Рішення

від 28.05.2020 по справі 321/149/20

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/149/20

Провадження № 2/321/199/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Михайлівської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання до ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована за вказаною адресою як невістка позивача після реєстрації 09.08.2008 року шлюбу з її сином ОСОБА_3 . Від шлюбу народилось пятеро дітей, які на теперішній час проживають з нею та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що після смерті її сина ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач по справі ОСОБА_2 покинула своїх дітей та виїхала з Михайлівського району Запорізької області. ЇЇ місцезнаходження невідоме. В зв`язку з тим, що діти залишились без батьківського піклування позивач оформила опіку над ними. В зв`язку з виникненням перешкод у отриманні соціальних виплат через наявність реєстрації в належному їй будинку особи, яка тривалий час безперервно в ньому не проживає, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою що втратила право на користування житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явилася, однак надала суду заяву, що містить клопотання про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, відзив не подала, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. За таких обставин, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Михайлівської районної державної адміністрації, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 1/2 частка житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 (а.с. 6-7).

Згідно свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , 09 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Турківського районного управління юстиції Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прізвище після реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_5 (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого 23 листопада 2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 (а.с. 9).

ОСОБА_1 згідно розпорядження Михайлівської РДА від 30.01.2019 року є опікуном над малолітніми дітьми, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( а.с. 10), які згідно довідки Михайлівської селищної ради від 10 січня 2020 року проживають з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно акту-довідки обстеження житлово-побутових умов проживання депутата Михайлівської селищної ради від 29 квітня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 фактично зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та її п`ятеро онуків. Невістка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за вказаною адресою, але на протязі більше одного року не проживає. Місце теперішнього перебування ОСОБА_2 не відомо (а.с. 34).

Згідно технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_3 , замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13.10.2015 року, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_11 у вигляді Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.10.2015 року приватним нотаріусом Ворожбяновою Л.М., ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до домової книги для реєстрації громадян, проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за вказаною адресою 19.04.2018 року.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист права власності, передбачене ст. 41 Конституції України, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для проживання в них(ст.ст. 379, 380 ЦК ).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Згідно положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

На підставі ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у спірному приміщенні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована однак не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 не несе витрат на утримання житла, будь-яких доказів про те, що у відповідача існують перешкоди у користуванні спірним житлом суду не надано.

Згідно наданих суду документів позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.ст. 317, 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку по наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім`ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом. До поважних причин можна віднести строкову службу в армії, навчання, тимчасовий від`їзд з місця проживання за умовами і характером роботи, робота за кордоном, лікування, тощо. Також власник житла і член його сім`ї можуть домовитись про інші умови припинення права користування житлом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Михайлівської районної державної адміністрації, Код ЄДРПОУ 02126320, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 36, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , такою що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме Ѕ частиною житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О. Кравченко