Постанова

від 27.05.2020 по справі 696/1136/14-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 696/1136/14-ц Провадження № 22-ц/821/956/20 категорія 331080000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи:

заявник: прокурор Кам`янського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринівської сільської ради Кам`яського району Черкаської області;

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року у справі за заявою прокурора Кам`янського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринівської сільської ради Кам`яського району Черкаської області про визнання спадщини безхазяйним майном та визнання права власності на це майно за територіальною громадою, у складі: головуючого судді Коваленка В. І.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року прокурор Кам?янського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринівської сільської ради Кам?янського району Черкаської області звернувся до суду із заявою про визнання спадщини безхазяйним майном та визнання права власності на це майно за територіальною громадою.

Заяву мотивував тим, що під час перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в Катеринівській сільській раді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , житель села Катеринівка Кам`янського району Черкаської області.

У день його смерті на адміністративній території Катеринівської сільської ради відкрилася спадщина на земельну ділянку, яка згідно акта на право приватної власності на земельну частку (пай) становить 2,11 га, вартість якої відповідно до витягу з технічної документації із землеустрою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на території Катеринівської сільської ради з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 на 2014 рік становить 52 640,67 грн.

Спадкоємці за законом чи заповітом із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк з моменту відкриття спадщини до Кам`янської державної нотаріальної контори не звертались. Тобто, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, ніхто з його спадкоємців не претендує.

Зазначав, що відповідно до норм ЦК УРСР 1963 року, вказана земельна ділянка має бути визнана безхазяйним майном та перейти у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Прокурор Кам`янського району Черкаської області просив визнати спадщину - земельну ділянку (пай) розміром 2,11 га, вартістю 52 640,67 грн, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 безхазяйним майном та визнати право власності на земельну ділянку розміром 2,11 га, вартістю 52 640,67 грн за територіальною громадою села Катеринівка Кам`янського району Черкаської області в особі Катеринівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам?янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року заяву задоволено.

Визнано спадщину, а саме земельну ділянку (пай) розміром 2,11 га вартістю 52 640,67 грн, що розташована на території Катеринівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області і у відповідності до Державного акта на право власності на землю серії І-ЧР № 029454 від 09 серпня 2002 року належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - безхазяйним майном.

Визнано право власності на земельну ділянку (пай) розміром 2,11 га вартістю 52 640,67 грн, що розташована на території Катеринівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області і у відповідності до Державного акта на право власності на землю серії І-ЧР № 029454 від 09 серпня 2002 року належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за територіальною громадою села Катеринівка Кам`янського району Черкаської області.

Передано безхазяйне майно, а саме земельну ділянку (пай) розміром 2,11 га вартістю 52 640,67 грн, що розташована на території Катеринівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області і у відповідності до Державного акта на право власності на землю серії І-ЧР № 029454 від 09 серпня 2002 року належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у комунальну власність Катеринівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

Рішення суду мотивоване тим, що неуспадкована земельна ділянка (пай) ОСОБА_2 є безхазяйним майном і підлягає передачі її суб`єкту права державної власності на землю - Катеринівській сільській раді Кам`янського району Черкаської області у судовому порядку, згідно правил статей 137, 555 ЦК Української РСР 1963 року, оскільки спадкоємці за законом чи за заповітом про прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки (паю) та видачі свідоцтва на неї до нотаріальної контори не звертались.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просила рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є її батьком, що підтверджується рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року про встановлення родинних відносин.

Зазначає, що після смерті батька, вона прийняла спадщину в порядку ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном та мала оригінали правовстановлюючих документів на земельну частку (пай).

Однак, своєчасно оформити свої спадкові права на майно не мала змоги, оскільки у свідоцтві про її народження у графі про батька був відсутній запис. У зв`язку з цим родинні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджені в судовому порядку.

18 жовтня 2017 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після померлого ОСОБА_2 .

Звернувшись 23 жовтня 2017 року до Катеринівської сільської ради Кам?янського району Черкаської області по питанню виготовлення технічної документації, їй стало відомо, що земельна ділянка ОСОБА_2 рішенням Кам?янського району Черкаської області визнана безхазяйним майном та передана у власність сільської громади.

Вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, адже безхазяйним майном є майно, яке не має власника або власник якого невідомий, а у даному випадку таке має власника і власник відомий. Тобто, судом помилково застосовано процедуру набуття права власності на нерухоме майно як безхазяйне у разі смерті власника нерухомого майна та відсутності спадкоємців на зазначене майно.

Також вважає неприйнятним наявність державного акту на право власності на землю серії ЧР №029454 від 09 серпня 2002 року, який виданий на ім`я померлого після ІНФОРМАЦІЯ_1 та повинен був бути виданим взамін сертифіката на право на земельну частку (пай).

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року відхиллено, а рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду на 27 травня 2020 року на 11:30.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується записом акта про смерть № 3 від 19 лютого 2002 року та Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с. 5, 23).

Згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) від 01 березня 1997 року ОСОБА_2 на підставі рішення Кам`янської районної державної адміністрації від 18 лютого 1997 року № 32 отримав право на земельну частку (пай), розміром 2,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 25).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЧР №029454, виданого 09 серпня 2002 року, ОСОБА_2 , на підставі рішення Катеринівської сільської ради від 28 грудня 2001 року № 84, на праві власності належить земельна ділянка площею 2,11 га в межах Катеринівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 4).

Згідно довідки виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 13 березня 2014 року № 89 на майно померлого ОСОБА_2 спадкоємців по закону та по заповіту немає (а.с. 7).

З листа Кам`янської державної нотаріальної контори від 09 липня 2014 року № 361/01-16 вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкова справа в Кам`янській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с. 8).

Відповідно до рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Катеринівська сільська рада Кам`янського району Черкаської області про встановлення факту родинних відносин задоволено повністю, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 30-31).

Із вказаного рішення вбачається, що в свідоцтві про народження ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця ОСОБА_2 був відсутній запис про батька, а тому вона позбавлена можливості скористатися своїм правом на отримання спадщини після рідного батька.

18 жовтня 2017 року Бойко Л. В. , приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває у колективній власності колективного с/г підприємства Новий побут місцезнаходження якого є с. Катеринівка, Кам'янський район Черкаська область (а.с. 32).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2017 року про спадкоємця ОСОБА_2 внесено відповідний запис до Сертифікату на право на земельну частку (пай) від 01 березня 1997 року (зворотній бік а.с. 24).

Відповідно до довідки Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 23 жовтня 2017 року №300, земельна ділянка площею 2.1113 га, кадастровий номер 7121882200:02:000:0591, власником якої був ОСОБА_2 є комунальною власністю Катеринівської сільської ради, як відумерла спадщина та перебуває в оренді ФГ Чирви Лесі Іванівни (а.с. 29).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Прокуратури Черкаської області Синецької О. Ю., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Визначальним моментом є з`ясування того, яким чином ухвалене судове рішення впливає на права та інтереси осіб, які не брали участі в справі.

Звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначала, що вона є спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_2 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 визнана судом його дочкою та 18 жовтня 2017 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із права на земельну частку (пай) на підставі Сертифікату Серії ЧР № 0196404.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Пунктами 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила ст. 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року .

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщина на належне йому майно відкрилася в період дії ЦК УРСР 1963 року, а отже до правовідносин, що виникли, слід застосовувати положення ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 137 ЦК УРСР 1963 року майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Заяву про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів.

Якщо після смерті спадкодавця протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини ніхто спадщину не прийняв, то відповідно до ст. 555 ЦК УРСР, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави.

Аналогічну позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17, провадження № 61-39068св18, Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 671/1656/17, провадження № 61-5099св18, Постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/23/19, провадження №61-7584св19, Постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 671/24/19, провадження № 61-8643св19, Постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №671/1558/18, провадження № 61-15487св19.

Водночас, апеляційний суд враховує, що нормами ЦК УРСР 1963 року визначені основні положення щодо порядку та підстав вступу в спадщину, що визначає наступне.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Статтею 525 ЦК УРСР визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР).

ЦК УРСР визначав, що спадкування за законом відбувається почергово в залежності від ступеня споріднення.

Зокрема, ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (ст. 534 ЦК УРСР).

Згідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За його життя Катеринівською сільською радою Кам`янського райнного суду Черкаської області 28 грудня 2001 року було ухвалено рішення № 84 про передачу йому у власність спірної земельної ділянки, при цьому Державний акт про право власності на землю виданий 09 серпня 2002 року, тобто майже через шість місяців після його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час відкриття спадщини), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції чинній на час відкриття спадщини).

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України (в редакції станом на час відкриття спадщини) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділ X Перехідні положення ЗК України).

Враховуючи, що на час відкриття спадщини у спадкодавця ОСОБА_2 був відсутній державний акт на право власності на землю, тому чинним був саме Сертифікат на право на земельну частку (пай) від 01 березня 1997 року, виданий на підставі рішення Кам`янської районної державної адміністрації від 18 лютого 1997 року № 32, за яким ОСОБА_2 отримав право на земельну частку (пай), розміром 2,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 25).

Вказаний Сертифікат знаходився у ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду заявник до заяви додав довідки про те, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємці до сільської ради не звертались і спадкова справа не заводилась.

Даних про прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів, у відповідності до вимог ст. 137 ЦК УРСР 1963 року, матеріали справи не містять.

Однак, рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року було встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 30-31).

Тобто, вищевказаним судовим рішенням встановлено факт, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 з дати народження ОСОБА_1 , а саме з 12 липня 1967 року.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 2о-55/2008 (провадження № 61-16298св18).

Нормами ЦК УРСР було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції на момент відкриття спадщини), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення також визначено, що діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

18 жовтня 2017 року Бойко Л. В. , приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває у колективній власності колективного с/г підприємства Новий побут місцезнаходження якого є с. Катеринівка, Кам'янський район Черкаська область (а.с. 32).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, а саме те, що ОСОБА_1 , будучи дочкою померлого ОСОБА_2 , а отже спадкоємцем першої черги за законом, вчинила дії які свідчать про прийняття нею спадщини, фактично вступивши у володіння майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, що підтверджується наявністю у неї Сертифікату на земельну частку виданого ОСОБА_2 , та в подальшому отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні заяви про визнання спадщини безхазяйним майном, оскільки до висновку про відсутність спадкоємців після ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року - скасувати.

В задоволенні заяви прокурора Кам`янського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринівської сільської ради Кам`яського району Черкаської області про визнання спадщини безхазяйним майном та визнання права власності на це майно за територіальною громадою - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 травня 2020 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко