заступника начальника СВ Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12020170150000159, яке внесено 26.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, про арешт майна,

за участю:

заступника начальника СВ Гребінківського ВП ГУНП у Полтавській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

до Гребінківського районного суду Полтавської області надійшло клопотання заступника начальника СВ Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12020170150000159, яке внесено 26.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, про арешт майна.

Із клопотання вбачається, що у грудні 2019 року невстановлена особа підробила рішення місцевого органу державної виконавчої влади, а саме: розпорядження голови райдержадміністрації, на підставі яких незаконно були внесені відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1) 5320881300:00:002:0103, 2) 5320881300:00:001:0136, 3) 5320881300:00:002:0108, 4) 5320881300:00:002:0102, 5) 5320881300:00:001:0134, що не відповідає дійсності. Відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170150000056 від 20.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Згідно даних Державного земельного кадастру та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09.12.2019 державним реєстратором Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_5 на підставі рішення місцевого органу державної виконавчої влади, а саме: Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області №247 від 21.09.2018, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5320881300:00:002:0103 за ОСОБА_6 . При цьому, відповідно до листа Гребінківської районної державної адміністрації, вищезазначене рішення не приймалось.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12020170150000056 встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою, невстановлена особа, підробила розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області № 247 від 21.09.2018, на якому мається відбиток печатки відділу документообігу та контролю Гребінківської РДА та напис «Згідно з оригіналом Начальник відділу документообігу та контролю апарату райдержадміністрації (особистий підпис) ОСОБА_7 », до якого внесла відомості про те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га, яка розташована за межами населених пунктів Григорівської сільської ради Полтавської області. При цьому, досудовим розслідуванням установлено, що розпорядження № 247 від 21.09.2018 про надання ОСОБА_6 у власність вказаної земельної ділянки Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області не видавалось. В подальшому, ОСОБА_6 , з метою заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером № 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га. достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка йому не належить, жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку він не має, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у виді незаконного заволодіння земельною ділянкою та бажаючи їх настання, 09 грудня 2019 року звернувся до завідувача сектору-державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_5 , та будучи обізнаним про підробку вказаного розпорядження на право приватної власності на землю, діючи шляхом обману, надав реєстратору підроблену копію розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області. В подальшому на підставі копії розпорядження № 247 від 21.09.2018, державним реєстратором ОСОБА_5 09.12.2019 сформовано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323, в якій в графі «підпис заявника» ОСОБА_6 поставив свій підпис, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 1002 від 29.04.2020. Після цього, на підставі підробленого розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, сформованої заявки, яка підписана ОСОБА_6 13.12.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_6 . Та в подальшому відомості по даному факту внесені до ЄРДР №12020170150000154 від 20.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім цього ОСОБА_6 з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про те, що жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га. у нього немає та Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області розпорядження № 247 від 21.09.2018 не приймалось, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 09 грудня 2019 року, будучи обізнаним про підробку розпорядження № 247 від 21.09.2018, надав завідувачу сектору-державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_5 , завідомо підроблене розпорядження № 247 від 21.09.2018, на підставі якого державним реєстратором ОСОБА_5 прийнято рішення про реєстрацію та внесення відомостей про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В результаті використання ОСОБА_6 завідомо підробленого розпорядження № 247 від 21.09.2018 на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га., позбавлено орган місцевого самоврядування в особі Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області права розпоряджатися на вказаною земельною ділянкою.

У подальшому кримінальні провадження №12020170150000056 та №12020170150000154 були об`єднані в одне кримінальне провадження під №12020170150000056.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження №12020170150000056, 21.05.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах та у використанні завідомо підробленого документа.

26.05.2020 з матеріалів досудового розслідування за №12020170150000056 виділено оригінали та копії матеріалів досудового розслідування та речові докази щодо вчинення кримінальних правопорушень відносно підозрюваного ОСОБА_6 , в окреме кримінальне провадження №1202017150000159.

В рамках досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , при допиті в якості підозрюваного в порядку ст. 63 Конституції України відмовився надавати будь-які пояснення з вказаного приводу.

12 березня 2014 року між Гребінківською районною державною адміністрацією та СТОВ «Прогрес» був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером №5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га., строком на 10 років, дія якого не припинена.

В ході досудового розслідування, в даному кримінальному провадженні земельну ділянку з кадастровим номером: №5320881300:00:001:0103, визнано речовим доказом.

Зважаючи на викладе, є всі підстави вважати, що державним реєстратором Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_5 протиправно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, чим порушено право здійснювати оренду вищевказаної земельної ділянки СТОВ «Прогрес».

Вказується, з метою запобігання способам подальшого переоформлення вищезазначеного нерухомого майна, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту шляхом заборони його відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій, у тому числі надання земельної ділянки у користування іншим особам або підприємствам шляхом укладення договорів оренди підозрюваним ОСОБА_6 , оскільки встановлена сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане нерухоме майно є доказом злочину.

Правове обґрунтування накладення арешту у клопотання викладено з посиланням на такі правові норми.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 11 ст.70 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існує обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Заступник начальника СВ Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 просить накласти арешт, встановивши заборону відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5320881300:00:002:0103 площею 2 га, розташовану на території Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

У судовому засіданні заступник начальника СВ Гребінківського ВП ГУНП у Полтавській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 клопотання підтримала за підстав, викладених в ньому. На уточнюючі запитання слідчого судді додатково пояснила, що цільове призначення вказаної земельної ділянки земля сільськогосподарського призначення (для ведення товарного с/г виробництва). Вказала, що в рамках кримінального провадження № 12020170150000056 вже розглядалося слідчим суддею клопотання про накладення арешту на цю земельну ділянку, було відмовлено, але так як у подальшому з`явилися нові обставини оголошення ОСОБА_6 підозри у кримінальному провадженні № 12020170150000056, з якого було виділено окреме кримінальне провадження №1202017150000159, то таким чином 27.05.2020 повторно скеровано до слідчого судді клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №1202017150000159. На запитання щодо мети арешту майна, крім викладеного в клопотанні, вказала, щоб підозрюваний ОСОБА_8 розумів, що він не зможе нічого зробити з арештованою земельною ділянкою. Просила задовольнити клопотання.

За наслідками розгляду поданого клопотання слідчий суддя прийшов таких висновків.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні заступник начальника слідчого відділу поліції наводить мету та підставу для накладення арешту на земельну ділянку, перелік яких зазначено слідчим в клопотанні, зокрема задля збереження речового доказу з метою запобігання способам подальшого переоформлення вищезазначеного нерухомого майна шляхом заборони його відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій, у тому числі надання земельної ділянки у користування іншим особам або підприємствам шляхом укладення договорів оренди підозрюваним ОСОБА_6 , оскільки встановлена сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане нерухоме майно є доказом злочину.

При цьому, до матеріалів клопотання не додано копію постанови про визнання речовим доказом земельної ділянки, на яку заступник начальника слідчого відділу за погодженням із процесуальним прокурором просить накласти арешт.

Частиною 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження.

Як визначено ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За положеннями ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна повинно бути мотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Натомість, в порушення ч.5 ст.132, ч.2 ст.171 КПК України, до клопотання не додано матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно земельної ділянки В судовому засіданні слідчий також не зміг підтвердити наявність відповідних доказів.

При дослідженні доданих до матеріалів клопотання письмових доказів слідчим суддею встановлено, що предметом клопотання є земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером №5320881300:00:001:0103. При цьому, у приєднаній до клопотання копії договору оренди землі вказується дана земельна ділянка загальною площею 4,4323 га /а.с. 8/, такі ж самі дані містяться у відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 16/.

Вказане вище свідчить про те, що клопотання начальника слідчого відділу, погоджене процесуальним прокурором, належним чином не обґрунтоване, належними та допустимими доказами не доведено, що земельна ділянка, яка є об`єктом вчиненого злочину, відповідає критерію речового доказу, також не доведено наведених ризиків щодо зазначеного майна стороною обвинувачення, на яку покладений тягар доведення обґрунтованості доводів клопотання, таким чином слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане майно, реальні обставини, що свідчать про актуальність накладення арешту і реальні ризики, коли зволікання можуть спричинити не відшкодування шкоди, заподіяної злочином, відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для встановлення заборон стосовно відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій вказаним майном, а отже такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності завданням кримінального провадження.

Крім цього, наразі законодавчо заборонено купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти виключно відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя, з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, зобов`язаний розглянути заявлене клопотання лише у межах його доводів та вимог, якими у даному випадку є арешт земельної ділянки.

Враховуючи зміст клопотання про арешт земельної ділянки і заявлену підставу та мету для його арешту, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту.

Вимоги ч. 1 ст. 173 КПК України зобов`язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З урахуванням обставин кримінального провадження, викладених прокурором у клопотанні, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.ст. 98, 131, 132, 170, 171, 173, 370, 372, 532 КПК,

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили в порядку ст. 532 КПК України та може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Складення повного тексту ухвали - 28.05.2020.

Слідчий суддя ОСОБА_9